Чергове загострення: Окупанти вигадали Херсону вже третій за рік герб

Робота так званої «комісії геральдичного проєкту» окупантів нагадує роботу фрилансер, якому платять не за якість, а за кількість проробленої роботи. Як інакше пояснити той факт, що ці горе-геральдисти створили вже третій поспіль «старий новий герб» для Херсона?

Раніше московитські пропагандисти-художники намагалися нав'язати нашому місту двоголову курку. Цю справу ми розбирали в наших попередніх публікаціях, де детально дослідили й питання історичних гербів нашого міста:

Що саме послужило причиною для того, що окупанти вирішили знову змінити собою ж вигаданий символ для міста, яким вони навіть не володіють, — незрозуміло. Найімовірніше, власна ж глупота. Щоб зрозуміти її, варто лишень зазирнути в історію.

І, перш за все, маємо зазначити, що «геральдисти» не пропонують нічого нового — лишень власні інтерпретації давніх окупаційних символів нашого міста ще з царських часів.Отже, герб з так званим двоголовим орлом, який пропонувався херсонцям донині, був заборонений до використання ще в 1865 році самою ж окупаційною владою. Причина банальна — ще в ті давні часи люди, які відповідали у московитів за творення гербів для захоплених територій не відрізнялися особливим розумом.

Якщо конкретніше — двоголового орла, який був основою того гербу, не можна було використовувати у гербах міст та губерній. Тоді наше місто на понад десять років лишилось без свого символу. На зміну йому 1878 року прийшов ще більший історичний покруч, який нині нам і нав'язує нове покоління недогеральдистів.

Що нового вигадали у «геральдичній комісії»

Отже, окупанти вирішили пішли стопами своїх попередників з царських часів. Після того, як вони зрозуміли, що порушили власні ж геральдичні правила з попереднім гербом для нашого міста, вони не вигадали нічого кращого, аніж відтворити для Херсона його наступника. При цьому повторивши й усі помилки своїх попередників.

«Комісія геральдичного проєкту» працювала над цим гербом в складі:

• Міхаіл Діунов;
• Дмітрій Старовевєров;
• Сєрґєй Кісєльов;
• Максім Кузнєцов;
• Дмітрій Жаворонков;
• Свєтлана Калашнікова.

У французькому щиті лазурового кольору розміщено шестикінчастий срібний хрест. Це спрощена варіація православного хреста, яка у світовій геральдиці здобула назву «московитського». З місця великого перетину виходить таке саме срібне проміння — по три промінці на кожну чверть розп'яття.

Хрест тут мав би символізувати хрещення Русі, до якого наше місто не має жодного стосунку. Як у ХІХ столітті, так і нині московити намагаються «за вуха» притягнути до Херсона славу грецького поліса Херсонеса, в якому й хрестився князь Володимир Великий, з чого й бере початок процес хрещення усієї Русі. Як в хворих головах московитів поєднуються ці два міста, зрозуміти досі не вдається.

Для довідки зазначимо, що грецький Херсонес було дислоковано у сучасному кримському місті, що тимчасово перебуває під ворожою окупацією, — у Севастополі (кримськотатарська назва — Ахтиар).

По двох боках та під хрестом зображено три золоті імператорські корони. Ми вже звертали увагу, що вони також до нашого міста мають мало дотичного, адже навіть за московитською псевдоісторією Херсон «засновував» не імператор, а імператриця. А залежно від статі керманича московської держави змінюється і форма корони.

Втім цього разу пропагандисти від геральдики вигадали унікальне пояснення такому ляпу. Буцімто ці корони належать не імператриці Єкатєріні ІІ, а символізують візантійських імператорів Костянтина та Василя, а також князівну Ганну, яка була дружиною Володимира Великого. Прив'язка до нашого міста іде так само від Херсонесу, а тобто — її насправді не існує.

Французький щит на «новому старому гербі» Херсона увінчує золота корона міського округу із золотим лавровим вінком. Корона міського округу тут іде в розріз із імператорськими коронами, вписаними у щит, адже останні використовуються в московитській геральдиці в гербах губерній/областей, але не міст. Тож «геральдисти» припустилися чергової грубої помилки.

