Лента новостей

Политика

Григорій Потьомкін – “великий державник” чи роздута фігура російською пропагандою?

11 августа 09:05

950

Григорій Потьомкін – “великий державник” чи роздута фігура російською пропагандою?

«Полюбовник» Катерини II, так у радянські часи називали Григорія Потьомкіна. Тоді, за спогадами старожилів, череп із таким написом стояв у центрі Спаського (Катерининського) собору в Херсоні, який “совєти” перетворили на музей атеїзму.

«Чесний державник та адміністратор, турбувався про козаків, до його появи на херсонських теренах був лише голий степ, а Потьомкін з’явився й почалася розбудова Півдня України»! Такі наративи можна прочитати майже в кожній праці російських істориків про нього.

Його життя та діяльність оцінюють неоднозначно. Одні науковці називають його жадібною людиною, яка хотіла обійняти всі посади та отримати всі можливі регалії. То він хотів стати герцогом Курляндським, потім польським королем та князем Молдавським. Інші науковці оцінюють його просто, – як “успішного” коханця Катерини 2, який навіть після втрати цього свого статусу залишався уособленням хижацької імперії. Ця держава могла заковтнути більше народів і територій, ніж потім дати їм раду.

Григорій Потьомкін. Картина з сайту “Історична правда”

Але чи справді Потьомкін щось зробив для України, аби зберігати в Херсоні якісь згадки про нього?
Розберемо кілька фактів його біографії!

“Росіяни принесли цивілізацію на Південь України”

Наприкінці 18 століття імператриця Російської імперії Катерина II призначила Григорія Потьомкіна генерал-губернатором південних земель нинішньої України. І з цього часу – спочатку в дореволюційній, а потім у сучасній російській історичній думці почали поширювати міф: «На південні землі принесли цивілізацію лише Катерина II та Потьомкін».

Але, напевно, пропагандисти забули про стародавніх греків, скіфів, татар, козаків та інші народи, які до їхнього «побєдоносного прєшествія» населяли цю територію?

Не будемо надто на цьому зосереджуватися, лише згадаємо про середньовічне городище Тягинь, де археологи до повномасштабної війни проводили розкопки. І вони знайшли артефакти 14 та 15 століття, які належать до періоду Великого князівства Литовського.

Розкопки на Тягинському городищі. Фото Миколи Леоненко

«Наші знахідки спростовують фейк про так звану цивілізаційну роль Катерини II та Потьомкіна на півдні України. Маємо переосмислити ці події. Російська імперія жодного культурного шару тут не мала, крім їхньої військової агресії, так само як і зараз відбувається з Кримом та Сходом, із зазіханням Росії на територіальну цілісність України. У 18 столітті Росія так само окупувала цю територію, ідучи війною на Крим, і знищила все, що було побудовано до них. Власне, історія була переписана», – розповіла в інтерв’ю «Радіо Свобода» керівниця Культурного центру «Україна-Литва» Наталя Бімбірайте про російські наративи.

Нічого не нагадує? І зараз росіяни у своїх пропагандистських роликах намагаються задурити «голову» жителям лівобережжя Херсонщини. Просувають тезу, що «за української влади була розруха, а зараз прийшли «асавабітєлі» все розбудовується». Найбільшим досягненням, яке вже стало мемом, вони підносять будівництво аж цілого «міста» на Арабатській Стрілці. Гауляйтер Сальдо ще наприкінці минулого року оголосив, що починається будівництво міста в цьому районі аж на 30 тисяч жителів.

Турботливий “батько козаків”

Його російські історики називали турботливим «батьком козаків». Так, він використовував їх у війнах проти Туреччини, так, його козаки називали «Грицько нечоса», так, він навіть листувався з кошовим отаманом Петром Калнишевським. Він навіть випросив у Катерини II собі титул «гетьмана військ Чорноморських і Катеринославських».

Отаман Петро Калнишевський. Картина з сайту Центрального державного історичного архіву України

Нагадаємо, що після зруйнування імперськими військами Запорізької Січі в 1775 році частина козаків була залучена царським урядом до низки російсько-турецьких війн на півдні України кінця 18 століття.

