Потерпіть до квітня, а потім – до травня: як окупанти знущаються над пенсіонерами на ТОТ Херсонщини

Кремлівські посіпаки знущаються над пенсіонерами на тимчасово окупованій частині Херсонської області. Ідеться не про фізичну наругу, а про створення нестерпних умов життя. «Гривна» поспілкувалася з жителькою Скадовського району – жінка не має змоги виїхати з окупації, тож змушена виживати в тих умовах, які створили окупанти. За її словами, чимдалі життя стає все складнішим.

Багатьом пенсіонерам на ТОТ від початку 2024 року перестали виплачувати пенсії – Москва продовжує свою політику в дусі «грошей нема, але ви тримайтесь». При цьому окупантам вистачає нахабства задовбувати людей у захоплених регіонах надокучливими телефонними опитуваннями про те, наскільки кращим стало життя, коли прийшла Росія. Бридкий та зухвалий цинізм – ось уся суть так званого «русского міра».

Деталі розкрила наша співрозмовниця – 66-річна Олена Семенівна, яка живе в одному з віддалених від лінії фронту сіл Скадовського району (ім’я та місце проживання жінки ми змінили заради її безпеки).

«ТЕРПЛЮ ВЖЕ П’ЯТИЙ МІСЯЦЬ БЕЗ ПЕНСІЇ»

З нового року окупанти перестали виплачувати Олені Семенівні пенсію. Про цю ситуацію «Гривна» розповідала ще в березні – повідомлення про те, що окупаційна влада не виплачує пенсії на ТОТ, надходили з Каховського та Скадовського районів.

«Спочатку, коли я телефонувала в пенсійний фонд, чи як там він у них називається, мені сказали – потерпіть, триває «переращот». Я терпіла, але щомісяця, не отримавши грошей, знову дзвонила. І знову чула – потерпіть. Минулого місяця мені сказали потерпіти до квітня – у квітні точно буде пенсія. Але ті дні, коли йде виплата, уже минули, грошей я знову не отримала.

Знайома дала мені якийсь номер телефона з пенсійних питань. Я зателефонувала й потрапила аж у Санкт-Петербург, як мені сказали. Там мене вислухали і сказали… потерпіти до травня. От і думаю – скільки ж іще терпіти це все?» – розповіла нам жінка.

Олена Семенівна каже, що отримує на банківську картку українську пенсію. Однак користуватися цими грошима вона не може – село маленьке, щоб знайти бодай якогось міняйла, треба їхати хоча б у колишній райцентр. А грошей навіть на квиток не вистачає. Жінка виживає лише завдяки своїм скромним заощадженням, не купує нічого зайвого та харчується переважно з власного городу.

НАВ’ЯЗЛИВІ СОЦІОЛОГИ: «НАЙБІЛЬШЕ ДОШКУЛЯЄ ЇХНЯ НАХАБНІСТЬ»

За словами Олени Семенівни, останнім часом головний біль їй приносить не лише невиплата окупаційною владою пенсії. Не дають спокою телефонні опитування, які влаштовують російські так звані соціологи. Жінка каже, що надокучливі дзвінки вже настільки дістали, що нерви не витримують.

«Телефонують на мій мобільний по три-п’ять разів на день. Щодня! Спочатку я намагалася ще зрозуміти, що від мене хочуть. Вони задають питання. В основному такі: «Чи подобається вам Володимир Сальдо?», «Чи покращилися дороги у вашому регіоні останнім часом?», «Чи з’явилася у вас вода?», «Наскільки вам краще стало жити, порівняно з тим, як було за України?».

Звісно, це все російською мовою. Я спочатку ще відповідала – українською або суржиком. Казала їм, що нічого краще не стало: дороги в нас були відремонтовані до війни, вода теж була завжди, а Сальдо – чому він має мені подобатися, я його й знать не знаю!

Але вони не припиняють дзвонити, причому і сусідкам моїм теж надходять такі дзвінки. Та найбільше дошкуляє їхня нахабність: одного разу зателефонували мені майже о 10 годині ночі – я вже спала!» – розповіла жінка.

Вона додала, що тепер блокує номери, з яких їй телефонують для опитування. Однак вони набирають з інших номерів. До речі, наша розмова з Оленою Семенівною теж переривалася, бо їй знову дзвонили «соціологи» – знову хотіли почути, як «чудово» живеться людям, в яких країна-окупант забрала нормальне життя…