«Асканія-Нова» крізь російські рожеві окуляри, або Про що мовчать пропагандисти

Очима українців

До березня 2023 року, попри російську окупацію, заповідником опікувалась Україна, коштом пожертв і внесків фінансували корми для тварин і навіть заготували їх на рік наперед. Але з моменту повномасштабного вторгнення спокійному розміреному життю мешканців заповідника настав кінець, прольоти авіації спричиняли стрес для тварин, масштабні пожежі знищували унікальну степову рослинність та створювали загрозу для тварин. За період окупації російською армією заповідника «Асканія-Нова» Україна втратила близько 6 тисяч гектарів заповідної території.

З жовтня 2022 року дендропарк використовується як база для військової техніки та особового складу, також окупанти мінували територію заповідника. Наміри окупаційної адміністрації відкрити «Асканію-Нова» для відвідування плани військових не змінили, зокрема у січні 2024 року Центр протидії дезінформації РНБО України зафіксував чергове розміщення ворожої техніки в заповіднику «Асканія-Нова».

У березні 2023 року росіяни з колаборантами встановили там окупаційну адміністрацію та зареєстрували російський «клон» установи. Окупаційним директором призначили громадянина Росії, колишнього ФСБ-шника Дмитра Мєщєрякова. Під його «керівництвом» почалося масове вивезення із заповідника рідкісних червонокнижних тварин.

У грудні 2023 року окупаційна адміністрація Біосферного заповідника «Асканія-Нова» незаконно обмінялася тваринами з заповідниками Росії. Законний директор заповідника Віктор Шаповал наголошує: передачею російські окупанти прикривають вивезення тварин.

Архівне фото Олександра Корнякова

З 28 квітня окупанти відкрили заповідник для відвідувачів. Чинний директор «Асканії-Нова» Віктор Шаповал назвав це рішення планувати туристичну діяльність, коли заповідник розташований неподалік від Кринків, де йдуть бої, коли на його території базується російська армія, коли йдуть обстріли – «блюзнірством на межі ідіотизму».

Але про проблеми пропагандисти не згадують, намагаючись створити чергову «красиву картинку», яка демонструє «переваги життя в складі Росії».

Очима російського пропагандиста-професіонала

Активно рекламує заповідник «Асканія-Нова» пропагандист Олександр Малькевич («перлина», «клондайк», «Аскания-Нова» обов'язкова точка маршруту від мене для кожного, хто їде мандрувати в  нові регіони »).

Навіть вихваляється, що його проєкт «Новоросія. Точки тяжіння» отримав фінансову підтримку Президентського фонду культурних ініціатив. Проєкт цей називається «культурно-просвітницьким», але насправді спрямований на створення позитивного образу окупації та просуває російську культуру і російську версію історії на окупованих територіях. Пропагандист у відео циклу намагається популяризувати історичні пам’ятки й так звані «місця сили» на територіях України, які Росія планує інтегрувати як свої «нові регіони».

Наприкінці листопада 2023-го Малькевич у рамках цього проєкту приїхав на зйомки в заповідник – і на початку січня 2024-го представив свій 5-хвилинний фільм «Асканія-Нова: заповідне місце на півдні Херсонської області», в якому активно використовував елементи маніпуляції.

Стоп-кадри з фільму Малькевича

Починає свою історію про заповідник пропагандист «скрєпно» – з «Великої Вітчизняної», пам’ятника загиблим парашутистам на території заповідника, зі злочинів «нацистських варварів», в тому числі й про «вивезення та знищення фашистами цінних тварин» – але ані слова, що саме так у заповіднику зараз хазяйнує Росія.

Розповідаючи про природне багатство, він прагне показати масштаб і велич заповідника, зачарувати гарними кадрами рідкісних тварин – під добре відому мелодію французького композитора Поля Моріа «Alouette» («Жайворонок»). Її в радянські часи використовували у заставці популярної передачі «У світі тварин». Не інакше як з наміром через знайому музику привернути увагу до фільму та викликати у глядачів ностальгічні почуття, «сум за СРСР».

Емоційною маніпуляцією у фільмі не обійшлося. Розповідаючи про переселення на південні землі, Малькевич ілюструє свої слова картиною Сергія Іванова «Переселенка», на якій зображена немолода жінка зі своїми пожитками в товарному вагоні – явно росіянка, бо в лаптях. Насправді ж художник зобразив не початок ХІХ століття, навіть не його середину – а останню чверть, і зовсім не заселення Півдня України, який тоді був у складі Російської імперії – увагу митця привернула тема переселення безземельних селян із центральних губерній до Сибіру, саме цей процес він і відобразив на своїй картині, написаній у 1986 році.

Картина Сергія Іванова «Переселенка» у пропагандистському фільмі Малькевича

Її використання в контексті заселення південних земель вводить глядача в оману, формує враження, що сюди їхали росіяни – хоча мова йде конкретно про німецьких колоністів. Але про національну ідентичність власників цих земель ані слова, як і жодної згадки про те, що пам’ятник Фердинанду Фальц-Фейну, біля якого пропагандист співає оду засновнику заповідника, був встановлений вже за часів незалежної України у 2009 році. Не згадує він і про те, що ім’я Фальц-Фейна при перереєстрації установи за російським законодавством просто зникло.

