Про допомогу херсонцям під час війни та зв’язки з колаборантом Сальдо. Інтерв'ю з волонтером Євгеном Гіліним

Євген Гілін — адвокат-медіатор, голова громадської організації "Місто сили". У 2022 році волонтерам цієї організації вдалось вивезти з окупації понад 10 000 жителів Херсонщини. Євген і наразі займається волонтерством, соціальними проєктами та керує адвокатським об'єднанням "Жованник і Партнери".

Ми поговорили з ним про допомогу херсонцям під час війни та ймовірні зв'язки з колаборантом Сальдо.

До повномасштабного вторгнення ви займались в основному юридичною діяльністю. Як сталось, що основна професія відійшла трохи вбік і ви стали займатись більше соціальними проєктами?

— Ми займались соціальними проєктами й до війни. Розвивали у Херсоні медіацію і врегулювання спорів екологічним способом, регіональну туристичну асоціацію і туризм Херсонщини. Ми допомагали діточкам з особливими потребами, та позбавленим батьківського піклування.

Підтримували фабрику професій, це такий національний був проєкт, який приїздив в Херсон.

І незадовго до широкомасштабної агресії ми створили громадську організацію "Місто сили" — для соціального проєкту Power Day форум. Це соціальний мотиваційно-освітній проєкт для молоді, який повинен був розв'язати проблему з недостатнім рівнем мотивації лишатися у Херсоні. Коли ж Херсон окупували, то діяльність нашої організації змінилась.

Свою родину я вивіз на захід України й 28 лютого вже був у черзі в ТЦК. Але оскільки у мене четверо дітей, я кандидат юридичних наук, то мені сказали, що мені це не обов'язково. Мене поставили на облік.

З першого березня ми вже почали слідкувати за ситуацією в Херсоні. Під'єдналися до всіх камер наших друзів, клієнтів — всіх, які тільки були. Бачили танки й БТРи на вулицях — й це був розрив мозку. Помітили, що у людей зростають потреби, бо закрились всі магазини й аптеки. До нас надходила велика кількість дзвінків, що треба продукти, молоко, дитяче харчування.

І ми почали формувати команди, які були готові пересуватися містом й допомагати людям. Ми акумулювали весь наш соціальний ресурс, контакти всіх баз, складів, магазинів. Під'єдналися до всіх підрозділів, до координацій, які тільки починали працювати так, як і ми у Херсоні. Вже з 7 березня робили такі собі "гуманітарні місії". Тоді це було непрофесійно, це вже зараз ми вибудували систему.Одночасно виникла потреба в евакуації з Херсона й завезені у місто гуманітарної допомоги. Тоді наші волонтери, які залишались у Херсоні, друзі, колеги — це люди з бізнесу, юридичного сектору, почали їздити містом й збирати інформацію про блокпости. Вони досліджували, як вони працюють і як діють окупаційні правила. Одним за таких волонтерів був Антон Кушнір, який сам був громадянином РФ, але понад 20 років прожив в Україні. Мав бізнес у Херсоні.

Саме інформація, яку він збирав, допомогла організувати перші евакуаційні виїзди. З часом ми у Миколаєві створили гуманітарний хаб на складі наших друзів — родини Цибульків. І з того хабу ми завозили гуманітарну допомогу, вивозили людей й на порожніх машинах знову завозили гуманітарну допомогу.

З часом ми побачили, що є великий запит на евакуацію. Комерційні перевізники зразу почали гнути ціни по 50 000 грн за людину, бувало й в доларах. І ми тоді почали масштабувати наші евакуаційні кампанії. Залучали дуже велику кількість перевізників і херсонських в тому числі. Працювали з дуже класними людьми.

Коли правобережна Херсонщина була окупована у 2022 році вам вдалось евакуювати понад 10 000 людей. Завдяки чому?

