Російський підполковник Мітєнька, який вбиває херсонців, має місцеве коріння

Командир 8-го окремого артилерійського полку берегової оборони 22-го армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту ВМФ РФ підполковник Дмитро Жаркіх, який, за даними українських спецслужб, віддав наказ про обстріл центральної частини Херсона, скоєний російськими окупантами 24 грудня 2022 року, жив у Херсоні та має тут родичів.

Після вчорашнього повідомлення про те, що саме цей росіянин причетний до вбивств мирних мешканців, Дмитра Жаркіх впізнали наші читачі, а автор згадав, що знайомий з рідною тіткою російського військового та пам?ятає його батька, який довгий час жив в Херсоні.

Як йдеться в тексті підозри, Дмитро Валерійович Жаркіх народився 26 березня 1986 році в кримському місті Феодосія. Зараз він, згідно з оприлюдненим українськими правоохоронцями документом, зареєстрований за адерсою: РФ, м. Санкт-Петербург, вул. Комсомолу, буд. 22, а фактично проживає за адресою: РФ, Ставропольський край, м. Ставрополь, вул. Південний обхід, 55-2, кв. 168.

Його батько Валерій Жаркіх народився в Миколаєві, але жив і навчався в Херсоні. В 1968 році Валерій закінчив Херсонський метеорологічний технікум, після чого виїхав до Москви.

Там у 1977 році Валерій Жаркіх закінчив філософський факультет МГУ. З 1978 по 1991 рік він працював у Феодосії, мандрував по СРСР та займався науковою роботою. Саме тому Дмитро, або Мітєнька, як називали і називають його досі у родині, і має кримське походження.

Звідти він постійно приїздив у Херсон, де на вулиці Соборній, 25 у квартирі 9 жили його бабуся і дідусь, та в Олешки, де жила його рідна тітка Ольга Шкроб.

Картини з херсонської квартири Жаркіх (фото з архіву МОСТа)З 1991 по 1993 рік батько Мітєнькі працював викладачем етики та естетики Херсонського державного педагогічного університету.
Десь на початку 90-х він заснував Херсонську обласну громадську організацію “Дворянське зібрання Херсонської губернії”.

У січні 1994 року Валерій Жаркіх став керівником ГО “Спілка нащадників російського дворянства – дворянського зібрання Херсонської губернії“. На той час було модно знаходити у себе дворянські корені. Вже тоді всіх цих дворян, які несподівано вигадали собі подвійні прізвища, титули і шляхетне походження, вважали фріками та міськими божевільними.

Більше 10 років Валерій Жаркіх займався справами дворянськими. У сховищах Національної бібліотеки України імені Вернадського зберігаються п?ять брошур його авторства, видані у 2010 році, з серії “Архів Херсонських міських дворянських зборів”. Це були його промови, листування та виступи. Де він все це виголошував, і головне, хто читав ці брошури, невідомо.

Як і невідомо, хто фінансував цю діяльність.

Відомо, що у 1995 році йому вручили медаль “Російського дворянського зібрання” на №18.

Про це наіть було надруковано невеличку замітку в журналі “Літопис Причорномор?я”, який видавали Віктор Пиворович та Михайло Вірлич.
Наприкінці 90-х цю російську організацію перейменували на “Союз потомків російського дворянства – Россійське дворянське собраніє”.
Очевидно, що створені в багатьох країнах СРСР “зібрання” були якимось чином пов?язані із московськими дворянами.

Київське дворянське собраніє, яке створило навіть ГО “Орден лицарів тамплієрів”, довгий час очолював заступник керуючого справами Національної академії наук України Олександр Попов. Цей діяч відверто співпрацював з рядом проросійських структур Києва, зокрема з ГО “Союз вірних козаків” під керівництвом Олексія Селіванова та з ГО “Союз руського народу” м. Києва.

Це була, та і зараз є, провладна організація фріків, які підтримували у 2014 році анексію Криму та війну в Україні.

Яка роль херсонського дворянина Валерія Жаркіх у діяльності проросійських організацій Херсона, сказати важко, але він та його сестра ніколи не приховували своїх проросійських поглядів.

У першому номері наукового журналу “Константи”, який видавав соціолог Володимир Коробов, публікували промову Жаркіх на першому з?їзді російського дворянства.

У 2001-2002 роках він працював доцентом кафедри філософії та соціології Херсонського державного технічного університету. На той час Мітєнька вже жив у Санкт-Петербурзі, вчився у якомусь військовому ВНЗ, чим дуже хизувалася Ольга Шкроб.

На той момент вона вже мешкала в Олешках, займалася довгий час археологією. Працювала заввіділу Інспекції охорони пам’яток Херсонської ОДА. Вона неодноразово їздила до Мітєнькі в Пітєр, а той приїздив сюди.

У 2014 році Мітєнька Жаркіх у складі окупаційних військ Росії брав участь в анексії Криму, чим тітка дуже пишалася.
Пізніше воював на Донбасі.

Навесні 2022 року Ольга Шкроб не тільки раділа, що Росія окупувала Херсонщину та її рідні Олешки, але й активно допомагала окупантам. В місті вона роздавала гуманітарку. Окрім того, Шкроб брехала на камеру, що Україна припинила виплату пенсій, і це може спричинити голод.

Вона навіть розповідала російським пропагандистам, що очікує, коли голодні олешківці почнуть брати гуманітарку від окупантів.

А ще через пів року племінник Ольги Мітєнька з ГРАДів почав обстрілювати Херсон – місто, де він гостював у бабусі та дідуся.

Мост