Позитивні образи та емоційно заряджені повідомлення покликані створити привабливий образ окупованих територій та легітимізувати тут російську присутність, від звичної для себе критики на адресу українського керівництва у своєму фільмі Малькевич утримався. Хоча зазвичай його висловлювання, спрямовані на підтримку російської політики та дискредитацію української влади, чіткі й однозначні, озвучені прямим текстом:

Очима боксера-пропагандиста

У грудні 2023-го окупанти раділи: в заповідник разом зі знімальною групою приїздив колишній боксер-важковаговик, а зараз політик-путініст, внесений до бази «Миротворець», Ніколай Валуєв. Окупаційний губернатор Херсонської області Сальдо з цього приводу висловлював надію, що «у всіх куточках Росії люди дізнаються про одну із перлин Херсонщини, а згодом і приїдуть до «Асканії-Нова» на екскурсії».

І вже на початку травня 2024-го вийшла чергова серія пропагандистського проєкту «Просто життя з Ніколаєм Валуєвим і Джеффом Монсоном», створеного для демонстрації щасливого життя в регіонах, контрольованих проросійськими силами.

Стоп-кадри з фільму Валуєва

Партнер Валуєва вартий окремої уваги. Джефф Монсон — відомий боєць змішаних єдиноборств, чемпіон світу з  греплінгу  (дворазовий) та з бразильського джиу-джитсу.

У 2015 році американець Монсон, який неодноразово заявляв про свою любов до Росії та висловлював прихильність бойовикам ЛДНР, заявив про бажання отримати російське громадянство. Перш ніж стати володарем російського паспорта (це сталося у 2018 році), справив собі «паспорт ЛНР» (у 2016-му). Скандальний боєць активно підтримує проросійські наративи, неодноразово відвідував окуповані території України та брав участь у пропагандистських заходах. Один із нещодавніх теж був пов’язаний з Херсонщиною – наприкінці липня Монсон відвідав табір «Авангард» у Волгоградській області, де активно мілітаризують підлітків. Тоді там перебували 59 школярів з окупованої Херсонщини, про що радісно писали окупантські джерела.

Інформація російських і окупантських ресурсів про візит Монсона у табір «Авангард» і його зустріч із підлітками з окупованої Херсонщини

Але повернемося до «фільму», в якому десь 8 хвилин присвячено заповіднику. Дорогою до Асканії Валуєв, проїжджаючи повз лани, мимохідь підкреслив «хазяйновитість» росіян з надією на майбутній врожай. Вже у заповіднику звернув увагу на його розмірах та «неймовірну кількість дивовижних червонокнижних тварин, які існують саме в дикій природі». Звісно, про вивезення росіянами цих червонокнижних тварин ані словом не обмовився. Як і про те, що російська окупація принесла загрозу для цієї унікальної екосистеми – лише згода з твердженням фейкового директора, що «тварини добре почуваються у вільних умовах». Про, наприклад, загибель практично всієї колекції капського буйвола, бо окупаційна адміністрація не змогла забезпечити  переміщення африканських тварин у приміщення, Мєщєряков не згадав. Найбільшу ж емоцію у колишнього боксера викликало слово «кастрація» – коли йому розповідали про  волів.

Фінал епізоду має суто пропагандистський характер: Валуєв стверджує: «це місце буде туристичним раєм», там згодом з'явиться якийсь готель «за федеральною програмою», тобто хазяйновита Росія все обов'язково побудує – «і людей на автобусах туди привозитимуть і показуватимуть красоти природи». З натяком, що тільки Росія несе процвітання.

Кіно ще буде

У 2024 році в заповіднику знято кілька пропагандистських сюжетів, про один з них «Вгору» докладно розповідала, окупантська газета «Наддрепрянская правда» присвятила «Асканії-Нова» цілу сторінку. А на весну-літо 2025 вже плануються наступні зйомки – «документальна стрічка» «про історію заповідника, його сучасний стан і перспективи розвитку». За справу береться режисер з Ростова-на-Дону Руслан Кечеджиян, який у 2010 році знімав тут фільм про Фальц-Фейна.

Скрін з Телеграм-каналу окупантського медіа про візит Руслана Кечеджияна в «Асканію-Нова»

У поле зору українських структур, які виявляють людей, що сприяють війні, він начебто ще не потрапив, але варто звернути увагу на факти його творчої біографії. Кечеджиян – автор «документального фільму» «Донбас. Знівечене серце Росії», в якому, за словами самого режисера, він оповідає про «геноцид мирного населення на Донбасі», «окупованому нацистами». Також він член оргкомітету фестивалю документального кіно «Лінія Фронту», де росіяни обирають найкращі фільми про «СВО».

Скріни статей російських ресурсів про діяльність Руслана Кечеджияна. На груповому фото режисер ліворуч.

Окупаційний директор Мєщєряков радіє потенційній рекламі, а ми можемо зараз лише припустити, яким буде цей фільм, якщо його знімуть: погляд на заповідник крізь рожеві російські окуляри й жодного слова правди про реальний стан.