Яка подальша доля Херсонської медицини

Відповідь на це питання як лікарський загал так і громадяни можуть отримати вже на цьому тижні, у четвер.

З різних джерел надходить інформація, що саме у четвер, 6 квітня, Верховна Рада України може взятися за розгляд і голосування проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я», за № 2309а-д, який було прийнято у першому читанні.

Що це за проект, як він вплине на пацієнтів і медиків?

Розповідає директор департаменту охорони здоров’я Херсонської обласної державної адміністрації, заслужений лікар України, депутат обласної ради Віктор Короленко: «В першу чергу слід зазначити, що суть законопроекту в тому, що він спрямований на комплексне реформування системи охорони здоров’я України задля створення в Україні мережі державних та комунальних закладів охорони здоров’я з достатнім рівнем самостійності для надання ефективного та своєчасного медичного забезпечення населення».

Паралельно депутати повинні розглянути ще один проект Закону, який так само повинен бути доленосним для медичної галузі.

Віктор Короленко: «Депутати планують розглянуто і проект закону України «Про організацію медичного обслуговування населення в Україні», за № 4456. Цей законопроект практично містить у собі «модель», яку будуть застосовувати у медичному страхуванні. Якщо він буде прийнятий, то дасть відповіді на дуже багато питань щодо запровадження страхової медицини.

Фактично він встановлює загальнообов’язкові правила гри, у яких будуть три основних «гравці» (спрощено):

- «Застрахована особа» (фізична особа) – буде вносити гроші «Страхувальнику» (юридична особа) і отримувати медичні послуги від «Медичної установи» (юридична чи приватна особа);

- «Медична установа» (юридична установа чи фізична особа, яка має відповідну державну ліцензію) – буде надавати медичні послуги «Застрахованій особі» і звітувати перед ним та «Страхувальником» за використані кошти; відповідати за якість наданих послуг перед «Застрахованою особою» та «Страхувальником»;

- «Страхувальник» – буде укладати Договори з «Застрахованою особою» і «Медичною установою»; накопичувати гроші; оплачувати послуги «Медичній установі»; контролювати ефективність використання коштів «Медичною установою» та якість наданих послуг «Застрахованій особі».

Слід зауважити, що як мінімум останній місяць у Міністерстві охорони здоров’я активно займалися рекламою цього законопроекту. При цьому чиновники активно наголошують, що тільки цей проект закону готовий сприяти подальшому просуванню шляхом «медичних реформ». У МОЗ заявляли, що якщо проект не буде прийнято, то подальше реформування системи стане неможливим. Без нього, нібито, нічого не станеться, а вся реформа «зависне» щонайменше ще на 3 роки.

При цьому Голова Парламентського комітету з питань охорони здоров’я пані Богомолець заявила, що вона здивована тим, що й до сьогодні у ВРУ немає жодного проекту закону ініціатором якого стало б само МОЗ, хоча з цього приводу було зроблено чи мало заяв у СМІ щодо того, що Міністерство має власні розробки.

Слід зазначити, що запропонований проект досить неоднозначно сприймають на місцях як фахівці, так і пацієнти. Звучали думки, що така «реформа» може стати «смертельною» для місцевої медицини.

Які особливості проекту? Віктор Короленко: «Законопроект, який МОЗ всіляко підтримує, передбачає у першу чергу те, що кожен окремий медичний заклад, в межах фінансування, буде мати власну тарифну сітку для працюючих лікарів.

Т.т., сам головний лікар (або директор лікарні) буде вирішувати, скільки слід платити за виконану роботу тому чи іншому лікарю. Вважається, що у такий спосіб керівники зможуть залучати та заохочувати до роботи ті кадри, які потрібні громаді.

У такий спосіб лікарні зможуть підлаштовуватися під потреби громади і працювати більш ефективно.

У разі необхідності, або відсутності відповідних кадрів медзаклад може перенаправляти хворого у іншу медичну установу, де такий фахівець є. В першу чергу це буде стосуватися вузьких спеціалістів, утримання яких у кожному районі області не є ефективним через малу завантаженість. А так – обслуговуючи кілька районів – лікар буде виконувати той об’єм роботи, який буде економічно виправданий. У той же час зекономлені кошти заклад зможе використовувати більш ефективно для оплати або ще однієї ставки потрібного лікаря, або доплачувати лікарю (робити його ставку більш високою), який виконує свою роботу більш ефективно, який має схвальні відгуки від пацієнтів тощо. Таким чином медзаклади і громади самі зможуть налаштовувати взаємовідносини з іншими громадами та медичними закладами».

Ідея, без сумніву, сама пособі цікава і має право на життя. Але при цьому виникає ряд інших питань, у т.ч. й суто побутових: як хворому діставатися для консультації у сусідній районний центр? Можливо відповідь на це знайдеться у «страховій медицині»?

Автор: Сергій Осолодкін