Павло Лакійчук про річні результати ЗСУ на півдні: Звільнення північно-західної частини Чорного моря — велика перемога

Завищені очікування суспільства по обидва боки Перекопського перешийку щодо звільнення Криму вже цього року значною мірою були сформовані занадто оптимістичними, але нічим не підкріпленими, а відтак безвідповідальними заявами і політиків, і військових. Однак сьогодні вже є не просто надія на деокупацію півострова, є конкретні результати у цьому напрямку. Підсумовуємо здобутки Сил оборони на кримському напрямку і в Чорному морі в 2023 році разом з Павлом Лакійчуком, керівником безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», в ефірі програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар. 

Валентина Самар: Як ситуація на Півдні, кримському напрямку, Чорному морі змінилась у 2023 році?

Павло Лакійчук: Все, що було зроблено, це продовження заходів, які були започатковані в 2022 році. 2023 рік показав результат за ефектом накопичення — позбавлення Росії домінування у Чорному морі.

Все починалося у 2022 році, з ударів по ракетному крейсеру «Москва», звільнення острова Зміїний, знищення російської системи спостереження на інфраструктурі «Чорноморнафтогазу» в Чорному морі.

Ми продемонстрували ворогу, що у нас є «Нептун» (протикорабельні ракети українського комплексу РК-360 МЦ «Нептун»). Росіяни не вірили, вони доклали максимум зусиль, щоб цієї зброї в Україні не з’явилось, використовуючи всіляку свою агентуру. Потім показали, що у нас є «Гарпун» (Harpoon — американська протикорабельна ракета). Все це — аналог зброї стримування. Далі була очевидна спрямованість наших дій на звільнення західної частини Черного моря і перенесення центру ваги на Кримський півострів.Найбільшим успіхом 2023 року став початок роботи морського транспортного коридору між нашими чорноморськими, дунайськими портами і Босфором без участі РФ. Всім зрозуміло, що та «чотиристороння угода» за так званого посередництва ООН, в якій брала участь Росія, була дискредитаційною для України. 

Валентина Самар: Це традиційно для Росії — зайти в угоду і використовувати її у власних інтересах. У цій групі Росія просто блокувала кораблі. 

Павло Лакійчук:  Щоб не говорили політики про взаємовигідну домовленість, це була перемога Росії, вона поставила трафік України під контроль.

Росія не очікувала, що після розірвання цієї угоди ніхто не буде враховувати її «хотєлкі», що Україна витримає удари про морській інфраструктурі, спроби піратства на морській ділянці коридору.

Ми не просто витримали. За великим рахунком ми перемогли. Ми продемонстрували, що російські кораблі, м’яко кажучи, небажані у південно-західній частині Чорного моря, де вони кучкувалися піратити. Що удари по портах та інфраструктурі хоча і є  для нас важкими, але ефективність їх не така, на яку розраховували росіяни. Вони хотіли ефекту, який мали взимку 2022 року з енергетичною інфраструктурою.

Питають, а де перемоги? У 2022 році ми бачили Харківщину, Чернігівщину, Херсонщину. Ну так накладіть контурну карту Чорного моря, підніміть її на північ, і ви побачите, з якої акваторії вигнали росіян. Це велика перемога. Так, не остаточна, але й на землі вона не остаточна. 

Валентина Самар: Міжнародні аналітики вказують, що Україна змогла не просто створити транспортний коридор, але й охороняти його. Кажуть, що в цьому велика заслуга морських дронів. Чи це так?

Павло Лакійчук: Так. Звільнення північно-західної частини Чорного моря від домінування росіян проклало коридор до Криму. Не тільки як до нашої землі, окупованої противником, але як логістичного хабу ворога, всього його південного фронту. Це Керченський міст, військові аеродроми і бази в Криму, склади боєприпасів і пально-мастильних матеріалів. Звільнення північно-західної частини Чорного моря стало передумовою для операцій у глибині півострова — на аеродромах і військових базах.

Удари по аеродромах у Саках, Бельбеку, Гвардійському, Кіровському, Джанкої продемонстрували, що росіянам треба звідси тікати. Першочергова заслуга в цьому — наших дроноводів. Використання БПЛА було одним з ключових. А далі ще цікавіше. Застосування морських і повітряних дронів-камікадзе як єдиного комплексу — це нова глава в історії військово-морського мистецтва.
Уявіть, що відбувалося, коли атакували Севастопольську бухту.

Це приблизно як атака ескадрильї літаків у взаємодії з ракетними чи торпедними катерами, які працюють на внутрішньому рейді ворожої військово-морської бази. Але тільки екіпажі цих катерів і літаків, не на суднах перебувають, а в Очакові, в Одесі чи в Києві, хтозна-де.Валентина Самар: Ми показали, що в нас все це є, але в нас цього дуже мало. ВПК Росії, яка вже встала на воєнні рейки, випереджає нас у виробництві. Взяти ті ж FPV-дрони, про серійне промислове виробництво яких ми тільки вчора почали говорити.

Павло Лакійчук: Росіяни заявляють, що і морські дрони зробили, скалькували у нас. Треба розуміти, що дрони – це зброя бідних. Це дешеві аналоги сучасних дорогих засобів ураження: крилатих і балістичних ракет, літаків, ракетних катерів, торпед. Цю функцію виконують дешеві морські дрони. Для нас це зрозуміло, бо ми не мали флоту в Чорному морі і не мали достатньої повітряної потуги. То коли росіяни калькують українців, кажучи, що в них є морські і повітряні дрони, це означає, що їм чогось не вистачає, що зі своїми дорогими засобами ураження вони не здатні впоратись. Тобто ми з асиметричних дій переходимо в симетричні.

Валентина Самар: Можливо. Але зараз в Росії кинулися виробляти різноманітні безпілотники ще й тому, що з 1 січня в них стартує величезна державна програма. Тільки в Севастополі і Криму ми відстежили вже кілька десятків майстерень з виробництва БПЛА і шкіл операторів, які створюються всюди — у ДОСААФ, в школах, в університетах.Павло Лакійчук: Нічого, в нас теж це відбувається. Можливо, ми не вміємо це так красиво подати. Треба розуміти, що не всі школи якісні, що при гаражному виробництві люди можуть гинути і травмуватись. Якщо президент обіцяє мільйон дронів, воно має вийти на новий технічний рівень, а кількість перейти в якість.

Валентина Самар: Якби ви могли написати план на 2024 рік, яким би він був?

Павло Лакійчук: На весь 2024 рік планування я б не склав. Але задача номер один, судячи з обстановки на фронті, яка чітко визначена командувачем і Міністерством оборони, — за 2-3 місяці, а може й довше, шляхом маневреної активної оборони виснажити противника, продовжити нанесення ударів по ворожій логістиці на всій глибині фронту, накопичувати людські і матеріальні резерви, підготуватись до переходу в контрнаступальну операцію. Завжди метою першої оборонної операції є підготовка умов для проведення наступальної операції. Тому рано чи пізно треба продовжувати звільнення нашої землі, наших людей. Іншого варіанту в нас немає.

investigator.org.ua