Херсонські проросійські пропагандисти розпалюють релігійну ворожнечу

Росіяни приділяють релігії і церкві дуже велике значення, і насамперед – як інструменту упокорення людей, важливій складовій своєї державної політики. Водночас ті аспекти релігійного життя, які не вписуються в російську матрицю або навіть вступають з нею в протиріччя, розглядаються в РФ як ворожі.

Що кажуть окупанти

Прокремлівський телеканал «Таврія», який працює на окупованій частині Херсонської області, одну з своїх програм «Гостра тема» назвав «Зовнішня політика Ватикану та його роль в українській кризі» і присвятив релігійному питанню, точніше, католицькій церкві. Вона, на думку автора програми, розпочала війну проти Росії, і ця війна начебто ведеться руками українців. Католицизм, греко-католицизм, Константинопольський патріархат і Православну церкву України в програмі називали ворогами «руського миру». Найбільше від учасників програми дісталося католицизму.

Співрозмовники автора і ведучого програми Юрія Руснака (це – псевдонім російського пропагандиста Костянтина Мочара) ототожнювали католицизм навіть з… сатанізмом.

Руснак/Мочар залучив до участі в цій розмові традиційне для своїх програм коло спікерів. Зокрема, це: одіозний священник РПЦ з Херсонщини Геннадій Шкіль, депутат окупаційної Херсонської обласної думи, а в минулому – окупаційний гауляйтер Снігурівки Юрій Барбашов, російський пропагандист італійського походження Марк Бернардіні, завідуючий відділом із взаємодії з РПЦ інституту країн СНД Кирило Фролов, російський пропагандист Сергій Веселовський, російський політолог з путінського пулу Богдан Безпалько, колишня українська, а зараз російська православна активістка Світлана Пікта та інші.

З етичних міркувань ми не будемо напряму цитувати сказане ведучим і його співрозмовниками в цій програмі, бо майже всі їх висловлювання містять образи на адресу певних релігійних конфесій та їхніх прихильників. Тому наведемо ці висловлювання у викладенні.
На початку програми її ведучий назвав католицьку церкву інструментом реального глибинного уряду Заходу і світової олігархії, які начебто намагаються запровадити глобалістський проєкт з поневолення людства.

Далі коментатори стверджували, що створення формально відокремленої від РПЦ Української православної церкви, а потім – створення Православної церкви України – нібито проєкт Ватикану, мета якого – розкол православ’я і в перспективі – релігійні війни.

Але в тій же програмі йшлося й про ще один нібито проєкт Ватикану, мета якого – переманити якомога більше вірян з РПЦ в ПЦУ, щоб потім приєднати ПЦУ до Ватікану і створити одну велику підконтрольну йому екуміністичну (загальнохристиянську) церкву шляхом загальноєвропейської унії.

Ніяких висновків з цих суперечливих припущень ані спікери, ані ведучий не зробили, залишивши відкритим питання про те, що ж робить Ватикан – розколює християнські конфесії чи навпаки – об’єднує.

Натомість були зроблені висновки про нібито причетність католицької церкви до масових акцій протесту в Україні 2013-2014 років. А саме – про проведене в листопаді 2013 року в ватиканському соборі Святого Павла урочисте богослужіння на честь католицького святого Йосафата Кунцевича, в якому вперше взяв участь предстоятель Української греко-католицької церкви. Начебто це богослужінням стало символічним початком хрестового походу проти Росії. Йшлося і про використання України в цьому поході як інструменту в антиросійській діяльності.

Згадувалося й про толерантність католицької церкви до ЛГБТіК-спільноти, що деякі учасники програми прирівняли до… сатанізму.

На підтвердження тези про шкідливість католицизму був навіть наведений монолог на цю тему князя Мишкіна – головного персонажу роману російського письменника Федора Достоєвського «Ідіот».

І ще католицькій церкві дорікали за бажання не допустити повномасштабного втягування Білорусі в війну проти України.

Чому це неправда

Уродженець Закарпаття Костянтин Мочар, який з 2000 року живе в РФ, ще до того, як почав працювати на херсонському прокремлівському телеканалі і став Юрієм Руснаком, називав себе науковцем і політичним аналітиком. Щоправда, про його освіту нічого не відомо. Але декларована Мочаром/Руснаком причетність до науки не заважає йому поширювати в своїй програмі, яку він називає аналітичною, конспірологічні теорії про реальний глибинний уряд Заходу.

Майже усі звинувачення на адресу католицької церкви, які лунали з вуст автора програми і його співрозмовників, не підкріплювалися фактами. А те, що начебто підкріплювалося фактами, було маніпуляцією і викликало подив, як, наприклад твердження про богослужіння на честь Йосафата Кунцевича, яке нібито стало символічним стартом подій в Україні 2013-2014 років.