— Завдяки надзвичайній підтримці херсонців. Тому що всі, хто були долучені до роботи з евакуацією, вони всі були херсонцями — власники мікроавтобусів пасажирських, власники великих автобусів, наші волонтери, координатори цієї логістики. От уявіть. коли ми перший виїзд з Херсона робили, а тоді логістика змістилась зі Станіслава через Музиківку на Давидів Брід, треба було проїхати близько 20 блокпостів. І щоб потрапити до сірої зони протягом одного дня, а це був березень-квітень, треба було виїжджати дуже рано.Ми тоді один з перших виїздів робили, ще коли комендантська година діяла. Тобто комендантська була до шостої, а ми збирали людей у Таврійському мікрорайоні о 5:00. Це ми тоді легковими автомобілями возили й треба було, щоб вони о 6:00 вже були на першому блокпості на виїзді з Херсона за Дар'ївкою. Щоб це вдалось, ми вивчали, які блокпости знаходяться по Херсону протягом ночі. Як пересуваються російські солдати містом на своїх машинах.

Один з перших виїздів був, коли ми зібрали десь 30-40 людей на різних машинах у Таврійському мікрорайоні. І бувало так, що одні люди ночували в інших, бувши незнайомими між собою, щоб були готові машини, щоб вони зранку сіли в ці машини й виїхали. Ми вішали білі рушники на дзеркала бокові, відкривали вікна, включали аварійки, фари, світло в салоні. І оця колона, уявіть собі, там 10-15 машин, вона виїжджає з Таврійського о 5:00 ранку.

Це такі були дуже небезпечні місії. Ми розраховували на те, що вже за той час зрозуміла абсолютно ситуація з поведінкою окупантів. Ми створювали чати, постійно координували від самого початку і до самого виїзду на підконтрольну територію, кожен буквально крок.

Ви й надалі є директором адвокатського об'єднання "Жованник і Партнери". Вам і досі закидають, що до повномасштабного вторгнення ви співпрацювали з колаборантом Володимиром Сальдо. Як довго це тривало та на яких засадах?

— Ми не допомагали Сальдо, ми допомагали безпосередньо компанії "Херсонбуд". Володимир Сальдо є однією зі сторінок історії нашого адвокатського об'єднання, як він є сторінкою історії нашого Херсона та Херсонщини. У нас було понад 1000 клієнтів. І клієнт Сальдо до нас прийшов, до речі, ще, якщо не помиляюсь, у 2014-му чи у 2015-му році. Це була справа в рамках передвиборчої кампанії в органи місцевого самоврядування.

З того часу періодично він до нас звертався за консультацією і допомогою. Це така, знаєте, соромна історія нашого об'єднання. Ми з цієї історії зробили висновок. Так само, я думаю, і жителі Херсона, і загалом українське суспільство зробили висновки. Бо таких історій, на жаль, дуже багато.

Що стосується того, на яких засадах ми працювали? На звичайних засадах — як з будь-яким клієнтом. Тому що адвокатська діяльність, вона, знаєте, як діяльність лікаря або вчителя. Ти не можеш відмовитись від клієнта в рамках правил етики.

У жовтні 2024 року начальник ОВА нагородив вас відзнакою й у соцмережах вас знову почали називати адвокатом Сальдо. Частина громадськості й досі дотримується такої думки.

— Адвокатське об'єднання, як юридична фірма, займалися супроводом багатьох клієнтів, не тільки Сальдо. Ми супроводжували велику кількість ініціатив абсолютно громадського характеру, на яку ми могли не тратити свої гроші чи свою енергію.

І все-таки я поточню. Коли ви спілкувались востаннє з колаборантом Володимиром Сальдо, колишнім мером Херсона? Коли виїхали з тимчасово окупованого міста?

— Так. Коли я виїхав з Херсона, тоді він ще не був колаборантом. Тоді він був просто депутатом Херсонської міської ради. І уявлення тоді, що він був колаборантом, ні в кого ще не було. Це були перші там тижні окупації. І ми дзвонили всім клієнтам нашим, ми дзвонили всім нашим друзям з одним питанням: де взяти продукти? Я подзвонив в тому числі й Сальдо. Він сказав, що у нього нічого нема.

