Кожній тваринці по бирці?

Основною метою ідентифікації та реєстрації тварин є узгодження українського законодавства у цій сфері із європейськими нормами. Слід зазначити, що ідентифікують та реєструють тварин в Україні вже давно. Розпочалася ця кампанія ще у 2004 році.

Однак далеко не кожен господар поспішав паспортизувати свійських тварин. І хоча президент спілки сільськогосподарських кооперативів України Іван Томич зазначає, що така паспортизація тварин не пов’язана з податковою діяльністю, все ж, громадяни до таких заходів ставляться з обережністю. За словами господаря Івана Баланюка, він не розуміє, навіщо йому документи на одну-єдину козу, яку тримає виключно для себе. Іван вважає, що скоріше за все, це знову якась «наживка» влади, щоб селяни клюнули на неї.

Проте народні обранці переконують, що ідентифікація та реєстрація худоби є просто необхідними. У Міністерстві аграрної політики аргументують зміни до закону висновками експертів Євросоюзу, за якими лише завдяки реєстрації можна уникнути спалаху хвороб. Однак цікаво: яким же чином прикріплена на вухо тварини бирка чи навіть дві впливають на її здоров’я? Адже лише за допомогою спеціальних лабораторних досліджень та огляду внутрішніх органів після забою тварини, визначається її придатність для споживання чи переробки, тобто безпечність для споживача.

На думку директора херсонського «Торгового дому «Долинське» Володимира Хвостова, ідентифікація є способом попередження хвороб та епідемій української худоби. Однак не слід забувати, що хвороби поширюються і на тварин з номерами, і без них. Так, якщо запобігти поширенню пташиного грипу допоможе ідентифікація, то тоді треба негайно починати ідентифікувати всіх курчат. Звучить абсурдно. Таким чином, ідентифікацію не можна сприймати як панацею від розповсюдження хвороб.

Останнім часом ідентифікацію та реєстрацію худоби досить часто розглядають як надійний заслін неякісній тваринницькій продукції. Проте та інформація, яку отримає державна структура внаслідок цих процедур, а саме стать, вік, порода чи місце знаходження тварини, не є показниками якості продукції, яку потім отримують споживачі, коли худобу заб’ють. Адже навіть м'ясо від здорових тварин після забою та під час зберігання може зіпсуватися. Тож більша загроза для споживачів виникає не від самих продуктів, а від їх неправильного зберігання.

Виходить, що законодавчі «прикраси» запровадження ідентифікації та реєстрації худоби, серед яких наміри охороняти територію України від епідемій та контролювати санітарний стан, якість і походження продукції скотарства, не мають об’єктивних підстав.

І тут варто згадати головну причину введення цих процедур, а саме вступ держави до Світової організації торгівлі. Як відомо, міжнародні правила вимагають, щоб уся велика рогата худоба була занесена до державного реєстру. Інакше ж Україна просто не змогла б вийти зі своєю продукцією на зовнішній ринок. До того ж, прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин» є однією з умов успішного проходження Україною інспекції Європейської Комісії з питань охорони здоров'я та захисту прав споживачів.