Юрій Попутько. Історія відповідальності, спротиву та служіння Херсонщині

Херсон — місто, яке пройшло окупацію, руйнування та постійну небезпеку. У такі моменти особливо чітко видно людей, які не відступають. Сьогодні ми говоримо з Юрієм Попутько — херсонцем, депутатом, волонтером і керівником Херсонського осередку ГО «Захист Держави».

— Пане Юрію, Херсон став символом стійкості. Що для вас означає це місто сьогодні?

— Херсон для мене — це не просто точка на мапі. Це люди, які залишилися під обстрілами, це біль, відповідальність і обов’язок не зрадити. Місто заплатило надто високу ціну за право бути українським. І тепер ми не маємо морального права залишити його сам на сам із проблемами.

— Ви маєте дві вищі освіти — маркетинг і екологія. Як це поєднання вплинуло на ваш управлінський стиль?

— Маркетинг навчив мислити стратегічно і системно, рахувати ресурси і бачити кілька кроків наперед. Екологія — відповідальності за наслідки кожного рішення. Разом це сформувало підхід, де важливий не швидкий ефект, а довгостроковий результат — для громади, регіону і країни.

— Ви понад шість років очолювали Департамент екології Херсонської ОДА. Які рішення вважаєте ключовими?

— Створення національних природних парків «Нижньодніпровський» і «Кам’янська Січ», розширення меж «Олешківських пісків». Це були рішення не “на сьогодні”, а на десятиліття вперед. Йдеться про збереження унікального Півдня України і про державницьке мислення, якого нам часто бракує.

— Ваш досвід у комунальному секторі теж був непростим. Що вдалося змінити в агрофірмі «Білозерський»?

— Коли я прийшов, підприємство було фактично банкрутом — понад 60 мільйонів гривень боргів. За перший рік ми погасили близько 20 мільйонів, повністю закрили борги по зарплаті, запустили виробництво готової продукції, зробили ребрендинг. Це був важкий, але чесний шлях. На жаль, повномасштабна війна зруйнувала ці плани — підприємство сьогодні майже повністю знищене бойовими діями.

— Пам’ятаєте ранок 24 лютого 2022 року?

— Дуже чітко. Дзвінок і коротке: «Почалася війна. Що робити?» Відповідь була одна — діяти. Були термінові наради в міській та обласній радах, захист документів, евакуація сім’ї. Але для себе я вирішив одразу: я нікуди не зникаю і роботу не припиняю.

— Як вам вдалося допомагати Херсону під час окупації?

— З Миколаєва ми організували гуманітарні склади, працювали з міжнародними партнерами, вибудовували логістику. Люди телефонували майже щодня: ліки, їжа, перев’язувальні матеріали, дитячі підгузки. У квітні 2022 року ми ризикнули зайти з гуманітарною допомогою безпосередньо в окупований Херсон. Це був постійний ризик, але іншого варіанту просто не існувало.

— Ви неодноразово говорили про політичний та інформаційний тиск. Як це переживається?

— Це непросто. Але коли проти тебе відкривають справи чи запускають інформаційні атаки, важливо не відповідати емоціями. Я завжди казав: моя відповідь — це робота і конкретний результат для громади.

— Після деокупації Херсона активізувалася робота ГО «Захист Держави». Які напрямки були ключовими?

— Гуманітарна допомога цивільним і військовим, генератори, Starlink, засоби зв’язку, ноутбуки, термобілизна. Один із важливих проєктів — шкільний автобус для херсонського навчального закладу, який ми отримали завдяки партнерам із Латвії. Для дітей це не просто транспорт — це сигнал, що про них пам’ятають і вірять у майбутнє.

— Ви могли виїхати за кордон, як багато інших. Чому залишилися?

— Я народився і виріс у Херсоні. Тут я навчався, тут народилися мої діти. Тут усе моє життя — без пафосу, без гучних слів.

Так, я міг давно все кинути й поїхати. Але Херсонщина — це моя батьківщина. Від неї не тікають у найважчий момент.

Колись батько сказав мені просту фразу: «Запам’ятай, сину: де народився — там і пригодився». Тоді ці слова пройшли повз — я був молодим, впертим, мені здавалося, що знаю краще. Сьогодні я розумію: це були пророчі слова.

Я — херсонець.
І Херсон — це не просто моє місто. Це моя доля.

— Що сьогодні є головним викликом для Херсонщини?

— Безпека і відновлення. Але якщо дивитися глибше — ключове питання в людях.

Ми маємо повернути херсонців додому. І маємо чесно сказати: багатьом уже немає куди повертатися. Держава зобов’язана забезпечити людей, які втратили все, житлом. Без цього відновлення регіону просто не відбудеться.

— А що має стати економічною основою цього повернення?

— Робота і перспектива. Саме тому Херсонщині потрібні особливі економічні умови — Вільна економічна зона. Це шанс залучити український і міжнародний бізнес через знижені податки, спрощені митні процедури та швидке адміністрування. Але це має бути прозора модель, орієнтована на реальне виробництво і робочі місця, а не на схеми.

— Яким ви бачите майбутнє Херсона?

— Складним, але українським. Це буде місто, яке відродиться через відповідальність, працю і солідарність. Я вірю в Херсон. І в людей, які тут залишилися або обов’язково повернуться.

Розмовляла редакція Херсон Daily