Історія родини з селища Приозерного

Незадовго до російської навали подружжя Осерських вийшло на пенсію та переїхало з Великоолександрівського району Херсонщини до селища Приозерного поблизу обласного центру. Вони відновили батьківський будинок й збиралися жити там із сином. Але ворог зруйнував їхні мрії. Чоловік отримав інвалідність. Син Денис врятувався дивом. А будинок зазнав руйнувань від російських обстрілів і підтоплення після підриву росіянами Каховської ГЕС.

Віктор Іванович Осерський працював головою сільради у Великоолександрівському районні, його дружина Наталія Миколаївна – бухгалтеркою. Будинок у Приозерному дістався жінці у спадок від батьків двадцять років тому. Спочатку родина думала його продати, але не зважилася:

Цей будинок з татом, з мамою, власноруч зводили, – пояснює пані Наталія. – Знаю тут кожен камінчик. Згадую, а в мене – мурашки по шкірі. Це – пам’ять, родинне гніздо, оберіг. Батьків вже більше ніж двадцять років немає, але я відчуваю їхню присутність. Це сімейне вогнище.

Поки Осерські працювали, до Комишан могли навідуватися не часто. Будинок занепадав, недобрі люди його ще й пограбували. Повернувшись, Наталія Миколаївна  з чоловіком взялися за відбудову. Економили кожну копійчину, але змогли провести газ, облаштувати парове опалення, зробити сучасний ремонт і мріяли нарешті відпочити. Але прийшов ворог.

Окупанти до нас декілька разів заходили, – розповідає жінка. – Як господарі. І не питали дозволу. Нишпорили скрізь,  все відчиняли, телефони перевіряли. Однією своєю присутністю принижували. А ти не можеш нічого зробити.  Чоловік дуже переживав. Тиск у нього підіймався. А якось і зовсім зле стало.

Лікарі констатували у Віктора Івановича мікроінсульт. Після двох тижнів у лікарні йому покращило. Повернувшись додому, він навіть почав допомагати по господарству, порався на городі. Бо завжди був  опорою для родини. Дружина з сином вже раділи, що чоловік подолає наслідки мікроінсульту. Але надія щезла 19 грудня 2022 року. У той день російські війська щільно обстріляли Приозерне.

Один зі снарядів влетів у кімнату, де за мить до цього відпочивав син Денис.

Вибух не лише розтрощив кімнату, а й поруйнував фундамент, по стінах будинку пішли тріщини.

Я відпочивав  на ліжку, – досі як кошмарний сон згадує той день Денис. – Тут  настав час батька до вечері підготувати. Пішов до нього і тільки почав перевдягати, – приліт. Навіть не розумів, що сталося. Прибігли сусіди, почали питати мене, батька, як почуваємося, чи не поранені. А батько на запитання не реагував. Швидка приїхала, батька одразу на ноші, лікар сказав, що його потрібно негайно ушпиталити. Поїхали, але повернулися, – під новий обстріл потрапили. Не приведи Господь знову таке пережити...

Через стрес від вибуху у Віктора Івановича стався важкий інсульт. Він перестав рухатися, розмовляти, розуміти реальність. Сину довелося залишити роботу і доглядати батька. Особливо переживали за його життя, коли почалася повінь через підрив РФ греблі Каховської ГЕС.

Боялися, що його не вивеземо, – пояснює пані Наталія. – Вулицю затопило, а вода швидко підіймалася. Ми з сином у чоботях могли ще пройти. Але як батька врятувати, якщо візок застрягне? Чи подужаємо на руках винести?  Але встигли вивезти, візок зміг ще проїхати.

Родина досі оговтується після пережитого. Волонтери та знайомі допомагають їм знову відновлювати будинок.

А Віктор Іванович ретельно виконує фізичні вправи, за допомогою яких Денис сподівається відновити здоров’я батька.


Ірина Ухваріна, sheriffua.org