Розграбовані, але не скорені: як живуть і працюють найбільші музеї Херсонщини

Розтрощені експозиції, розкрадені колекції, порожні рами та пусті стіни, на яких колись красувалися цінні й унікальні експонати. Саме в такому стані внаслідок дій ворога опинилися найбільші культурно-історичні осередки області – Херсонський обласний краєзнавчий музей і Художній музей ім. О.О. Шовкуненка. Попри все вони лишилися нескореними, адже мають тих, хто продовжує працювати задля їх відродження та розвитку. Пропонуємо вашій увазі публікацію Інтента про те, яким для працівників музеїв виявився початок війни та окупація, як вони рятують та поповнюють вцілілі колекції, про виставки далеко від дому, віртуальні екскурсії та не тільки.

Думали не про себе, про музей

Коли вранці 24 лютого 2022 року всю країну сколихнуло від вибухів та новини про повномасштабне вторгнення, замість власного порятунку херсонські музейники вже радилися про те, як рятувати свої безцінні скарби. Адже все це – наша історія, наші культурні надбання та наша самоідентичність. З огляду історичного досвіду вони розуміли, що ворог обов’язково захоче відібрати це, аби спробувати нищити нашу націю не тільки фізично, а й на рівні національної пам’яті. Так, директорка Художнього музею ім. О.О. Шовкуненка Аліна Доценко згадує:

"Того ранку я прокинулася дуже рано, зрозуміла, що сталося жахливе і зараз потрібно рятувати те, що ми збирали, створювали довгими роками, кропіткою працею. Ми мали без перебільшень одну з найкращих колекцій в країні, з понад 14 тисяч витворів мистецтва. Тому одразу зконтактувала зі своїм колективом та сказала, як діємо далі. Місто затамувало подих, транспорту не було, але таки дібралась і я, і люди, в яких я була впевнена. Разом ми змогли евакуювати основну документацію, комп’ютери, печатки, устав, кадровий архів, але фонди… Розумієте, яка велика кількість всього. Тому я вигадала легенду про те, що вивезла все ще у 2021 році перед початком робіт в рамках "Великої реставрації". Це дозволило тримати тиху оборону 5 місяців, аж поки нас не зрадили деякі колеги… Вони розповіли окупантам, що все на місці, і вже 19 серпня 2022 озброєні російські військові в масках захопили музей".

Таку кількість витворів мистецтва важко було десь сховати, та й часу майже не було. Вже за кілька днів ворог був у місті. В Краєзнавчому музеї ситуація була дещо іншою. Погляди попереднього керівництва закладу на все, що відбувалось тоді в місті, були зовсім не патріотичними, тож до музею заборонили вхід тим, хто мав проукраїнську позицію, а спроби щось врятувати враз зупинялись.

"Нам сказали лишатися вдома, поки не проясниться безпекова ситуація. Не хотілося вірити в реальну війну, тому вирішила все ж піти на роботу, забрати на флешку той об’єм завдань, який розпочала опрацьовувати ще за кілька днів до цього, аби вдома закінчити. Але потрапити до музею вже не змогла. Передали, що для мене вхід категорично заборонений… Тож, про музей вдавалося щось дізнатись тільки з розповідей інших. На щастя, серед працівників було багато справді надійних, неймовірних людей, які щодня все одно піклувались про наш заклад”, – розповідає в. о. директорки ХОКМ Ольга Гончарова.

Далі тривали місяці окупації, низка погроз, запрошень до комендатури, де мали "навчити поважати нову владу", та пограбування, яке нині називають чи не найбільшим з часів Другої світової. Адже восени 2022 року окупанти викрали понад 23 тисячі експонатів із залів Краєзнавчого музею та майже 11 тисяч авторських робіт з колекції Художнього музею.

Тяжко, але працюємо

Попри спустошення фондів та низку інших викликів війни колективи музеїв продовжують робити все, аби найбільші осередки культури області жили й продовжували виконувати свою головну місію. Зокрема, в.о. директорки Краєзнавчого музею Ольга Гончарова розповідає:
 
"Після деокупації міста ми почали працювати над збереженням того, що лишилось. Адже, на щастя, окупанти встигли вивезти тільки меншу частину експонатів. Я захоплююся тими людьми, які робили це разом зі мною, коли не було ні світла, ні опалення, адже хотіли вберегти безцінні артефакти. З документацією пощастило не так, її викрали, тож роботи маємо багато, бо створювалася вона десятками років. Проте за цей час нам вдалося відродити майже всі форми музейної роботи та започаткувати нові. Тепер проводимо віртуальні екскурсії природничої та етнографічної тематики для школярів з використанням експонатів, які маємо, та з інтерактивними елементами. Також створили та присвятили одну з виставок нашому незламному місту та продовжуємо випускати збірки "Наукові записки"".Аби потрапити на віртуальну екскурсію, необхідно написати в особисті повідомлення сторінки музею в соціальних мережах чи на пошту. Працівники закладу сформують групу бажаючих та запланують онлайн-мандрівку музеєм. Також на сайті та сторінках закладу у мережі час від часу публікують історії викрадених експонатів.

