На органи містян відкрито полювання?!

Торгівля людськими органами вже давно перекочувала зі сторінок детективів і науково-фантастичних романів у повсякденне життя. Зараз це один із найприбутковіших видів злочинного бізнесу. Він процвітає у Латинській Америці, Азії, Центральній та Східній Європі. На чорному ринку можна купити будь-який орган: нирки, легені, печінку, зіниці, кістки, сухожилля, серцеві клапани, шкіру і багато іншого. Найбільшим попитом користуються нирки, адже проблеми з цим органом має кожен десятий житель планети. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно в світі пересаджують близько 70 тис. нирок, 20% із яких припадає на чорний ринок.

Тотальне безгрошів’я стало причиною поширення «чорної трансплантації» у Пакистані. Особливого розмаху там набула торгівля нирками. Через це країну почали називати «нирковим базаром». Нелюдську радість пакистанської «ниркової» мафії викликав страшний землетрус 2005 року в Кашмірі, у результаті якого загинули близько 200 тис. чоловік. Буквально наступного дня сотні посередників злочинного бізнесу терміново виїхали у постраждалі від стихійного лиха райони. Вони вмовляли нещасних людей продати свої нирки, адже після землетрусу жителі позбулися останніх джерел існування.

Примітно, що торгівля людськими органами процвітає не лише в бідних країнах, де люди готові розпродавати себе по частинах, аби не померти з голоду. Чорні ринки органів поширені і в цілком багатих країнах. Причиною цього є брак донорських органів, які отримують законним способом. Так, у Китаї щорічно пересадки нирок потребують близько 1,5 млн. жителів, медики ж можуть забезпечити ними лише 10 тис. нужденних.

До вирішення цієї проблеми влада Піднебесної підійшла вкрай радикально. Зокрема в 1984 році в Китаї був прийнятий закон, який дозволяє забирати органи з тіл страчених в’язнів з дозволу їх родичів. Відтоді численні китайські клініки та медичні центри стали розміщувати поблизу великих таборів ув’язнених. Нещодавно Пекін визнав, що таким способом в країні отримують близько 65% органів для пересадок. При цьому якість і безпека одержаних органів залишається досить спірним питанням. Така китайська практика відверто шокувала світову спільноту, через що уряд Піднебесної пообіцяв відмовитися від неї.

Американські лікарі також неспроможні забезпечити усіх хворих органами, отриманими у законний спосіб. Через це в США поширені найрізноманітніші методи злочинного отримання органів для пересадки. Найгучніший скандал з цього приводу трапився кілька років тому, коли американські військові медики заробляли на тому, що торгували органами вбитих і поранених іракців. Гуманітарна місія Америки, яка на той час перебувала на території Іраку, плавно переростала в прибуткову торгівлю. Лікарі з секретних медичних загонів йшли за американськими військами і проводили «зачистки» іракських міст. Вони вилучали органи у мертвих і поранених іракців і відсилали на батьківщину для продажу. Операції проводилися в мобільних операційних, обладнаних усім необхідним. Для того, щоб приховати сліди своєї діяльності, американці часто спалювали трупи, а рідним і близьким іракців говорили, що зробили це з метою профілактики, аби не спалахнула якась епідемія.

Не залишилася осторонь від прибуткової торгівлі органами і Європа. Чого варті хоча б звинувачення на адресу прем’єр-міністра республіки Косово Хашима Тачі, який нібито створив банду, що торгувала не тільки зброєю і наркотиками, а й органами страчених сербських і албанських ув’язнених. З цього приводу Радою Європи було проведено розслідування, яке виявило, що на чолі злочинної організації стояв турецький лікар Юсуф Сонмез, який, за його ж власними словами, здійснив 2 тис. 400 операцій з пересадки органів. Інтерпол виписав міжнародний ордер на його арешт, але Туреччина так і не уклала договір з Косово щодо екстрадиції лікаря.

Законно отриманих органів не вистачає і в Україні. Так, щорічно трансплантації донорських органів потребують тисячі українців, при цьому протягом останніх 30-ти років у нас виконано всього 10 пересадок серця, 60 пересадок печінки і менше 2 тис. операцій з трансплантації нирки. Як свідчить загальнодержавна статистика, щороку лікарям вдається зробити операції лише двом відсоткам хворих, які її потребують. Таким чином, попит на донорські органи в Україні перевищує пропозицію у десятки разів.

У такій ситуації набирає обертів незаконне вилучення органів. Подібні скандали у нас спалахують із завидною регулярністю і беруть початок ще з 90-х років. Тоді головний лікар львівської обласної клінічної лікарні Богдан Федак організував злочинну групу, яка збувала за кордон незаконно отримані органи немовлят. Породіллям повідомляли про смерть новонароджених дітей, потім оформлювали фальшиву відмову матері від дитини. Що було далі – чи то дітей відправляли за кордон ще живими, чи то вже по частинах – слідству встановити так і не вдалося. За два роки група лікарів під керівництвом Федака продала за кордон не менше 130 малюків. У 1997 році Івано-Франківський суд засудив голову злочинного угрупування на два роки, однак, відбувши всього третину терміну, лікар вийшов за амністією. Більше того, у 2004 році Федака запросили на роботу в парламентський комітет з охорони здоров’я, де він пропрацював два роки.

За словами лікаря-уролога Віктора Гаврилова, зробити бізнес на чужій нирці вкрай складно. По-перше, нирка може бути витягнута виключно з тіла, в якому штучно підтримується кровообіг. По-друге, для цієї операції потрібні стерильні умови і особливий розчин кустодіол, вартістю від 70 дол. за літр. Крім того, пересадити нирку від донора до хворого потрібно протягом 24-х годин. При цьому орган повинен підходити хворому за групою крові та фактором імунного захисту, інакше після пересадки організм відторгне нову нирку.