Правозахисники закликали Міносвіти не скасовувати можливості дистанційного навчання для учнів на окупованих територіях

Правозахисники закликали Міністерство науки та освіти України (МОН) не скасовувати можливості дистанційного навчання для учнів на окупованих територіях.

Про це йдеться у заяві громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні.

У травні МОН направило зацікавленим сторонам проєкт наказу “Про затвердження порядку та умови здобуття загальної середньої освіти в державних, комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні”, йдеться у заяві. 

Серед іншого документ зобов’язує школярів зі статусом ВПО для продовження шкільного навчання дистанційно надати довідку про відрахування дитини з навчального закладу за місцем фактичного проживання чи незарахування до нього. Таку довідку можна отримати в разі, якщо у школі по місцю проживання ВПО немає місць для  влаштування, або вони не забезпечують чи припинили забезпечувати здобуття освіти в денній, змішаній формах на відповідному рівні, або освітня діяльність таких закладів освіти призупинена.

У разі неподання довідки учнів з числа ВПО відрахують із закладів, де вони навчались дистанційно, або переведуть до школи за місцем фактичного проживання.

Правозахисники погодилися з тим, що навчання в денному та змішаному форматі позитивно вплине на інтеграцію дітей за новим місцем проживання, сприятиме надолуженню освітніх втрат та розривів. Однак висловили застереження та звернулися до МОН з проханням врахувати ймовірні негативні наслідки та ризики, які несе ухвалення наказу.

Зокрема, за даними МОН, близько 10 тисяч освітян підлягатимуть звільненню. У заяві наголошується, що ця цифра потребує уточнення та врахування інформації щодо фактичного знаходження  освітян, професійного досвіду тощо. Водночас жодного механізму сприяння у подальшому працевлаштуванні таких вчителів немає.

Навіть попри наявність вакансій на ринку праці та загальний дефіцит робочих місць у освітній сфері, такі вчителі потребують додаткової підтримки як ВПО, вважають правозахисники: адаптації, допомоги психологічної, з житлом тощо. 

У заяві нагадали, що в листі від 27 травня нинішнього року №1/9367-24 “Про розгляд питання щодо призупинення виплат заробітної плати та простою педагогічним працівникам на тимчасово окупованій території” МОН вимагає від територіальних громад в односторонньому порядку припинити трудові відносини з майже двома тисячами педагогічних працівників, які за різних обставин залишилися на окупованих територіях, але підтримують постійний зв’язок з адміністрацією свого навчального закладу.

“Таким чином, подібна політика МОН щодо освітян, що постраждали внаслідок повномасштабної війни, є не випадковим, а системним рішенням”, – переконані правозахисники. 

Вони наполягають на тому, що частина таких освітян входять до кадрового резерву працівників для роботи у освітній сфері на деокупованих територіях або планують таку роботу. Звільнення може бути розцінене як чіткий негативний сигнал для них. 

До уваги слід брати й ризики повернення таких людей на ТОТ, де, з одного боку, окупаційна влада забезпечує фінансові винагороди у вигляді “підйомних” для вчителів, з іншого – становить пряму загрозу життю і здоров’ю осіб.

Ще один з наслідків ухвалення наказу – втрата доступу дітей з ТОТ до української системи освіти. Через переведення дітей ВПО до шкіл за місцем фактичного проживання відбудеться поступове закриття дистанційних шкіл, які були переміщені та забезпечували дистанційне навчання, зокрема для дітей з ТОТ.

Встановити точну кількість дітей, які продовжують навчання в українській системі освіти, перебуваючи на ТОТ, на жаль, неможливо. Такі цифри є змінними, їх збір та узагальнення може становити загрозу життю і здоров’ю дітей та членів їхніх сімей. Однак окремі  школи у комунікації вказували на те, що третина їхніх учнів, які навчаються онлайн, може перебувати на ТОТ.  

Наказ МОН передбачає, що учні на ТОТ зможуть навчатися за індивідуальною формою навчання (відповідно до наказу МОН від 12.01.2016 №8). Однак це не передбачає регулярного проведення занять, натомість учні повинні будуть самостійно опановувати шкільну програму та потім проходити оцінювання. Такий підхід не є прийнятним для учнів на ТОТ, переконані правозахисники.

Також закриття дистанційних шкіл призведе до зміни викладачів, які контактують з учнем та його сім’єю на ТОТ. З огляду на особисту безпеку останнім важливо бути впевненими у людях, з якими контактують. З вчителями переміщених шкіл, де наразі навчаються діти з ТОТ, довірливий зв’язок вже вибудуваний, а з новими він вибудовуватиметься важче та довше, й лише за умови, що батьки будуть готові до такого ризику. 

Також учні на ТОТ втратять можливість опанування українознавчого компоненту, піддаватимуться більшому впливу російської пропаганди на ідентичність та світогляд, оскільки російська шкільна програма, за якою викладають на ТОТ, містить викривлені та недостовірні факти, передбачає україноненависницькі компоненти.