Лавровий вінок — це давній геральдичний символ Західного світу, що декларує непорушність державної влади та перемогу. Втім у «комісії геральдичного проєкту» вигадали власне пояснення цьому символу — Херсон буцімто таким чином проголошується «центром суб'єкту Московитської Федерації». Такого трактування навіть у їх власній геральдичній науці не існує.

Таким чином на виході маємо черговий грубо та доволі кустарно створений поспіхом символ, в який напхано безліч не пов'язаних між собою та нашим містом сенсів. Цей геральдичний покруч абсолютно недієздатний і має відійти на маргінес разом з усією московитською недодержавою та іншими символами, які вона продукує.

Ким були Костянтин, Василь та Ганна

Імператор Римської імперії Костянтин І або ж Костянтин Великий (роки життя: 274 — 337; роки правління: 324 — 337) увійшов в історію, перш за все, як творець нової столиці Римської (а згодом і Візантійської) імперії Константинополя. Саме він заклав місто у європейській частині сучасного Стамбула далекого 324 року.

Усе своє життя пробувши язичником і хрестившися перед самою своєю смертю, імператор Костянтин увійшов в історію як перший римський імператор, що дозволив у своїй державі вільно сповідувати християнство. Він же першим на своїх військових штандартах використовував символ хреста.

В православній традиції Костянтина Великого разом з його матір'ю Оленою визнано святими та рівноапостольними.

До Херсона та навіть Херсонесу Костянтин І не мав жодного стосунку.

Додамо примітку, що московити могли мати на увазі іншого (візантійського вже) імператора Костянтина VIII (роки життя: 960 — 1028; роки правління: 1025 — 1028). Йому приписують вмовляння Ганни Багрянородної вийти заміж за «нелюбого» Володимира Великого. І це чи не єдина його заслуга, адже державою Костянтин правив короткий період й не запам'ятався нічим визначним — за його правління продовжувалась політика його старшого брата Василя ІІ.

Єдине, що ще можна сказати про Костянтина VIII — це його жорстокі репресії проти будь-кого, кого він міг запідозрити у нелояльності, постійні пиятики та значне збільшення податкового гніту. І правда, для московитів це був би набагато більш «гідний» приклад, аніж фактичний засновник Візантійської імперії.Візантійський імператор Василь ІІ Болгаробійця (роки життя: 958 — 1025; роки правління: 976 — 1025) в історії запам'ятався як військовий союзник князя Русі Володимира Великого, а також й фактичний організатор хрещення як керманича руської держави, так і самої Русі.

Втім у світову історію, перш за все, Василь ІІ увійшов як доволі непоступливий та жорстокий воєначальник. Він підкорив Болгарію та Грузію, а також жорстоко придушив повстання арабських провінцій Візантії (Сирію та Месопотамію).

До слова, саме за правління у Візантії Василя ІІ увійшла в моду так звана «варязька сторожа» — скандинавські воїни, які наймалися в особисту охорону візантійського імператора для здобуття бойового досвіду та власного збагачення. Відкрив це явище імператору саме Володимир Великий, який і сам мав у своїх дружинниках безліч скандинавів (серед них і майбутній король Норвегії Олав І, син Трюґґві, який розпочав процес християнізації Скандинавії).

Для укріплення дружби між Візантійською імперією та Руссю Василь ІІ видав заміж за Володимира Великого свою сестру — Ганну Багрянородну. І саме з цим шлюбом й пов'язують сам факт хрещення великого київського князя.Ганна Багрянородна (роки життя: 963 — 1011) — третя дружина київського князя Володимира Великого. Аби узяти з нею шлюб, керманич Русі мусив прийняти християнство й посвятити у нову віру всю свою державу. Втім, від язичницької традиції мати кількох дружин одночасно Володимир при цьому не відмовився — наразі відомо про щонайменше чотирьох його офіційних супутниць життя.

Ганна Багрянородна народила руському князю доньку Добронєгу, а також синів Бориса та Гліба.

Шлюб між Володимиром Великим та Ганною Багрянородною було укладено 989 року в місті Корсунь (тодішня назва Херсонесу). Після цього Ганна переїхала з чоловіком до Києва, де активно займалась поширенням християнства, зведенням церков, а також питаннями просвіти.

Кавун.City