Про тих, хто міняє нирку на шмат хліба
На здивування Інтернет просто кишить оголошеннями на кшталт: «Продам нирку», «Стану донором печінки» та інших пропозицій. Таким чином, на додачу до чорної трансплантації, Україною шириться чорне донорство. Запитаєте: як можна свідомо йти на ризик невдалої операції та подальше життя з однією ниркою, або лише з частиною якогось органу? На такий крок українців штовхає хронічне безгрошів’я, яке, на жаль, вже давно стало нашою національною відзнакою.
Так, 22-річний Максим з Харкова розмістив оголошення про продаж своєї нирки для того, щоб заробити собі на освіту, адже він – сирота і допомогти йому нікому. Деякі доведені до відчаю люди готові навіть продати серце, щоб вирішити проблеми своєї сім’ї і допомогти близьким.
Ціна нирки на «чорному ринку» коливається від 2 до 20 тис. дол., печінки від 5 до 50 тис., вартість кісткового мозку сягає 40-ка тис. «зелених». Найдешевшою є рогівка ока, її вартість складає 2 – 5 тис. дол. Найдорожче – серце, його ціна може сягати 250 тис. дол.
Проте навіть «чорні донори» не здатні забезпечити органами сотні тисяч хворих, які щорічно потребують пересадок. Як зазначив Заслужений лікар України Юрій Поляченко, сьогодні держава повинна визнати трансплантацію необхідною галуззю медицини і дозволити хоча б трупні пересадки. Однак, за словами експерта, поки українці не готові віддавати органи померлих родичів заради порятунку інших.
Для того, щоб змінити цю ситуацію Юрій Поляченко пропонує звернутися до європейського досвіду. Зокрема в Іспанії, завдяки потужній інформаційній кампанії, протягом 10-ти років вдалося повністю зруйнувати стереотипи щодо трупного донорства. Окрім цього в Іспанії працює телеканал, по якому щодня транслюють передачі про людей, які віддали свої органи заради порятунку інших; розповідають про хворих, яким були проведені пересадки; відповідають на питання громадян щодо трансплантації. Таким чином, серед іспанців вже давно сформувалося позитивне ставлення до пересадок.
Цілком можливо, що і Україні варто було б перейняти досвід європейських колег, поки «чорний ринок» не поглинув усю українську трансплантологію.