Зелені вулиці, ями від прильотів і фаталістичні жарти на літніх майданчиках: як виглядає весна у прифронтовому Херсоні

Зараз Херсон зеленіє: вулиці густо засаджені деревами, цвітуть каштани, люди пораються у дворах і вирощують квіти. Якщо на деякий час забути про тривогу, яка лунає у місті кожних кілька годин, то здається, нібито нічого і не відбувається. Особливо в першій половині дня, коли люди їдуть на роботу чи на ринки, ходять тролейбуси й маршрутки. В такі моменти здається, що все так, як було до великої війни. 

Потім читаєш новини, що прилетіло на площу Перемоги, що Корабельний район знову під обстрілом, що у Дніпровському пошкоджені житлові будинки, є поранені й загиблі. Тоді розумієш, що, якщо відключитися, то весняний Херсон справді дуже гарний – але ж відключитися неможливо. Місто зеленіє і цвіте лише зовні.

Як зараз живе прифронтовий Херсон та які настрої у місцевих – про це ми запитали у нашого журналіста Івана Антипенка. Публікуємо текст на основі розповідей Івана та його фотографії з рідного міста.

Якщо порівняти листопад-грудень минулого року і квітень цього року, то стало трохи менше ударів по місту вдень. Переважно обстрілюють вночі, ввечері або ж з самого рання. В різних районах ситуація, звісно ж, відрізняється. 

Попри постійні тривоги й звуки вибухів, люди намагаються продовжувати жити своїм життям, працювати, але водночас вони намагаються мінімально кудись виходити, якщо немає такої потреби. Це, звісно, не правило, але є така тенденція –  люди намагаються не їздити по різних районах міста. Місцеві звикають до обстрілів й ставляться до них дещо зверхньо – можуть жартувати й говорити про якісь фаталістичні речі типу “Прилетить – то й прилетить”. 

По місту їздить багато машин, які везуть ОСБ-плити, вікна, рами, двері, будматеріали, щоб зашивати пошкодження. До, умовно, третьої години дня, у Херсоні вирує життя: люди грають в парку у волейбол, вигулюють собак, у дворах гуляють діти. Сімей, які досить живуть в місті з дітьми, небагато, але вони є. Всі школи, як і інші заклади освіти, закриті – працюють тільки адміністративні, які надають послуги громадянам. 

Тут немає розваг, які доступні людям в інших містах: концерти, виставки, кіно, тематичні вечірки. Іноді відбуваються вистави, але в камерному форматі –  в підвалі. Взагалі все культурне життя – заняття з йоги, освітні ініціативи, тренінги з надання домедичної допомоги – все це переміщається під землю. Можна сказати, що частина життя міста проходить в бомбосховищах.

Ринки в Херсоні – це місце, де вирує життя. Хороших овочів і фруктів, які в цей час привозили на ринки з лівого берега області, зараз, звісно ж, немає. Все завезене або зі звільненої частини Херсонської області, або з інших областей. Немає полуниці з Олешок чи з Голої пристані, тож усе має трошки не той смак.

На ринку завжди багато людей, вони спілкуються й обговорюють новини. Зараз ми живемо в такій реальності, що найактуальніша тема для розмов – це обстріли: куди прилетіло, у що влучило, хто поранився, де повилітали вікна, а де їх вже зашили. Звісно, люди обговорюють і якісь загальні державні справи й допомогу від інших країн, бо війна нас всіх стосується однаково. 

Чути розмови про фронт і дуже важкі бої на лівому березі, в Кринках. Коли місцеві згадують слово “Кринки”, відчувається відповідний настрій: і сум, і біль. Ми можемо тільки уявляти, які страшні речі там відбуваються, як важко нашим бійцям утримувати цей невеликий плацдарм. Багато людей, які там побували, не хочуть взагалі про це говорити. Ця тема для херсонців дуже болюча.

Помітно, що люди об’єднуються й гуртуються. Це стосується і волонтерської допомоги, яку вони збирають для наших бійців, і таких речей, як, наприклад, догляд за будинками. Йдеш по Таврійському району – там ростуть квіти, люди прибирають територію, намагаються підтримувати чистоту у своїх будинках. Таке враження, що херсонці зараз живуть як у великому селі – всі знають один одного просто в обличчя, вітаються, бо постійно бачать одних і тих же людей на вулицях. Вони розповідають один одному, які заклади продовжують працювати, де можна зробити ксерокопію, а де відкрився продуктовий магазин. Такий вайб “своїх” людей можна відчути Херсоні.
Звісно, багато людей виїхали. У місті можна отримати якісь елементарні послуги – працює пенсійний фонд, банки, пошта – але всюди бракує кваліфікованих кадрів. Це відчутна проблема. В цих установах немає кому працювати.

Варто віддати належне комунальним службам Херсона. У місті бувають перебої з водою й світлом, коли через обстріли є пошкодження інфраструктури після обстрілів. Але рятувальники, комунальники, газова служба – усі вони намагаються оперативно комунікувати з людьми. Розповідають про причину відсутності води чи світла й оперативно починають працювати над проблемами. Все відновлюють доволі швидко, попри часті обстріли й загалом непрості умови для життя. 

Іван Антипенко, Грунт​