Купила житло, а тепер повертай. Як купівля будинку обернулася на багаторічну судову тяганину

Жінка придбала занедбаний будинок у селі, на місці якого звела більший за розмірами добротний дім. А через кілька років отримала повістку до суду від колишньої власниці старої будівлі з вимогою повернути житло. Судова тяганина триває вже 10 років. Позивачка стверджує: її змусили продати дім, в якому прописані її діти. І хоча предмета позову, а саме, проданого будинку, давно вже нема, сьогодні відповідачка може залишитися на вулиці. Жінка звернулася до журналістів “Вгору” з проханням допомогти. Щоби розібратися в ситуації ми провели розслідування.

Від халупи в нетрях до новобудови, що стала предметом позову в кількох судах

Людмила Шелест, мешканка села Комишани Білозерського району, з позивачкою Наталією (за паспортом Наргіза ред.) Солієвою познайомилася у 2009 році, коли вони з сестрою шукали в Комишанах житло. Хотіли оселитися поряд одна з одною. Людмила ходила селом, розпитувала, де є будинки на продаж. Так і зустріла Наталю. Та розповіла, що продає свою хату.

“У неї були такі нетрі, що я її хати не знайшла б. Вона завела мене з заднього входу стежкою через зарослий бур'янами город, з вулиці зайти було неможливо, навіть хвіртки було не видно. І ще вона запросила 16 тисяч доларів. А я кажу, ти що, за 16 тисяч палац можна купити, а ти мені таке показуєш, – згадує Людмила.”

За її словами, хата з двох кімнат та коридору була в жахливому стані. Жодного натяку, що там проживали діти, не було. Ані іграшок, ані дитячих речей. Про дітей Людмила дізналася значно пізніше. 

“Знаю, що не було води, не було світла в них, все обрізали за несплату. Я не бачила жодного разу, щоб вона вивішувала білизну. На городі по плече була трава, там ніхто нічого ніколи не ростив. Ні дерева не було, нічого, – розповідає про Наталію сусідка Ірина Олевіренко.Вона згадує: одного разу бачила, як Наталя б’є свого меншого сина, щоб відібрати в нього шматок хліба. І каже, що дітей іноді тижнями не було видно.

Людмила Шелест розповідає, коли вона відмовилася купувати хату в Наталі, та десь узнала її адресу й впродовж місяця буквально вмовляла її. Вони зійшлися на ціні 7 тис. доларів за умови, що Наталя віддасть хату без боргів і в нормальному чистому стані.
Договір про намір сторін укладали у двох агенціях із продажу нерухомості.

“Спочатку вона мене в одне агентство повела. Взяла 300 доларів завдатку. Через два тижні приходить і каже, тітко Людо, я поміняла агентство, давайте там укладемо договір, я вам документи покажу. А принесла тільки заповіт від бабусі й попросила 2-3 місяці на оформлення права власності та інших документів – розповідає Людмила.”

Перший договір про наміри уклали в агенції “Імперіал” 19.08.09. Другий – в агенції нерухомості “Смарагд” 21.08.09. Там Людмила передала Наталії під розписку ще 2200 доларів завдатку. Договір купівлі-продажу, згідно з попередніми домовленостями, мали підписати до 29 жовтня 2009 року. Однак у листопаді Наталії знадобилися ще кошти, і Людмила дала їй ще 2160 доларів в якості дозавдатку. Кошти передавала в агенції “Смарагд” під розписку.

Невдовзі Людмила оселилась на новому місці, утім меблі та інші речі тримала під плівкою. Думала, щойно оформить купівлю будинку, розпочне будівництво нової хати на місці старої. Намірів будівництва Людмила не приховувала, тож Наталія зняла й розпродала весь шифер з будинку.Що Наталя розбирала свій будинок і продавала не тільки шифер, а й зірвані з полів дошки, лінолеум – згадує її колишня сусідка та кума Ольга Кудрявцева, яка нині перебуває в Німеччині. Журналісти “Вгору” спілкувалися з нею телефоном. Ольга розповіла:

“Скільки я її пам'ятаю, вона завжди пила. Опалення в будинку ніколи не було, діти завжди замерзали, голодували. Потім вона мені заявила в один прекрасний момент, що вирішила будинок продати. Я їй кажу, що ти взагалі за людина? Як це продати будинок? У тебе троє дітей, куди вони підуть?”
 
На питання, чому продає будинок, Наталія розповідала Ользі, що на неї тисне її брат, хоче, щоб вона поділилася з ним отриманими від продажу хати грошима.

Минуло майже пів року після укладання договору про наміри, а з оформленням документів Наталія так і не поспішала. Людмила навіть почала її попереджати, що звернеться до поліції. Зрештою, аж через півтора року після підписання договорів про наміри замість оформлення договору купівлі-продажу Наталія запропонувала скласти заповіт на користь Людмили, пояснювала це тим, що має проблеми зі здоров’ям, які загрожують її життю.

За словами Людмили Шелест, Наталія тоді жила в якійсь церкві, і казала, що її звідти нікуди не випускають. Людмила припускає, що в цей період, позивачка намагалася кинути пити. У грудні 2009 року Наталя склала заповіт на користь Людмили й передала довіреність, якою уповноважила її управляти та розпоряджатися всім її майном. Зокрема, укладати всі дозволені законом угоди, а саме: купувати, продавати, обмінювати житло.

Тоді вже вони з сестрою взяли справу у свої руки. У 2012-му році Людмила за довіреністю від Н. Солієвої продала хату своїй сестрі Олені Горбі, але проживала там сама, сестра мешкала в будинку по сусідству. На момент продажу хати, Людмила повністю розрахувалася з Наталією й погасила її комунальні борги. А про те, що разом із позивачкою раніше проживали діти, дізналася вже під час оформлення документів. 