Коли ми вже зрозуміли, хто такий Сальдо, то тоді ми вже побачили, що це справді спеціально робилося все. Це було справді для того, щоб посилити гуманітарну кризу в Херсоні. Він не був зацікавлений у тому, щоб херсонці отримували допомогу через громадські організації, через херсонців. Він був зацікавлений в тому, щоб херсонці отримали допомогу від окупантів.

Ви їздите зараз у прифронтовий Херсон. Який він зараз?

— Херсон зараз побитий, темний, суровий, особливо в зимовий період. Але разом із цим основна сила Херсона в людях. І коли, наприклад, я виходжу з нашого гуманітарного штабу там після шостої години на вулицю, Я от бачу двері затоновані, вони абсолютно чорні. Я їх відкриваю, а за дверима ще чорніший простір, тобто абсолютно чорні вулиці — не горять ліхтарі, не їздять машини, не світяться вікна, абсолютна темрява.

Але коли ти в цій темряві знаходиш людей, потрапляєш на якийсь там пункт гуманітарного розподілу чи зустрічаєшся з волонтерами інших громадських організацій, чи приїжджаєш до нас на склад, де видається гуманітарна допомога, - і ти бачиш людей, то ти розумієш, що в Херсоні насправді дуже сильне життя.

У мене таке враження, що понад 50, а то і 75 відсотків херсонців залучені в допомозі один одному.

Навіть ті люди, які отримують гуманітарну допомогу, а в Херсонському районі це 80 000 людей, які проживають за даними адміністрації, навіть отримуючи допомогу, вони все одно допомагають.

Вони допомагають військовим, сусідам, собакам, котам, кому завгодно і підтримують, підтримують, підтримують. Це дуже важливий фактор і такий індикатор для будь-якої розумної людини, що життя там продовжується. Дуже б хотілося, щоб не було обстрілів, дуже б хотілося, щоб була безпека. Тому що безпека — є базовою потребою.

Які наразі основні напрямки діяльності вашої громадської організації й чого зараз потребують жителі Херсонщини найбільше?

— Основні напрями діяльності нашої організації — їх три. Це сектор екстреної допомоги. Він досі лишається затребуваним в херсонських громадах, тому що ми бачимо ці постійні обстріли й постійні перебої з постачанням комунальних послуг. Тому забезпечення гуманітарної допомоги — це дуже важливий напрямок.

У напрямку екстреної допомоги наші основні проєкт — це швидкий ремонт житла, постраждалого від обстрілів, і підтримка жінок і дітей на майданчику "Центру матері й дитини", який ми заснували разом з громадською організацією "Тарілка Херсона" і американською організацією Lifting Hands International.Нам вдалося створити безпечний простір, куди можуть приходити люди з дітьми, або просто жінки, чоловіки: подивитися кіно, мультфільми, позайматися з вчителем англійської, позайматися з психологом на індивідуальних чи групових консультаціях, позайматися якимись вправами — йогою чи медитаціями. На цей рік ми запрограмували ще створення центру молоді, який буде займатися саме підтримкою нашої молоді, херсонських підлітків.

Ще одним напрямком нашим є правозахисний сектор. Зараз за статистикою обласної адміністрації, в області проживає 150 000 людей. У кожного з них мінімум одна юридична проблема: відновлення втрачених документів, реєстрація збитків — завданих майну або завданих втратою близької людини, вигоди, щось з бізнесом або з комунальними послугами.Ми активно закликаємо громадські організації створювати юридичні проєкти й допомагати людям. Зараз це дуже легко робити, враховуючи те, що відкрився міжнародний реєстр збитків. Для всіх нас це можливість зареєструвати претензії до Росії на міжнародному рівні.І отримати від країни-агресора кожну копійку завданих збитків, завданої шкоди. І це один з ключових напрямків.

