Шилодзьобка, кулик-довгоног, мартин середземноморський: туристів на Херсонщині чекає пташиний рай

Джарилгач, Бірючий, Кінбурнська коса… Херсонщина завжди вражала туристів своєю дикою природою. І навіть якщо у всіх цих унікальних місцинах гості вже побували, ми все ще знаємо, як і що показати, щоб люди їхали і дивувалися. Так з’явилися «гори» на Херсонщині. Ну які там гори, скажете ви, отам, у степу? А звичайні — станіславські. Їх народила креативна подача туристичного маршруту на цікавий ландшафт. Але, погодьтеся, все ж  глиняні кручі на Дніпровсько-Бузькому лимані — далеко не гори…

А от є на Херсонщині дивовижні місця, куди, як то кажуть, ще й нога журналіста не ступала. Недавно, під час традиційного фестивалю туристичної журналістики, його учасникам презентували Сиваський під. Територія, що утворює так зване блюдце, розташована у Новотроїцькому районі. Якщо їхати із біосферного заповідника «Асканія-Нова», це не менше 60 км, з Херсона ж — чи не 200 км.

І якщо вам захочеться сказати «яка ж тмутаракань», радила б не поспішати з висновками. Не тмутаракань, а рай — пташиний! Екскурсію для журналістів проводить особисто директор заповідника «Асканія-Нова», заслужений природоохоронець України Віктор Гавриленко. Так, до сьомого дива України, як називають «Асканію-Нову», Сиваський під немає жодного відношення. Просто очільник заповідника постійно розширює горизонти наукової діяльності, своєї і колег, вивчаючи природу всієї Херсонщини і не тільки. Розповідає, раніше, приміром, наукові співробітники їздили на експедиції до Криму.

Зараз же, на жаль, такої можливості немає, але й у нашій, Таврійській стороні, досі залишається багато чого непізнаного — непочатий край роботи для науковців. Так Віктор Гавриленко з колегами став виїжджати на орнітологічні експедиції до Сиваського поду. Дивно, але те, що за кермом автівки — залюблена в природу людина, птахи тут, як і звірі в біосферному заповіднику, наче відчувають. Поки слідуємо подом, нас постійно супроводжують якісь пернаті.

— Оце мала чапля, біла чи бура, а буває ще й руда, бачите, он полетіла? Їх були вже винищили. Річ у тім, що свого часу пір’ячко саме цих птахів використовували для дамських шляпок, тому чапель вибили неймовірну кількість. А сьогодні пір’я не потрібне, і чапля вже не цікава, — розповідає Віктор Гавриленко.

Так мінливість у модних тенденціях врятувала цілий пташиний вид. Зараз чапля навіть не в Червоній книзі, з охоронного списку птаха виключили, бо загрози його зникненню немає.

Загалом Сиваський під став домівкою для 20 рідкісних видів птахів — шилодзьобки, кулика-довгонога, крячка каспійського, мартина середземноморського…. А рожеві пелікани!

Пощастило, зустріли цілу колонію цих дивовижних птахів, які всілися  по той бік болота, десь зо дві-три сотні метрів від нас. Тут рожевий пелікан ніколи не гніздиться, на Сиваський під прилітає харчуватися. І, треба сказати, червонокнижний красень ще той ненажера — за одну трапезу з’їдає не менше двох кілограмів риби.

— Ці птахи поки що не розмножуються. Ім ще немає по три роки, такі собі парубки й дівчата, які тільки формують пари, — додає Віктор Гавриленко.

Дивовижна у цій місцині не лише фауна, а й флора. Зізнаюся, вирісши у селі, ніколи в  житті раніше не бачила такого крупного будяка (всім нам відома розторопша, така корисна для здоров’я). А на ньому — як ви думаєте, хто? А сонцевик  реп’яшковий. Метеликів цьогоріч, якщо ви помітили, надзвичайно багато. Ну а тут для них взагалі розгуляй.

Землі Сиваського поду розташовані в межах Сиваської селищної ради. У сезон полювань ними абсолютно безкоштовно користуються мисливські господарства.. У самому Сиваському понад 4 тисячі населення, і бюджету на 9 мільйонів такому великому селищу, зрозуміло, не вистачає. Заїжджі журналісти та представники всеукраїнської туристичної асоціації дивуються: як, на такому мальовничому куточку громада нічого не заробляє? Місцева влада не збагне — а на чому ж тут заробляти?

-Ми тут з дитинства все це бачимо, і нам здається, що це звичні речі. Під розділяє Сиваське на дві частини, тому птахи у нас, прямо в селищі, постійно літають. Та й, розумієте, щоб показувати щось людям, потрібна туристична інфраструктура, а в нас нічого такого немає, — говорить сиваський селищний голова Віктор Батрановський.

Утім, особлива інфраструктура тут і не потрібна, говорять фахівці. Туристів, особливо тих, які приїхали здалеку, зараз приваблює дика, первозданна природа. Поставити максимум пару біо-туалетів і якийсь намет — цього вистачить для прийому автобусних груп. Звісно, що без екскурсовода не обійтися, але це все. І навіть за такий формат вже можна брати гроші.

— Зараз ми запускаємо, обкатуємо проект «Херсонтур». Запрошуватимемо відпочивальників пансіонатів на Арабатській Стрілці і відправлятимемо їх на екскурсію сюди. Тому що люди мешкають у містах і не бачать дикої природи. Алгоритм заробітку для громади, звісно, треба продумати.

Це може бути і сувенірна продукція, — розповіла в.о. начальника відділу промоції та маркетингу департаменту туризму і курортів Херсонської ОДА Катерина Дерев’янко.
Тож перші відвідувачі на Сиваському поді можуть з’явитися вже цього року. Головне — не боятися пропагувати свій рідний край, який ми часом так недооцінюємо. Херсонщина — шлях до вражень!

Джерело: «Новий день», Марина Савченко.

Фото автора та Олександра Харчикова.