Постійні операції, утримування екзотичних тварин: як зараз живе херсонський притулок та чим можемо допомогти

На вулицях міста розгулює чимало бездомних тварин. В цей непростий час їх стає дедалі більше, адже господарі виїжджаючи не забирають їх з собою та залишають на вірну смерть.

Деяких тварин вдається врятувати нашим зоозахисникам, волонтерам та господарям притулків. Останні ж виховують, піклуються про наших чотирилапих друзів, дають їм нову люблячу сім’ю. 

Яна Лущик є засновницею організації Херсонське товариство захисту тварин “4 лапи”, яка люб’язно погодилася розповісти нам про свій притулок.

Дарувати свою любов тваринам жінка почала близько п’ятнадцяти років тому. Тоді ще самого притулку не було, але вона просто чим могла допомагала,  а через декілька років відкрила вже власний притулок.

— Я  займаюсь допомогою тваринм вже років 15. Я допомагала як могла, спочатку їздила фотографувала, намагалися знайти домівки, залучити людей до допомоги тваринам, а потім якось так трапилось, що під моєю опікою з'явилось занадто багато тварин і їх стало дуже проблематично тримати на перетримках, тому прийшлося шукати приміщення, територію для оренди та взагалі знаходити якісь методи вирішення проблеми.

Зараз в притулку живе близько 400 тварин. Десь до сотні тварин потрапили в притулок через ситуацію в країні. Адже багато жителів виїхали з міста, та залишили своїх улюбленців.

— На жаль, за війну, кількість дуже збільшилась і ми на цю кількість не дуже розраховували. У нас дуже обмежена і територія, і кількість вольєрів, і звісно кількість рук. Не кажучи вже про запаси їжі, м'яса та медичних препаратів ,- розповідає Яна.

Забрати всіх тварин немає змоги, адже їх занадто багато. Домашні улюбленці, що залишились на вулиці, через безвідповідальність своїх колишніх володарів,  в більшості випадків гинуть. Ці пухнастики звикли до комфорту та не звикли до життя поза межами домівки. 

За останні декілька місяців до притулку потрапили навіть екзотичні тварини, такі як єноти, шиншили та дикобрази. Всі вони раніше проживали в контактному зоопарку, що знаходився в ТРЦ Фабрика. Коли приміщення потрапило під обстріл та почало горіти жителі міста, які були поруч відкрили всі клітки та вольєри, щоб дати хоч якийсь шанс на порятунок. Таким чином деякі з них і потрапили до рук люблячої сім’ї волонтерів та працівників “4 лапи”.

Зараз до притулку забирають лише в екстрених випадках, тобто тих тварин, які на грані життя та смерті. Випадків де не обійтися без допомоги людей багато, особливо зараз.

—Тварини до нас потрапляють з вулиці. І враховуючи те що притулок переповнений, то це тільки якісь невідкладні випадки, коли не можна обійтись без нас. Наприклад тварини які потрапили в ДТП, або зовсім маленькі цуценята чи кошенята, які ще і їсти самотужки не можуть.  Ми не можемо зараз приймати навіть по десять тварин, ні, на жаль кількість тварин на вулиці така велика, що ніякого притулку не вистачить. Щоб врегулювати питання безхадченків(ред. тварин) треба комплексний підхід, а не просто створення притулків,- поділилась Яна.

Деяких тварин вдається влаштувати в нові сім’ї. Але це буває не так часто, як хотілось, адже просто так, аби кому пухнастиків не віддають. Людина, яка наважилась на такий крок повинна повністю усвідомлювати свою відповідальність. Взяти кота чи собаку з притулку, це купити якусь іграшку в магазині, це такий же член сім’ї.  Тому в притулку “4 лапи” не женуться за тим, аби віддати якнайбільше хвостиків.

—Коли ми шукаємо власників, то звісно шукаємо умови, де тварина буде жити  краще ніж у притулку. Але є такий нюанс, що в нашому притулку тварини живуть краще ніж у деяких домах. Тому ми, наприклад, не віддаємо на ланцюг, тобто щоб тварина була на прив'язі. У  нас в кожної собаки є свій вольєр, своя будка і тому віддавати її туди де вона буде охороняти сарай на метровій мотузці ми не будемо.  Якщо хтось хоче взяти тваринку, то ми задаємо дуже багато питань і деякі люди в перші  дві-три хвилини починають дратуватись, деякі навіть одразу  прощаються тому,  що вони не готові відповідати на питання і вони не розуміють що в кожну тварину вкладено дуже-дуже багато. Багато наших сил. Не кажучи про те що дуже багато коштів йде на операції, лікування та інше.  І тому щоб передати собаку чи кота новому власнику ми маємо бути спокійні, що там зможуть лікувати, зможуть годувати тим чим треба. .Нашою метою не є, наприклад, за тиждень 50 тварин віддати, ні.  Краще ми прилаштуємо 10 за місяць, але це буде якісне прилаштування і ця тварина потім не буде знову на вулиці .

