Казус "Епіцентру", або як налаштувати всіх проти себе

Коли в Україні почався карантин, то під заборону працювати потрапили всі непродовольчі магазини. Чиновники вирішили: щоб народ менше шастав, потрібно виключити можливість відвідування таких магазинів. Мовляв, навіщо вам новий одяг, якщо ви все одно сидите вдома? А собаку і в старому спортивному костюмі можна вигулювати, тим більше що під маскою вас і сусіди можуть не впізнати.

І якщо з відсутністю модних обновок під час карантину хоч якось можна погодитися, то із забороною на роботу будівельних магазинів в уряді явно погарячкували. Ось потік у вас кран, розбився унітаз або перегоріли лампочки — невже з усім цим потрібно чекати до кінця карантину? Та й люди, які тимчасово залишилися без роботи і сидять вдома, логічно, що захотіли навести порядок в своїх будинках і квартирах. Хтось міг би своїми силами переклеїти шпалери, хтось побілити стелю, хтось-оновити похилений паркан на дачі, а хтось і зовсім затіяти більш Капітальний ремонт. Чому в уряді вирішили, що ходити в церкви і продуктові супермаркети менш небезпечно, ніж в будівельні магазини, — для мене все ще загадка, але факт залишається фактом.

Щоправда, великі мережі з продажу будівельних матеріалів змогли обійти кабмінівську заборону. Ті ж "Епіцентри" заявили, що торгують виключно дозволеними до продажу товарами — продуктами, засобами гігієни, кормами ДЛЯ ТВАРИН, садовими саджанцями та іншим. А інші відділи у них не працюють. Ось тільки не працюють вони чисто формально — їх затягнули стрічками, під які не складає труднощів зайти, вибрати необхідний Вам товар із забороненого списку і пробити на касі. Нібито покупець сам взяв товар, а співробітники "Епіцентру" за ним просто не встежили. Більш того, продавці-консультанти з готовністю після вашої передоплати заколорують будь-який вид фарб (це я вже говорю з особистого досвіду), продадуть необхідну кількість метрів відрізних артикулів та іншого забороненого до продажу товару. Загалом, ніби як не можна, але на практиці цілком реалізовано.

Якщо ви думаєте, що я намовляю на "Епіцентр", то це не так. Вони виживають і заробляють в період карантину, як можуть. Їм навіть довелося пообіцяти відрахувати 1% від обороту на боротьбу з коронавірусом. Такий собі офіційний хабар за те, що влада закриє очі на їхні хитрощі. Не було б їх, я і ще мільйони громадян цієї весни не навели порядок в своїх квартирах і на дачах.

Насправді я сварюся чиновників, які, по суті, вистрілили собі в ногу. Спочатку вони налаштували проти себе весь малий бізнес, створивши ситуацію, коли одним "не можна, але якщо дуже хочеться, то можна", а іншим — зовсім не можна, інакше штраф. Тобто одним-все, іншим-закон. А потім почали розповідати громадянам, що такі половинчасті заходи потрібні для захисту їх самих від вірусу. Думаю, прості люди оцінять такий виборчий підхід, і, швидше за все, рейтинг нинішньої політичної сили на тлі цієї несправедливості впаде ще більше.

Що стосується ситуації з непродовольчими магазинами, то забиті парковки перед "Епіцентрами" якраз і демонструють, що потрібно не закривати великі гіпермаркети, а відкривати дрібні будівельні магазини і ринки. Адже люди не перестануть робити ремонти. Інакше ситуація буде виглядати, як в анекдоті про внучку декабриста.

Революція, 1917 рік. Жінка запитує у більшовиків — "Чого ви хочете?"

— Щоб не було багатих!

— Треба ж, - сумно подумала внучка декабриста. — А мій дід хотів, щоб у країні не було бідних.