Розстрілювали навіть мебель, а у підвали кидали гранати: росіяни безчинствували на Херсонщині

Нині Олександрівка - це суцільна руїна, ще й поміж сотень розбитих будинків стоїть спалена військова техніка.

Розстрілювали цивільні автівки, закидали гранати в підвали, стріляли під ноги місцевим - так себе поводили окупанти в селищі Олександрівка, що на Херсонщині, йдеться в ТСН. 

Росіяни після себе залишили суцільну руїну, замість колишнього затишного й туристичного селища. Тут була одночасно дорога життя і дорога смерті, адже нею місцеві виїжджали на вільну територію, а окупанти розстрілювали автівки. “Машини, які люди позалишали в дворах, росіяни забирали собі, або просто розбирали на запчастини”, - розповідають місцеві. 

Під час «зачисток» вулиць, де жили цивільні, росіяни стріляли чергами у вікна і кидали гранати в підвали. “Вони ходили, де ніхто не відповідає, кидали. Ще сусідка казала, що коли наступали, той вже чеку висмикнув і тільки кидає, а вона: “Хлопці, я ж тут сижу”. А чого, каже, мовчите?”, - переказує місцевий чоловік. 

Нині Олександрівка - це суцільна руїна, ще й поміж сотень розбитих будинків стоїть спалена військова техніка. Обірвані дроти, по яких вже майже рік не йде струм, хитаються на вітрі. Інших комунальних благ в селищі теж немає, але попри все, сюди повертаються люди, кому є куди повертатись.

Сергій вже підремонтував одну кімнату, вона тепер і спальня, і кухня, і ванна разом. Решту хати, як і прибудов, доведеться іще ладнати. Поки ж все закриває плівкою, щоб волога не затікала. Та окрім ремонту доведеться ще купувати нові меблі й батареї. “З автомата і батареї порострілювали і дивани, постіль. Видно чи завидки брали, чи я не знаю”, - каже Сергій. 

Скільки людей нині в селі видно під час видачі гуманітарки. Це - головне місце збору, де можна зустріти односельчан, яких не бачив місяцями. У них одна біда на всіх і в кожного - своя персональна. “Прибило нас під коровою, корову вбило. З дочкою завалило. Втікали босі-голі, з палкою так і залишилися. Бомби летіли за нами, втікала боса, в носках”, - розповідає жінка. 

Навіть посеред суцільного горя і руїн, знаходяться речі, які вселяють надію на те, що життя - обов’язково переможе смерть. “Двері, все було відкрите, ласточки жили тут, значить не покинуте гніздечко”, - переконують мешканці села.