Пенсіонер із Херсона, якого засудили за сприяння у воєнному злочині, оскаржує вирок

У Миколаївському апеляційному суді слухають скаргу 64-річного Григорія Драгуненка, пенсіонера з Херсона. Торік його засудили за пособництво російським військовим у катуванні цивільних мешканців на Миколаївщині. Суд першої інстанції присудив йому дев’ять років в’язниці за сприяння у воєнному злочині. Його захист просить про виправдання, мовляв, чоловік діяв під примусом. МІПЛ побувала на апеляційному засіданні, записала пояснення підсудного та розповідає, як триває слухання.

Апеляція

Судове засідання дванадцятого березня починається з годинним запізненням. З судової зали, біля якої зібралися прокурор та адвокатка підсудного, чути гучну суперечку у справі, яку там розглядають. Нарешті слухання закінчується і секретар запрошує зайти всіх, хто з’явився на справу Драгуненка.

Підсудний уже в залі в прозорій камері. Літній чоловік у темному костюмі та сорочці. Його охороняє конвой. Колегія у складі суддів Людмили Куценко, Наталії Тищук, Наталії Шаманської також на місці. Головуюча суддя Куценко оголошує про початок слухання і надає слово підсудному.

Григорій Драгуненко підіймається та починає розповідь про події, що сталися під час окупації села Новокиївка Миколаївської області в липні 2022-го.

— Я живу у Херсоні, а в Новокиївці лишилася хата від батьків. Двоє моїх синів 17 та 18 років інколи туди навідувалися по господарству. В один прекрасний день я приїхав зі старшим сином в село. Він побіг у справах, а я розвантажував продукти. В той момент до двору підʼїхала машина, — пригадував Драгуненко.

Зі слів чоловіка, на подвір’я зайшов російський військовий, сказав, що треба поговорити. Інший солдат кудись повів його молодшого сина.

— Між нами зав’язалася сутичка, яка переросла в бійку. Нас розійняв третій військовий, який зайшов на подвір’я. Мене посадили на лавку заспокоїтися. Тим часом один із озброєних російських військових привів мого сусіда Олександра, — зазначив підсудний.

Росіяни сказали, що в селі вкрали насос для води, питали в сусіда, чи знає він, хто це зробив. Вони зачитували список із прізвищами селян, аж поки не дійшли до місцевого жителя Віктора С.

— Військовий із бородою, який мав при собі автомат, знав цього Віктора. Він наказав мені сісти в машину і їхати до односельця, — пояснював Драгуненко.
На власному “Москвичі” пенсіонер разом із російським армійцем та сусідом, поїхали до односельця. Слідом за ними рушили інші військові. Росіяни поспілкувалися з Віктором С. біля його будинку, після чого наказали Драгуненку слідувати до іншого односельця — Дмитра Б. Не заставши того вдома, військові, за словами підсудного, наказали рушати до Миколи Б., у котрого нібито був односелець, якого вони шукали.

— Коли ми доїхали до будинку Дмитра Б., військові забрали в мене ключі від машини. Там вони побачили Валентина Т., який із іншого села, і Миколу Б. Їм наказали сісти в мою машину і ми поїхали до балки, — швидко розповідав підсудний, активно жестикулюючи руками.

Неподалік села затриманих чоловіків вивели з автомобіля і допитали, чи знають вони, хто взяв насос. Не отримавши відповіді, питали про односельців зі списку. Зі слів підсудного, коли двоє чоловіків сказали, що декого знають, російські військові наказали їм показувати дорогу до їхнього житла.

Зрештою військові знайшли та привезли у своїй вантажівці й за допомогою Драгуненка, який кермував “Москвичем”, ще двох селян. Відтак вони вишикували в балці сімох чоловіків та знову розпочали допит про насос.

— Я сидів у машині, інколи виходив. Вони забрали ключі від авто, — сказав Драгуненко.

Тим часом повз ішов інший селянин, який був напідпитку. Чоловік почав суперечку з російськими військовими.

— Я казав йому йти, бо він був драчливим. Тоді військові наказали відвезти його звідти. Я повіз його додому. Потім хотів їхати до себе, але мені стало якось не по собі, тому повернувся на те ж місце, — свідчив підсудний.

З його слів, військові били односельців, один із них стріляв у повітря. Тож він підійшов та попросив чоловіків зізнатися, де насос. Один із затриманих сказав, що прилад пошукають у селі. Тоді Драгуненко поїхав додому.

Після його виступу суддя передала слово захисниці.  

— Ви кажете, що забирали ключі. Що за ключі й хто саме забирав? — поставила адвокатка питання своєму клієнтові.

— Від “Москвича”. Щоб я не поїхав. Забирав військовий із борідкою, — сказав Драгуненко.

— Коли ви їхали селом, самостійно обирали дорогу чи хтось показував? — поцікавилася захисниця, як Драгуненко їхав по односельців.

— Я ж кажу, що цей бородатий був знайомий із Віктором. Коли до нього приїхали, він сам говорив, куди їхати.

— Хто наказав їхати до балки? — продовжила адвокатка.

— Там із села лише одна дорога туди, — відповів підсудний.

Далі головуюча суддя уточнила в підсудного, чи той пропонував затриманим чоловікам повернути насос. Він підтвердив. Мовляв, хотів, аби ситуація якось розв’язалася.

Далі слово взяв Денис Телечкан, прокурор Миколаївської обласної прокуратури. Він заявив, що вважає вирок Снігурівського районного суду правильним, а аргументи захисниці необґрунтованими. Просив не задовольняти її апеляційну скаргу.
Захисниця Драгуненка просила суд повторно дослідити фактичні обставини справи, допитати потерпілих селян та переглянути слідчі експерименти за їхньої участі. Суд доручив адвокатці підготувати перелік усіх матеріалів, які вона просить дослідити знову та переніс засідання на 3 квітня.

Після засідання захисниця підсудного просила не вказувати її прізвище у публікації з міркувань безпеки. Вона також відмовилася повідомити, чи працює за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги чи за звичайним контрактом. Прокурор у справі також наполягав, аби висвітлення справи не було “аж надто деталізоване”. Мовляв, “та сторона все моніторить”. На уточнення, що інформація щодо провадження і так є у публічному доступі в судовому реєстрі, він не відреагував.

Вирок першої інстанції та суди по росіянах

Снігурівський районний суд, який розглядав справу Драгуненка, дійшов висновку, що його провина у пособництві жорстокому поводженню з цивільними доведена.

Суд узяв до уваги свідчення сусіда Драгуненка, котрого військові привели на подвір’я підсудного. Там він побачив, що чоловік п’є пиво з російськими армійцями й тримає список із прізвищами односельців. Дорогою до одного з селян він чув, як підсудний пояснював, де той живе. Інший потерпілий сказав, що Драгуненко посміхався, коли військові били затриманих. Чоловік не бачив, аби у підсудного забирали ключі від авто.

Водночас суд врахував, що підсудний допомагав слідству впізнати російських військових, які окупували село та били селян. Тому Драгуненку присудили менший строк покарання, ніж передбачено інкримінованою статтею. Вона передбачає ув’язнення від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. Натомість підсудний отримав 9 років тюрми.

Що ж до російських військових, які катували селян, то за даними обвинувачення, це Азрєт Батдиєв і Руслан Ахмєтов, які тоді служили у 126-й окремій гвардійській бригаді берегової оборони, що базується у Перевальному в Росії. Їхня справа за звинуваченням у порушенні законів і звичаїв війни розглядають у Снігурівці в заочному режимі.

Матеріал підготовлений за підтримки IWPR.
Анастасія Зубова,  МІПЛ