Третім напрямком нашої роботи — є напрямок безбар'єрності, інклюзії. Зараз, на жаль, все більше стає людей з інвалідністю, які постраждали від обстрілів, це і наші ветерани й ветеранки, це і цивільні. Тому зараз, коли ми проводимо рекрутинг нових фахівців в нашу команду, ми завжди говоримо про те, що перевага надається ветеранам, перевага надається людям з інвалідністю, бо хочемо, щоб вони швидше інтегрувалися в суспільство, щоб вони не мали бар'єрів.Ми робимо спільно з Данською Радою у справах біженців і з Данським МЗС у Миколаєві проєкт "Миколаївщина без бар'єрів", де ми хочемо створити 20 автоматичних ліфтових пандусів, або можливо пологих східних пандусів. А також провести тренінги з безбар'єрності для фахівців юстиції й соціального захисту населення, які спілкуються з людьми з інвалідністю, щоб навчити їх як взаємодіяти так, щоб не посилювати травму цих людей.

Відомо, що з 17 січня можна подавати до міжнародних репарацій і репарацій щодо втрати людини. Чи були у вас такі кейси в роботі?

— З січня відкрилася нова форма заяви А 21, яка дозволяє звернутися до міжнародного реєстру за стягненням збитків, завданих втратою близької людини. Це може бути як родич, так і близька людина. Наприклад, цивільний чоловік, цивільна дружина, але потрібно надати докази підтвердження цього.

Це можуть бути довідка про склад родини або контактні дані свідків, які можуть це підтвердити. Підтвердження факту залежності від людини, яку було втрачено, і підтвердження розміру збитків, по суті є єдиною задачею, яку треба зараз зробити. Це не займає багато часу. Все, що вам потрібно мати, це тільки електронний цифровий підпис в Дії.

Якщо немає можливості створити такий електронний цифровий підпис, то ми знаємо, що держава зараз працює над тим, щоб зробити цю послугу доступною через ЦНАПи й через реєстраторів, в тому числі нотаріусів.

А конкретні приклади таких заяв вже були у вас?

— Так, першу заяву, яку ми зареєстрували, дружини Антона Кушніра Людмили і його чотирьох дітей про завдані їм збитки. Не дивлячись на те, що Антон є громадянином Російської Федерації, ми надали всі докази, що він кілька разів намагався отримати громадянство України, що він загинув, виконуючи евакуаційну місію з Херсона. Це перша заява, яку нам вдалося зареєструвати й вона знакова і для нашої громадської організації, і по для всього міжнародного реєстру збитків, тому що це людина-герой.

Антон 16 травня 2022 року вивозив людей з Херсонщини через Музиківку, за ним рухалась колона. Його вбив російський снайпер з відстані буквально 20 метрів. Окупанти сиділи в посадці, він стояв на дорозі в машині й дивився на карту, куди йому їхати.

Ваша громадська організація надає постраждалим безоплатну юридичну допомогу?

— У цьому проєкті працюють юристи й адвокати, які надають безоплатно юридичну допомогу всім мешканцям Херсонщини, де б вони не знаходились: в Україні, в інших громадах або десь за кордоном. Ця допомога надається абсолютно безплатно, коштом підтримки міжнародних донорів нашої громадської організації. Це німецьке товариство міжнародної співпраці, яке фінансується Федеральною Агенцією Міжнародного розвитку Німеччини й Радою Європи.Це проєкт Empower, в рамках якого наша організація змогла залучити ресурси в Херсонську область, для підтримки херсонців саме правовою допомогою не тільки в міжнародному реєстрі. Це реєстрація збитків і в державному реєстрі, це будь-які інші юридичні питання, які можуть бути актуальні для будь-кого. Це і спадщина, це і відновлення документів, це і статуси, і комунальні послуги.

Зараз ваша родина тимчасово перебуває в Одесі. Чи плануєте у майбутньому повертатись у Херсон?

— Звісно, плануємо ми повернутись у Херсон. Це перше, що ми зробимо, як закінчаться обстріли. Перша моя обіцянка моїм дітям — це привезти їх додому, у квартиру й показати кімнати. Мої молодші діти вже забули, як виглядають їх кімнати, на жаль.Я б міг би за цей час у квартирі навести порядок, тому що я там буваю, проживаю. Але я хочу, щоб вони самі приїхали й самі поприбирали в себе у кімнатах. Знаєте, це така в нас задача номер один, як тільки буде спокій в Херсоні. suspilne.media