Продовжує плідну працю і колектив Художнього музею. Завдяки тому, що Аліна Доценко разом зі співробітниками зуміли зберегти весь цифровий архів фондів, тепер є змога активно ідентифікувати викрадене та влаштовувати виставки, де роботи митців можна побачити знову, але в цифровому форматі. Одна з таких виставок "Олексій Шовкуненко. Херсон - Київ" експонувалася у цьому році в Національному музеї "Київська картинна галерея". "Тяжко, але ми працюємо. Мене такий сум та ностальгія охопили на цій виставці. Зі 156 робіт О. Шовкуненка у нас лишилось менше десяти… І те завдяки тому, що вони були в іншому місті на реставрації. Приємно, що відвідувачів та поціновувачів було дуже багато. Виставка прогреміла", – ділиться директорка Художнього музею Аліна Доценко. Після цієї події колекція музею з роботами художника О.О. Шовкуненка поповнилася ще одним витвором, який подарував киянин Тарас Логойда. 

Це більше, ніж подарунки 

Завдяки таким дарункам музеям вдається потроху наповнювати фонди. Так, художньому музею за ці роки подарували понад 250 мистецьких витворів. Ще одним подарунком стала велика світлина французького митця Емеріка Луіссе, яка минулого року була центром уваги на виставці музею в Києві, присвяченій другій річниці визволення Херсона. Це фотографічна реконструкція картини ХІХ століття "Відповідь запорозьких козаків" І. Рєпіна. Але замість козаків митець сфотографував українських захисників.  

"Це не просто подарунки. Це наша історія, культура, а як зазначив сам Луіссе: "Культура - це зброя на великому полі битви". Тому ми вдячні всім і кожному, хто її захищає й допомагає нам повернути своє та творити нові прекрасні колекції", – наголосила Аліна Василівна. За словами музейників, художні витвори та різні артефакти дарують не тільки самі творці та колекціонери, а й захисники, звичайні жителі та навіть природа. Адже після підриву Каховської ГЕС до берегів Одеси водою з пониззя Дніпра принесло амфору часів Київської Русі. У цей момент неподалік перебував один з херсонців, який і передав знахідку музею. 

"Це справжнє диво. Ця амфора є свідком давніх часів української історії, тому є дуже цінним експонатом, якому ми вже знайшли гідне місце в нашій колекції", – зазначає Ольга Гончарова.

Повернути вкрадене та знову приймати відвідувачів

Нині будівлі обох музеїв потребують укріплення часткового відновлення, ремонту та реставрації. Особливо гостро стоїть проблема з будівлею Художнього музею, де до війни було розпочато роботи  в рамках держпрограми "Велика реставрація". 

"Зараз окрім того, що маємо повернути вкрадене, нашою мрією є відновлення приміщення музею з професійною реставрацією. Тому попереду ще дуже багато роботи. Будемо втілювати", – наголошує  директорка Художнього музею Аліна Доценко. 

Аби за нагоди одразу почати роботи, музеї напрацьовують плани, нові концепції та мріють про створення нових потужних експозицій. Ольга Гончарова, в.о. директора Краєзнавчого музею, зазначає:

"Наша велика спільна мрія – відновити все та знову приймати відвідувачів. Тому вже зараз розробляємо нову концепцію музею на майбутнє, щоб потім розуміти, що нам для цього потрібно та які ресурси знадобляться на створення нових експозиційних площ. Ми навіть працюємо над створенням електронного квитка, придбавши який відвідувачі зможуть потрапити до музею в мирний час. І при цьому сума за квиток вважатиметься благодійним внеском на відновлення та розвиток закладу. В нас є мрії, плани, досвід, а ще дуже-дуже сподіваємось, що будуть ті, хто підтримає – наші земляки-херсонці і всі небайдужі. Разом врятувати наші культурні надбання нам точно під силу".

Анна Шаповал, Інтент