Прощавай СМТ. Де ви тепер живете - у місті, селищі чи поселенні

Президент Володимир Зеленський підписав закон, який змінює назви деяких адміністративно-територіальних одиниць, регулює процедури їхнього утворення, ліквідації та перейменування.

Його вже жартома назвали "про ліквідацію СМТ", адже вже зараз із карти України зникають такі старі назви, як "селище міського типу" - або ж просто СМТ.

Також у законі вперше з'явився термін "поселення", що дехто помилково сприйняв за те, що СМТ саме так і перейменують. Це неправда, адже СМТ відтепер стали просто селищами.

Ця абревіатура, що вперше з'явилась майже 40 років тому в указі українського радянського парламенту, віднайшла своє почесне місце в багатьох художніх творах та увійшла до фолькльору.

До прикладу, у музичного гурту "Пирятин" є навіть пісня "СМТ". Її рядки красномовні:

"Жити в СМТ – це приблизно те саме,

Як залізти у маршрутку,

Що нікуди не іде.

Як пояснили ВВС Україна автори законопроєкту, усі питання, які врегулював закон щодо назв, меж й інших деталей існування населених пунктів, досі регулював указ президії Верховної Ради УРСР від 1981 року.

Тому головна мета документа - дерадянізація і збір усіх процедур в сучасному законі.

Обкладинка синглу групи "Пирятин" під назвою "СМТ". Вона намальована солістом гурту, художником, що працює в стилі "жлоб арт", Іваном Семесюком

Що таке СМТ і що буде замість нього

У вже згаданому радянському указі йдеться про те, що "селище міського типу" – це населений пункт, який може бути розташований при різноманітних промислових, транспортних чи аграрних підприємствах, а також лікарнях чи навчальних закладах.

Що стосується кількості населення, то воно мало складати не менше 2 тисяч осіб.

Фактично за часів СРСР статус СМТ отримували всі села, що мали на своїй території підприємства, але за кількістю населення не дотягували до статусу міста - тобто не мали понад 10 тисяч осіб.

Станом на липень 2023 року, в Україні було близько 881 смт.

Новий закон, ухвалений Верховною Радою наприкінці липня цього року, покликаний змінити цю "радянську традицію".

Відтепер в Україні буде лише чотири типи населених пунктів: "місто", "село", "селище" і "поселення".

Прибираються такі характеристики міст, як "районного значення" і "обласного значення". Це все просто міста.

Відтепер містом буде вважатися населений пункт з "переважно компактною", багатоповерховою забудовою, загальна чисельність жителів якого становить не менш як 10 тисяч.

Селище є населеним пунктом з переважно садибною забудовою, загальною чисельністю жителів більше 5 тисяч, а село – з чисельність меншою цієї цифри.

Поселення ж буде компактним місцем проживання людей за межами населеного пункту, яке не має сталого складу населення.

В прикінцевих положеннях закону вказали, що всі населені пункти, які станом на зараз є СМТ, відтепер будуть називатися просто "селища".

У першому варіанті законопроєкту СМТ хотіли автоматично зробити "містами", але після дискусій від цієї ідеї відмовились.

Нові населені пункти будуть утворюватись вже за новими вимогами про кількість населення, які встановили законом.

Як тепер будуть створювати і ліквідовувати населенні пункти

Процедура створення населеного пункту відтепер виглядатиме так. Спочатку місцева влада подає в Кабінет Міністрів прохання, де вказує обґрунтування доцільності утворення населеного пункту; пропозицію щодо його назви; відомості про чисельність жителів і карту-схему місцевості.

Після цього уряд розглядає подання і, зокрема, визначає, який тип матиме новий населений пункт – село чи селище.

Потім подання про найменування нового населеного пункту прямує до Верховної Ради.

Рішення Кабінету Міністрів про утворення населеного пункту набирає чинності одночасно з набранням чинності рішенням парламенту про найменування відповідного населеного пункту.

Ліквідація населених пунктів здійснюється урядом за схожою процедурою. Спочатку цю ідею ініціює місцева влада, а потім вона прямує до Кабміну.

Населений пункт може бути ліквідований у разі відсутності в такому населеному пункті зареєстрованих (задекларованих) місць проживання фізичних осіб. Щоправда, після виїзду чи смерті останнього жителя має пройти не менше трьох років.

При цьому Головне експертне управління Верховної Ради у своєму висновку зауважує, що в реальності існує набагато більше підстав для ліквідації населених пунктів.

"Наприклад, така потреба може виникнути у зв’язку з повною руйнацією населеного пункту унаслідок бойових дій і прийняттям рішення про недоцільність його відбудови. – вказують аналітики з Головного управління. – Потреба у ліквідації населених пунктів може виникнути і за інших обставин, наприклад, у зв’язку з техногенними катастрофами".

Також дивно, на думку експертів, що рішення про ліквідацію ініціює місцева влада, але якщо в населеному пункті немає жителів, то, вочевидь, там немає і місцевої влади.