Окупанти привчають до зброї навіть вихованців дитсадків

«Служба за контрактом надає не лише можливість зробити особистий внесок у зміцнення обороноздатності країни, а і забезпечує стабільний дохід, розширений соціальний пакет і перспективи професійного зростання», – до такого висновку, яку повідомила у своєму телеграм-каналі окупаційна адміністрація Нижньосірогозького «муніципального округу», прийшли тамтешній «голова» Владислав Нікітенко і окупаційний військовий комісар Херсонської області під час «наради», яка відбулась в окупованому селищі. На жаль, їхніх позитивних емоцій вже не можуть розділити декілька жителів Голопристанського, Чаплинського, Генічеського та інших «округів», які повірили росіянам і вже повернулись додому «вантажем 200».

Під час зустрічі говорили не лише про контракт, а про призов та навчання у російських військових вузах. Окупаційний військком наказав робити акцент на «патріотичному вихованні молоді». «Сторони досягли домовленості про активізацію спільних заходів з освітніми закладами і молодіжними організаціями, спрямованих на формування у підростаючого покоління почуття громадянської відповідальності і готовності до захисту Вітчизни», – повідомила «адміністрація».

Розмовами, як у інших випадках, справа у окупантів не закінчилась – у Нижніх Сірогозах відкрили так званий фізкультурно-оздоровчий комплекс відкритого типу, основним призначенням якого стала здача норм ГПО. Тобто, старшокласники там доводитимуть, що «готові до праці і оборони». А оскільки працювати в окупованому регіону практично ніде, на більшість з них чекає окупаційна армія.

Але дітей до служби окупанти починають готувати навіть не зі школи, а з дитсадка. В окупованій Новопавлівці, наприклад, повідомила окупаційна адміністрація Каланчацького «муніципального округу», «військовослужбовці провели для дітей пізнавальну екскурсію, у ході якої продемонстрували зразки озброєння, яке використовується у зоні бойових дій. “Захисники” детально розповіли про призначення і особливості кожного виду зброї, а також відповіли на численні запитання дітей, які виявили живу цікавість до розповіді». Жах та й годі!