Та й можливо не через «любов» до козаків він їм приділяв увагу, а через те, що вони були справними воїнами та мали значний досвід у боях із татарським та турецьким військом.

Його загравання було схоже чимось на загравання сучасних гауляйтерів на лівобережжі Херсонщини, які намагаються різними способами підкупити населення – грошима, незрозумілими житловими сертифікатами, відпочинком на курортах у «російських болотах». Деякі такі заходи окупантів спрямовані на переселення жителів, як це було минулого року на правобережжі Херсонщини.

Хто ж все-таки врятував Херсон від чуми?

Що ж Потьомкін зробив для Херсона? Так, під його керівництвом була заснована фортеця та корабельня, але, повторимо знову, не на порожньому місці. Тут було укріплення Олександр-Шанець, де до цього жили до двох сотень козаків, чумаків.

Картина “Чумаки на відпочинку” Івана Айвазовського

Під час будівництва фортеці в 1783 році почалася страшна епідемія чуми у Херсоні. Що зробив одразу Потьомкін? Та нічого, лише закрив фортецю на виїзд. І «мудро керував боротьбою з цією хворобою» за майже 400 кілометрів від Херсона в Кременчуці. Але його керівництво призвело до збільшення чисельності загиблих. Навесні 1784 року за різними оцінками помирало до 50 людей на день.

При цьому будівництво фортеці не зупинялося, бо через кілька років повинна була приїхати сюди Катерина II, а показувати щось треба було. Тому керувалися принципом: «Помирай, але будуй надалі». Лише коли Потьомкін та його оточення зрозуміли, що епідемія сягнула рівня «катастрофи» й незабаром уже нікому буде будувати фортецю та флот, викликали відомого на той час українського лікаря Данила Самойловича.

Більше про те, хто ж насправді боровся з чумою в Херсоні дивіться в минулому історичному ролику Медіаплатформи «Вгору» (https://youtu.be/GYfwygG_mhI)

Закінчення “епохи Потьомкіна в Херсоні”

У жовтні минулого року окупанти вивезли пам’ятник Потьомкіну з Херсона. Звідтоді, можна сказати, у нашому місті закінчується понад 200 літня історія російського наративу. А гауляйтер Сальдо відрапортував, що врятував якісь останки Потьомкіна, про які ніхто нічого не знає.
До речі, ця “копія” пам’ятника (оригінал, який був поставлений у 1836 році, зникла під час Другої світової війни) з’явилася у 2003 році, коли міським головою Херсона був саме Сальдо.

Фото Вгору

У місті лишається все менше атрибутів, що несуть згадку про імперського генерал-губернатора. Скажімо, у нашому місті вже перейменували школу № 51 імені Потьомкіна на Херсонський ліцей. У ці дні продовжує працювати комісія з перейменування вулиць, яка намагається прибрати з них імперські назви.

Нагадаємо, що сьогодні в Херсоні продовжує працювати комісія з перейменування вулиць. І до списку на зміну назви потрапили також вулиця та сквер Потьомкіна. Загалом планують дерусифікувати та декомунізувати 135 вулиць, проспектів, скверів та інших об'єктів міста.
Уже пройшли навіть громадські обговорення, у яких узяли участь 2 тисячі 397 жителів громади. Вони обрали нові назви Суворовському району та 17 вулицям, скверам, паркам та провулкам. Але, досі тривають кипучі дискусії щодо нових назв топонімів міста.

На черговому засіданні комісії 3 серпня її члени, після тригодинної дискусії, затвердили 25 міських топонімів, які ще треба перейменувати. У цей раз вирішили дати три, а не два, тижні на громадські обговорення цих пропозицій. За словами краєзнавця Дементія Білого, щодо назв Потьомкінської вулиці та Потьомкінського скверу буде запропоновано навіть два різні підходи. Перший: вулиця та сквер з єдиною назвою. Другий: окремо назва для вулиці, окремо для скверу.

Також згідно з новим Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні й деколонізацію топонімії» мають бути перейменовані 10 населених пунктів Херсонщини: села Чайкине, Надеждівка, селища Пойма та Первомайське Херсонського району, селища Питомник, Скворцівка, Первомаївка, Ольгине Каховського району, село Муравейник Генічеського району та Первомайське Бериславського району.

Вгору