З в’язнів у морпіхи. Спеціальна рота «Шквал» готується стати на захист Херсонщини

Ще кілька днів тому ці чоловіки перебували у місцях позбавлення волі, відбували покарання за вчинені злочини. Проте вони вирішили змінити своє життя й тепер проходять навчання у центрі підготовки 35-ї Окремої бригади морської піхоти. Це – добровольці спеціальної стрілецької роти “Шквал”, які погодились у важкий для країни  час стати на її захист, попри своє кримінальне минуле. Подробиці у матеріалі Центра журналістських розслідувань.

“Я потрапив за власним бажанням з тюрми. Командири забрали. Я там відсидів три роки. Звичайно, зараз дуже важко фізично, але це спочатку завжди так буває. Треба просто “втягнутись”!”, – розповідає нашим журналістам курсант Олександр. Чоловік відсидів три роки за розбій, а коли вийшов закон, що дозволив мобілізацію ув’язнених, не вагаючись вирішив долучитись до ЗСУ.Наступні кілька тижнів будуть насиченими інтенсивними заняттями, аби новобранці навчились воювати та виживати під час бою. Крім загального військового вишколу, добровольцям “Шквалу” даватимуть більше практичних завдань, пов’язаних зі штурмовими діями та специфікою ведення сучасної війни.

Володимир Бурлака, командир роти “Шквал” 35-ї ОБр МП, зазначає, що колишні ув’язнені досить органічно вливаються у військо. Вони досить часто бувають набагато краще розвиненими фізично, ніж звичайні мобілізовані, адже в місцях позбавлення волі багато хто починає займатися спортом, наскільки це дозволяють умови. До того ж людина за ґратами звикає жити за розкладом та з дотриманням субординації, тож і військова дисципліна таким новачкам дається набагато простіше.
На відміну від Росії, де в штурмовики спочатку ПВК “Вагнер”, а потім – і на контракт в армію вербують вбивць, ґвалтівників та педофілів, український закон забороняє брати на контрактну службу до ЗСУ таких засуджених. Ще одне обмеження – право на умовно дострокове-звільнення мають лише ті, кому залишилось відбувати покарання не більше трьох років.   

Інструктор з позивним “Стетхем” відзначає високу мотивацію своїх курсантів. Ба більше, підрозділи, укомплектовані з колишніх вʼязнів, вже показали себе як одні з найбоєздатніших, зокрема й на Херсонському напрямку. 

“З цією категорією військовослужбовців нам працюється набагато краще й ефективніше… Вони мотивовані, вони хочуть воювати, вони свідомо зробили свій вибір прийти сюди, їх ніхто насильно не привозив. Цим новобранцям не треба кожного ранку розповідати, що потрібно щось зробити, вони і самі це знають. Це в їхній голові, на рівні підсвідомості!”, – розповідає “Стетхем”. 
Засуджені, які добровільно вирішили вступити до лав Збройних сил України, мають право самостійно обирати собі підрозділ, в якому будуть служити. 35-ту бригаду морської піхоти наші співрозмовники обрали з різних причин: хтось через напрямок, де вона зараз воює, хтось через бойову славу українських морпіхів. 

Наприклад, Васильович – найстарший серед курсантів. Він проходив строкову службу ще за радянських часів у десантних військах, тож обрав Морську піхоту за схожістю задач, що ставляться перед цими підрозділами. Тож зараз часом допомагає інструкторам у вихованні “молодих”. 

Майбутні морпіхи розповідають, що далеко не всі їхні близькі відразу підтримали цей вибір. Родичі багатьох воліли б, аби ці чоловіки дочекались закінчення своїх строків ув’язнення та вирішили подальшу долю вже як вільні люди. Тим паче, що мінімум двом зі “шквалівців” залишалось відсидіти за ґратами лише по кілька місяців. Родина Олега негативно сприйняла його прагнення долучитись до морської піхоти. Проте пізніше, почувши аргументи чоловіка, батьки підтримали його рішення піти на фронт. 

“Хочу Захищати Батьківщину, звичайно. Я волію, щоб моя родина, мої друзі та близькі були в безпеці. Ну, скажіть, хто, якщо не ми? Звичайно, ніхто не хоче втрачати своїх синів, братів, чоловіків. Моя родина також спочатку відмовляла мене від цього рішення. Тепер вони мене зрозуміли та всіляко підтримують! Якби не було українців, що ладні захищати нашу Батьківщину – ця війна закінчилась, ще навіть не розпочавшись!”, – зазначає “шквалівець” Олег. 
“Шквалівця” Олександра ж, навпаки, саме його родина мотивує до служби у Збройних силах України. Чоловік зазначає, що якби він не зробив помилку й не потрапив до в’язниці – з перших днів пішов би добровольцем. Йому ж довелось понад два роки чекати на закон, який дозволить нарешті взяти до рук зброю. 

Хоча зараз деякі новоприбулі з місць позбавлення волі навіть не нагадують професійних військових, досвідчені морпіхи кажуть, що після кількох тижнів інтенсивного курсу їх буде не впізнати. Головне, що ці люди змінились внутрішньо, зробивши свій вибір на користь захисту Батьківщини, а витримка, м’язи та вправність неодмінно з’являються з часом і досвідом.