Іппотерапія у Скадовську

Люди і коні завжди жили поруч. Однією з перших тварин, приручених людиною, був кінь. Він був вірним помічником в господарстві, з ним вирушали на війну.

А вчора я дізналася про те, що коні уміють лікувати людей і, перш за все, маленьких дітей. Цей вигляд лікування навіть названий спеціальним терміном – іпотерапія. З чим може порівнятися задоволення проїхатися на коні? Але виявляється – це не лише приємне проведення часу, але і метод боротьби з багатьма хворобами. Причому в цій боротьбі об'єднуються проти хвороби сам хворий, його лікар, кінь і тренер. Спілкування з цією сильною і благородною твариною дарує людині гарний настрій, упевненість в своїх силах, допомагає розслабитися.

Таке спілкування для дітей передбачає довіру, щиру любов, сильну прихильність. З конем не потрібно говорити, досить погладити, дати йому ласощі і дитина відчує вдячність, єднання.

Кінь відчуває людину, реагує на її рухи, інтонацію, запах. Деколи кінь краще розуміє тяжкохвору людину, чим самі люди. Лікарі вважають, що іпотерапію або лікування кіньми можна успішно використовувати при аутизмі, затримках розвитку дітей, травмах мозку, захворюваннях нервової системи. Перелік захворювань, які успішно лікуються за допомогою коней, можна продовжити, але моє завдання не в цьому.

Я хочу показати, що таке лікування можна отримати і в Скадовську. Безумовно, призначення робить лікар, але здійснює роботу по вибудовуванню стосунків між дитиною і твариною досвідчений тренер, і такий тренер є в Скадовську.

Євген почав цю роботу в 2013 році, працюючи в пансіонаті «Червоні вітрила» під керівництвом досвідченого тренера. Саме вона познайомила Євгена з різними оздоровчими методиками і особливостями взаємодії дітей і коней. Але для того, щоб успішно працювати, потрібно було вивчати психологічні особливості дітей, вчитися будувати стосунки в трикутнику Дитина – Тварина - Тренер. Поступово Євген дійшов висновку, що краще всього можна порозумітися в цьому трикутнику, якщо працювати з конем, якого ти сам виховав. І тоді він став працювати зі своїм Дунаєм.

Коли його родина придбала Дуная, кінь був неслухняним, норовистим, що називається, з характером. І молодий господар почав працювати з ним. Там, де не вистачало знань, покладався на свій маленький досвід, намагався зрозуміти Дуная, а Дунай вчився розуміти свого господаря і допомагати йому. Євген стверджує, що Дунай багато чому навчив його, тренера. Він навчив його посміхатися, навіть коли боляче, коли ображають, навчив бути вдячним.

Коли Євген почав самостійно працювати з дітьми, йому було дуже важко. Але завзятість і бажання допомогти хворим дітям допомагали впоратися з труднощами.

Вчора я бачила дитину, яка в 4 роки не уміє говорити. Але потрібно було бачити, як вона спілкувалась з Дунаєм, як маленька ручка підносила тварині морквину, як гладила. Скільки довіри було в дитячій фігурці, яка стояла поряд з величезним Дунаєм. Дунай обережно забирав з дитячої ручки морквину, немов розуміючи, що дитина потребує його допомоги. А поряд стояла мама і, напевно, молилася за свого сина. Але навіть якщо вам дуже повезло і ваше дитина здорове, прийдіть увечері на пляж біля санаторію «Скадовськ». Знайдіть Євгена і покатайте свою дитину. Ви подаруєте їй хвилини справжньої дитячої радості і спогад про це, як про щось дуже добре і світле, ваша дитина збереже на все життя. Я часто чула від людей слова про те, що гроші — не головне. Але ці слова я найчастіше сприймала, як лицемірство, розхожий штамп. Але коли Євген вчора сказав ці слова після того, як я декілька годин спостерігала за його роботою, повірила йому і подумки побажала успіхів і терпіння, а його маленьким пацієнтам – позбавлення від недуг і страждань. Хочеться вірити — у них все вийде.