Виходить, богослужіння, яке відбулося в листопаді 2013 року в Ватикані якимось чином спонукало Віктора Януковича відмовитися від євроінтеграційного курсу, на що українці відреагували протестним рухом. І ще виходить, що це богослужіння якось пов’язане з російською окупацією Криму і частини Донбасу, з початком Росією неоголошеної війни проти України.

Тобто, якщо підходити до твердження з позицій здорової логіки, то воно виглядає як дуже груба маніпуляція, бо наявна спроба зв’язати справді ніяк не пов’язані між собою події, одна з яких має відношення до релігійного життя, друга – до суспільно-політичного. І до того ж події ці відбулися в різних країнах.

До речі, маніпуляцією є вже перші кадри програми «Зовнішня політика Ватикану та його роль в українській кризі». Розмірковування ведучого про реальний глибинний уряд Заходу, який разом з католицькою церквою начебто поневолює людей, супроводжуються кадрами якоїсь засміченої міської місцевості, щоб сформувати у аудиторії негативне ставлення до предмету розмови.

Наратив про схвалення і благословення католицькою церквою одностатевого партнерства подається пропагандистами як беззаперечний, хоча справді ще йдуть дискусії про ставлення конфесії до представників ЛГБТіК-спільноти.

Іноді ці дискусії набувають дуже бурхливих форм. Наприклад, нещодавно в Німеччині після того, як архієпископ Кельна оголосив догану одному з священників за благословення одностатевої пари, вже ціла група священників у відповідь на це рішення провела масову церемонію благословення одностатевих і вдруге одружених пар на площі перед Кельнським собором. На відкритому богослужінні були присутні близько 400 осіб.

Але навіть при цьому говорити про одностайне схвалення католицькою церквою одностатевого партнерства зараз зарано. Можна лише зазначити, що католики на відміну від РПЦ намагаються не ігнорувати зміни, яких зазнає людство, а реагують на них.

Щодо розмірковувань учасників програми про надміру активний прозелітизм католиків (намагання обернути інших в свою віру), про ймовірне поглинання католицькою церквою Православної церкви України, то їх можна віднести лише до однієї категорії – до фантазій. Такі публічні заяви можна охарактеризувати лише як прояв агресивного невігластва і елементарної неосвіченості, яка виражається в повному нерозумінні відмінностей католицизму, греко-католицизму і православ’я.

А наведення монологу літературного персонажу на підтвердження тези про шкідливість католицизму взагалі неприпустимо для аналітичної журналістики.

Також варто зазначити, що програму «Таврії» можна трактувати як порушення ст. 148 КК РФ «Порушення права на свободу совісті та віросповідань». Тієї самої, яку в народі називають «стаття за образу релігійних почуттів». Одне співставлення католицизму і сатанізму – вже підстава для притягнення до відповідальності по цій статті.

Чому це важливо

Російська пропаганда і підконтрольні росіянам медіа, які працюють на окупованих територіях, зокрема, на Херсонщині, активно розпалюють релігійну ворожнечу. Це робиться з метою насамперед створення позитивного іміджу для РПЦ, позиціонування її як єдиної правильної та істинної церкви, що бореться, як стверджують пропагандисти, з недружніми до Росії конфесіями.

На думку херсонського релігієзнавця Олександра Кобця, окупаційні пропагандисти намагаються «віддзеркалити» дії РПЦ, звинувачуючи католицьку церкву в тому, що вчиняє російська церква.

Це, – каже Кобець, якого МОСТ попросив подивитися програму «Зовнішня політика Ватикану та його роль в українській кризі», – ретрансляція антиглобалістських та антиекуменічних ідей, які розвиваються, квітнуть та міцніють в РПЦ. Коли російські пропагандисти говорять про антиглобалізм та антиекуменізм, справді мається на увазі антикатолицизм. Чому це взагалі транслюється? Російська православна церква за своєю природою мала би бути національною православною церквою. Але через те, що вона поставлена на службу російській державі, то відповідно як і держава, має імперські амбіції. РПЦ звинувачує Ватикан в прозелітизмі хоча сама цим займається, що ми бачимо в Україні, в Африці, тощо.

За словами релігієзнавця, вже можна говорити про переродження російської православної церкви в тоталітарну секту:

РПЦ сприймає Ватикан як загрозу, і взагалі бачить загрозу у всьому, що їй не підпорядковується. Тобто, вдається до сектантства в чистому вигляді. І це підтверджується тим, що говорили в програмі спікери. Вони все зліпили докупи: від постаті Йосафата Кунцевича, який є святим католицької церкви, аж до порівняння католицьких рухів з сатанинськими. І усе це – без жодного натяку на логіку, з вириванням слів та тверджень з контексту.

Тим часом в Херсоні затримали священника РПЦ, який торгував ймовірно краденою російською зброєю, порушуючи одні з основних християнських заповітів – «Не вбий» і «Не вкради».

Вʼячеслав Гусаков, Мост

* Матеріал створено за підтримки Центру прав людини ZMINA.