Херсонський зрадник і фейковий «чиновник» став фейковим «святим»

Те, що тоталітарні режими використовують церкву як інструмент упокорення, – не для кого не секрет, як не секрет і те, що, що РПЦ Московського патріархату вже тривалий час – ніяка не церква, а один з інструментів, які путінський режим використовує для ідеологічної обробки населення. В тому числі – і на окупованих територіях.

І за той час, протягом якого РПЦ служить Кремлю, вона, власне, припинила бути релігійною організацією і стала свого роду ідеологічним структурним підрозділом, розповсюджувачем кремлівської пропаганди. Тому, як і інші пропагандисти, дуже швидко втратила будь-яке уявлення про моральні норми і взагалі про здоровий глузд.

Що кажуть окупанти

В мережі з’явилися фото, на яких одіозний священник-колаборант з Херсонщини Геннадій Шкіль демонструє російським військовим ікони, на яких зображені херсонський зрадник Кирило Стремоусов, загиблий 9 листопада 2022 року, і так званий «польовий командир ДНР» Михайло Толстих (Гіві), вбитий у 2017 році.

Ці фото викликали неабиякий резонанс, але коментували факт появи ікони в публічному просторі поки що лише українські медійники і громадські діячі, а також дехто з тих, хто симпатизує Україні.

Російські медіа ніяк не коментують цей факт. Мовчить і сам Геннадій Шкіль. Навіть у його власному Телеграм-каналі немає жодної згадки про дивні ікони і про те, з якої нагоди він демонстрував їх окупантам.

Чому це брехня

Перші згадки про «канонізацію» херсонського колаборанта Кирила Стремоусова з’явилися буквально наступного дня після його загадкової загибелі – 10 листопада 2022 року.

Тоді начебто з’явилася петиція з відповідною пропозицією, адресована митрополиту Іоанну – голові Синодального відділу УПЦ МП з канонізації святих. Тоді ж вперше з’явився і портрет Стремоусова у вигляді ікони. Тобто, хтось або спрацював з вражаючою оперативністю, або усе це було підготовлене заздалегідь.

Але вже наступного дня навіть російські пропагандисти назвали цю інформацію фейком і провокаціє з метою «розпалити ворожнечу в суспільстві».

Для будь-якої людини, яка знайома з православними канонами і знає, хто такий Кирило Стремоусов, більш ніж очевидно, не може йтися ні про яку канонізацію цієї людини.

По-перше, тому що Стремоусов не має ніякого відношення до православної церкви. Він називав себе язичником, був членом релігійного руху «Концепція громадської безпеки» (відомий також по російські абревіатурі – КОБ), який у ЗМІ називають «сектою», а також окультно-конспірологічною організацією. Центральна ідея КОБ – існування «Глобального предиктора», який таємно править людством. Однією з цілей КОБ було створення «єдиної східнослов’янської держави». В Росії кілька видань КОБ заборонені та внесені до списку екстремістських. До речі, у 2013 році Стремоусов виводив активістів КОБ під прапорами Росії на херсонський Майдан.

На рахунку «святого» Стремоусова чимало нападів на людей, під час яких він застосовував не лише руки і ноги, а й зброю.

Діяльність зрадника під час російської окупації на посаді так званого «заступника голови адміністрації Херсонської області» загальновідома і теж, м’яко кажучи, ніяк не сприятиме зарахуванню до ліку святих.

Втім, це напевне чудово розуміють і російські церковники. Але поки що невідомо, як в РПЦ відреагували на дивний вчинок протоієрея Геннадія Шкіля.

Чому це важливо

Зараз можна лише припускати, чому зображення Стремоусова у вигляді ікони знову «спливло» в публічному просторі. Можливо, у окупантів є задум таки просувати «світлий образ» одіозного колаборанта як «героя, який боровся за російський Херсон».

Росіяни чудово розуміють, що, можна сказати, з розгромним рахунком програють Україні в плані створення відповідного пропагандистського фону для сприйняття громадянами війни, яка йде зараз. Тут між країнами – величезна різниця: якщо у українців є реальні герої, реальні подвиги і реальні приклади мужності і патріотизму, то росіянам треба своїх «героїв» вигадувати. Бо постійні апелювання до «величної історії» та до «подвигів дідів» не працюють так, як треба.

У окупантів дуже великі проблеми із сучасними «героями». Бо героїзація загарбників – справа дуже складна, невдячна і, з великого рахунку, марна. Але росіяни не облишають спроб «зліпити» таких «героїв». І однією з таких спроб може бути випадок з «канонізацією» українського зрадника Кирила Стремоусова.

Мост