Людмила стверджує: про те, що Наталія виписала дітей без рішення опікунської ради, навіть не підозрювала, як і взагалі про існування тих дітей. Вона запевняє, за ті 1,5-2 роки, що жила в старій Наталчиній хатині, жодного разу ані представники опікунської ради, ані поліція не приїздили. Тож питання про права дітей Наталі Солієвої на це житло не підіймалося.
У 2012 році на місці старого будинку звели новий. А у 2014 році Наталія подала позов до суду.

“Спочатку почала мене шантажувати. Тітко Люда, можна я зайду до вас в будинок? Мій брат вигнав мене з маминої квартири. А потім каже, я буду наймати адвоката, буду у вас забирати хату, – каже Людмила.”

Вона справді звернулася до суду, ще й вимагала від Людмили відшкодування моральної шкоди – 100 тис. гривень.

Видання “Вгору” намагалося зв’язатися з позивачкою Наталією Солієвою телефоном, щоб почути її версію подій, але вона навідріз відмовилася щось коментувати.

З матеріалів розгляду справи у судах

Спочатку справу розглядали у Комсомольському районному суді м. Херсона 24 квітня 2015 року.

У своєму позові Н. Солієва стверджувала, що Людмила Шелест оманою змусила її скласти заповіт на її користь, і буцімто при складанні заповіту вона перебувала в стані алкогольного сп’яніння. Про довіреність же вона взагалі нібито не пам’ятає. До речі, саме за зловживання спиртним ще в січні 2009 року позивачку позбавили батьківських прав. Але суд не взяв до уваги її твердження про те, що при підписанні документів 12.12.2009 року у нотаріуса вона перебувала в стані алкогольного сп’яніння, оскільки її заява нічим не підтверджувалася.

Далі в позові йдеться про те, що нібито після отримання заповіту Людмила забрала в Н. Солієвої паспорт, документи на будинок, свідоцтва про народження дітей та зняла їх з реєстрації в будинку. А після того, як Людмила заселилася в будинок, сама позивачка нібито жила упродовж двох місяців у сараї біля будинку.

Людмила Шелест категорично це заперечує. За її словами жодних придатних для життя господарчих споруд на території домоволодіння не було.Суд визнав, що волевиявлення позивачки продати будинок підтверджується двома договорами про намір укласти договір купівлі-продажу будинку від при підписанні яких, вона отримувала від Людмили Шелест задаток у розмірі 40000 грн. 

Твердження позивачки про те, що нібито Людмила Шелест, скориставшись довіреністю, зняла з реєстрації в будинку її дітей, спростовує копія домової книги будинку яка є в матеріалах справи. Відповідно до записів у книзі, діти зняті з реєстраційного обліку до отримання Людмилою довіреності. І зняти з реєстрації себе та дітей могла лише сама позивачка.

Суд дійшов висновку, що при укладанні договору купівлі-продажу закон не порушувався, оскільки в цій ситуації нотаріус мала право посвідчить договір без дозволу органів опіки та піклування. Позов Н. Солієвої не задовольнили за необґрунтованістю вимог.

Але юристи, які представляли інтереси позивачки, подали апеляцію. І Апеляційний суд Херсонської області від 29.10.15 позов задовольнив, визнавши договір купівлі-продажу недійсним. Рішення прийняли на підставі ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства». Згідно з ним діти зберігають за собою право на житло, в якому вони проживали до направлення їх до дитячого будинку протягом всього часу перебування в закладі. Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», будь-які дії стосовно нерухомого майна, на яке мають право діти, неможливі без попередньої згоди органів опіки та піклування.

У підсумку суд зобов’язав Олену Горбу повернути Наталії будинок за адресою: м. Херсон, с. Комишани, вул. Садова 1 А, загальною 55,2 кв/м, і житловою площею 21,7 кв/м. А Наталію зобов’язав повернути сплачені кошти за будинок. Чого вона досі не зробила. Натомість ще у 2019 році подала заяву до Державного реєстру речових прав, за якою скасували право власності за Оленою Горбою і внесли запис про право приватної власності Солієвої. 

Однак за цією адресою вже не стара хата Наталії, а новий, зведений Людмилою  дім загальною площею у 76,7 кв.м, і житловою 47,3 кв.м. Тож її сестра Олена Горба, яка за документами є власницею домоволодіння, подала позов про скасування права власності Наталії на новобудову.
Суд відкрив провадження у справі за позовом, але на два досудових засідання Н. Солієва та її адвокати не з’явились. Справа досі на розгляді.

А тим часом Херсонський міський суд Херсонської області від 13 березня 2024 року у справі № 766/23683/19 постановив виселити Людмилу Шелест, яка фактично проживає в будинку оформленому на сестру, зі спірного домоволодіння.

Людмила переконана, що сама Наталія неспроможна була ініціювати всю цю судову тяганину. Жінка припускає, що на новобудову зазіхають якісь треті особи, які забезпечують всі юридичні витрати позивачки, і відібране житло ані їй, ані її дітям все одно не дістанеться.

Людмила думає, що будинок імовірно продадуть, щоб купити житло скромніше й дешевше, а відтак різницю зможуть покласти собі до кишені. Це, звісно, лише припущення, однак афери у сфері нерухомості не таке вже й рідкісне явище. Упродовж 2021-2022 років Національною поліцією Херсонської області зафіксовано 14 випадків протиправних дій пов’язаних з нерухомістю, іще 4 випадки – за останній рік.

Ганна Щидловська, Вгору
Усі скріни з відео Олександра Андрющенка/ ”Вгору”