Після того, як ми знаходимо власників, то просимо надіслати  нам фото з нової домівки і по тварині одразу бачимо, що в неї гарні умови, вона доглянута та сита. Ось якою є наша головна мета.

Зараз попиту на тварин немає, людей в місті значно меньше. Але і зараз вдається знайти добрі та люблячі серця. Наприклад, нещодавно ми змогли знайти сім’ю трьом маленьким цуцикам , яких викинули в коробці. Волонтери та працівники притулку вигодували їх сумішами і врятували від смерті.

В житті притулку є багато різних ситуацій, які пов’язані з тваринами. Так, наприклад, було дві ситуації с алабаями. В першому випадку собаці знайшли домівку та люблячу сім’ю. Але все скінчилось не дуже радісно. 

—Ми прилаштували в новий дім дуже гарну дівчинку алабая. Ми забирали її з колонії як неліквідну, як ту що  хотіли вивезти та приспати. В неї травмовані лапки, вони кривенькі. .Бета дуже добра собака, вона дуже віддана, але ну ми не могли знайти їй домівку із-за її лапок. І перед самою війною, за декілька місяців, приїхала дуже гарна родина просто закохалася в  цю собаку. Вони  приїхали на автівці і на руках Бету повезли в нове життя.

Все було дуже добре, Нам  надсилали фото та відео.  Її дуже полюбили, але потім трапилась війна. Цій сім’ї треба було виїхати, тому вони забрали всіх своїх тварин, але через розміри Бети вони привезли в притулок. Перші декілька тижнів вона сиділа дуже понурена і я думаю що вона сприймає це як покарання за щось. У  нас не погано, але все ж таки краще коли тебе люблять, коли вас не 400 в одній родин, -поділилась історією Яна.

Ще одного алабая вони знайшли, коли вже йшли з притулку додому. До них назустріч йшла дівчинка алабая, яка була дуже виснажена. В прямому сенсі, без перебільшення це був скелет обтягнутий шкірою. Кігті у неї були зірвані, бо вона довго була на вулиці та боролась за своє життя. Їй пощастило, адже вона потрапила в добрі руки. Зараз вона отримує необхідне лікування. На даний момент вона ще досі проходить реабілітацію, в неї дуже повільно набирається вага. Але надія на її порятунок є.І це не одиночний випадок, так багато і з кожним днем ця кількість зростає.

Також, з кожним днем, зростає необхідність в коштах. Адже вигодувати таку кількість тварин просто вкрай важко. Ціни взлетіли та і кількість товарів обмежена. 

— Стосовно витрат… це неможливо порахувати… це десятки тисяч гривень на місяць.Це дуже багато тому, що тваринам проводять операції,  їх лікують. Ми не знаємо хто до нас  потрапить завтра. Чи це буде кошеня у  якого оченята закисають,,  або ж  це буде хтось з відкритим переломом. Були випадки коли ми тільки за операції оплачувати рахунки  на 15 000 грн  і більше.  Тому сказати скільки коштує місяць отримання притулку зараз  дуже важко. Кожного дня ціни змінюється на крупи на м'ясо.  Не кажучи вже про ліки, тим паче про  корма,  яких просто немає. Немає тих, до яких звикли тварини. У нас є  кішка яка їсть тільки один специфічний, лікувальний корм. Зараз його ніде немає  і для кішки це питання життя. Ми домовлялися через волонтерів які привозять ліки з Одеси, вони купили нам цей корм.Тиждень чекали поки його привезли. Тому зараз їй є що їсти, але коли він скінчиться це питання знову треба буде вирішувати.

Як розповіла власниця притулку, на день потрібно приготувати більше 500 літрів каші, абі нагодувати всіх.  Тому там завжди потребують допомоги. Будь-якої, чи то крупи, м’ясо, корм, чи матеріали для виготовлення будок, спальних місць та інших необхідних речей. І звичайно ж фінансова допомога.