Тиждень аншлагів: у Херсоні фурор спричинила прем’єра з аматорами

За 7 днів – понад 8 тисяч глядачів. Під ялинку Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша цьогоріч представив масштабну постановку «12 стільців». Вистава за однойменним романом Ільфа та Петрова не просто увійшла до переліку наймасовіших у репертуарі місцевого театру, а стала відкриттям для України. Адже досі на жодних професійних театральних підмостках не грали аматори! А от режисер-експериментатор Сергій Павлюк взявся за роботу одразу з 14-ма (!)  непрофесійними акторами.

Лікар, ресторатор, моряк, бізнес-леді  і не тільки свої ролі купили на аукціоні. Та одна річ вихопити щось на торгах, інша – вжитися в образ, грати так, щоб тобі повірили. Та ще й поряд із театральними зірками (заслужені артисти України Руслан Вишнивецький, Сергій Михайловський, Тетяна Проворова, Євген Гамаюнов, Олександра Тарновська, Таїсія Новачук, народна артистка України Ружена Рубльова і т.д.).

-Ідея виникла ще роки два тому. Ми поговорили, потім пандемія. А потім ідею Олександр Книга реанімував і шляхом спроб і помилок вийшло те, що вийшло. Неталановитих людей не буває. І коли людина на сцені намагається бути природньою, це вже дуже цікаво. Роботу з аматорами я в основному переклав на Тетяну Проворову. Вона дуже потужно й довго з ними процювала. Я дещо поправляв і вона далі відшліфовувала, —  режисер-постановник вистави, заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк.

«12 стільців» — 113-та прем’єра в творчому доробку Сергія Павлюка. Сам режисер говорить, що ставив класику, на 100% Ільфа та Петрова. Щоправда, глядачеві місцями здається, що режисер десь переспівує себе у «Майстрі та Маргариті». Як і в постановці за Булгаковим, у «12 стільцях» на сцені часто з’являються люди в штатському і масовка з транспарантами та партійними приспівками. Як пояснив режисер постановник – це данина епосі, за якої розвиваються події з великим комбінатором Бендером і не тільки. Таке трактування «12 стільців» подобається не всім. Втім, якщо замість пошуку достовірності роману, і, тим більше, порівнянь його з відомим кінофільмом, просто сфокусуватися на акторській грі, постановка, однозначно, виглядає достойно.

Серед тих, хто опинився на сцені, низка відомих у Херсоні особистостей. Але ніхто не здогадувався, що крім майстерності професійної ці люди можуть перевтілюватися у всіма улюблених персонажів. Так, головний експерт обласного департаменту здоров’я  за спеціальністю «Акушерство та гінекологія», заслужений лікар України Юрій Герман втілив образ режисера. У виставі ескулап багато співає.

-У мене був тільки студентський досвід гри на сцені. Але ж якщо душа співає, ну як пісню можна стримати, якщо хочеться театру, хочеться сцени? Дивіться, в пологовій залі ми бачимо щасливі очі матері, а тут щасливі очі 700 людей. Тут все масштабніше. Коли вдалося побувати в театрі зсередини і подивитися як це все робиться, це неймовірний захват, — говорить пан Юрій.

Бізнес-вумен Гульнара Дмитрієва зіграла ту саму Еллочку-людожерку. Роль їй подарував чоловік, аби кохана нарешті подолала страх перед сценою, який мала з дитинства.

-Сьогодні хвилювання спочатку було, але потім… Правильно нам сказав режисер перед виходом на сцену – ви просто розслабтеся й «кайфоніть» від цього процесу. Якщо ви кайф не отримуєте, краще відмовтеся і йдіть з цього проєкту, — розповіла пані Гульнара.

Аби на сцені, поряд з іменитими акторами, виглядати достойно, аматори старанно працювали. Репетиції тривали з літа, часто й по 6-7 годин на день. По суті, ці люди отримали експрес-курс з азів театрального мистецтва, відчувши атмосферу храму Мельпомени зсередини. У дні прем’єри підтримати тих, хто приміряв на себе акторську професію, приходили родичі й друзі. Тому відповідальність перед публікою для кожного з аматорського складу вистави збільшувалася в рази. Що ж буде з постановкою «12 стільців» далі, коли непрофесійні актори своє обіцяне вже відіграли? А буде життя в репертуарі театру.  У виставі тепер гратимуть самі «кулішівці». Чи залучатимуть аматорів до нових проєктів, у театрі ще думають. Бо ж навчати з нуля це колосальна праця.
-Все-таки актор – це професія, яка вимагає школи. На жаль, в Україні, ми про це дуже часто говоримо, дуже слабка акторська школа. І почасти актори виглядають як аматори в багатьох театрах, ну й інколи в нас. Але я радий, що маю можливість працювати з нашими заслуженими і народними, молоді актори з’являються. Але актор це професія. Тому для того, щоб зі мною працювати надалі, треба вступати, навчатися і приходити в театр, — говорить Сергій Павлюк.

Марина САВЧЕНКО, Новий день