Крім того, діти на ТОТ не зможуть самостійно опанувати українську шкільну програму та успішно пройти оцінювання через відсутність на ТОТ паперових українських підручників, заборону їх використання, а також блокування доступу до українських інтернет-джерел. 

“За повідомленням окремих громад, які є тимчасово окупованими, наприклад, Запорізької області, закриття шкіл, які працюють дистанційно, вже розпочалося”, – йдеться в заяві правозахисників.

Усього станом на червень 2024 року на окупованих українських територіях проживають приблизно 1,6 мільйона українських дітей. Приблизно 615 тисяч із них – шкільного віку. На відміну від окупації у 2014 році, у 2022-му через переміщення шкіл та їх роботу з дітьми на ТОТ Україна має інструмент збереження зв’язків як елемент політики реінтеграції та компонент політики деокупації. Зазначені зміни, що впроваджуються МОН, роблять таку роботу неможливою, підкреслили у заяві. 

Також правозахисники наголошують на тому, що частина 1 статті 6 Закону України “Про освіту” передбачає свободу у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності.

Частина 2 статті 55 передбачає право батьків обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми освіти.
У разі затвердження проєкту наказу права школярів та їхніх батьків будуть суттєво обмеженими.

Правозахисники наголошують на порушенні прав працівників закладів освіти в умовах воєнного стану (частина 1 статті 57-1 зазначеного закону). 

“Варто зазначити, що розробка та оприлюднення  проєкту наказу відбувалися з порушенням Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики”, – йдеться у заяві.

У зв’язку з зазначеним правозахисники пропонують Міносвіти:

• розробити та затвердити Порядок здобуття загальної середньої освіти в дистанційному порядку окремими групами з числа здобувачів освіти, зокрема дітьми, які перебувають на ТОТ; 
• сформувати мережу переміщених закладів середньої освіти та залучити їх до відновлення освітнього процесу після деокупації з урахуванням переміщених освітян і забезпечення їхніх гарантій;
• забезпечити здобуття загальної середньої освіти дітьми з ТОТ в дистанційному синхронному форматі для збереження зв’язків держави з українськими громадянами в окупації.

Заяву підписали БФ  “Схід SOS”, Українська Гельсінська спілка з прав людини, ГО “Донбас СОС”, ЦГП “Альменда” , Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, Центр прав людини ZMINA, БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, ГО “КРИМ СОС”.

Рішення МОН вплине й на школярів, які перебувають за кордоном

У коментарі ZMINA експертка з питань внутрішнього переміщення, юристка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко розповіла, що проєкт наказу МОН спрямований на те, щоб якомога більше дітей повернулося до навчання в офлайн-форматі, тобто до відвідування шкіл фізично. Мета міністерства – зменшити цю цифру до 250 тисяч, уточнила експертка.

Один зі шляхів до цього є визначення, що діти за статусом ВПО мають навчатись за місцем фактичного проживання. Згідно з документом, до першого вересня батьки мають подати заяву на переведення дитини до такої школи.

Але є винятки, коли дитина може продовжити дистанційне навчання, наприклад, коли школи за місцем проживання переповнені або в таких школах також проводиться онлайн-навчання, пояснила Марія.

“Тобто школи з ТОТ, які працюють дистанційно, прицільно закривати не планують. Але наслідком того, що значна кількість дітей з числа ВПО навчатиметься за місцем свого практичного проживання, стане не обов’язково закриття, а й, наприклад, об’єднання шкіл”, – підкреслила правозахисниця.

Таке рішення у разі ухвалення безпосередньо вплине не тільки на дітей зі статусом ВПО, але й на школярів, які перебувають за кордоном, а головне – на тих, хто проживає на тимчасово окупованих територіях.

“Однозначно назвати конкретну цифру дітей, які, перебуваючи в окупації, навчаються дистанційно, ми не можемо. Таку статистику озвучувати небезпечно, оскільки Росія може посилити репресивні заходи. Але таких дітей багато. Тобто ми говоримо не про одну-дві дитини, а про цілий масив школярів на ТОТ, які попри все отримують українську освіту”, – каже Марія.

Імовірне скорочення шкіл, що працюють дистанційно, несе певні ризики для них, вважає вона. З одного боку, підхід, який пропонує МОН, є зрозумілим, оскільки навчання в офлайн-форматі є більш ефективним, впливає на соціалізацію, інтеграцію.

“З іншого, поточні дії МОН (ще раз відзначу, що це тільки проєкт рішення, а не набута норма) не враховують повною мірою інтереси шкіл, що були переміщені, вчителів, яких можуть звільнити, дітей на ТОТ”, – переконана експертка.

Акцент у своїй заяві до МОН правозахисники роблять на тому, що у даному випадку йдеться не лише про якість освіти, а й про український інтерес, оскільки навчальні заклади, які контактують з дітьми в окупації, докладають максимум зусиль для того, аби зберігалися зв’язки з окупованими територіями, наголосила Марія Красненко.

ZMINA