«Вода стояла на горищі». Історії з херсонського села Дар’ївка, яке пережило повінь

Увесь червень увага українців була прикута до міста Херсона, підтопленого внаслідок підриву російськими військовими Каховської ГЕС та її греблі. В інших громадах, які також опинились у зоні підтоплення, проблем не менше, але про життя тут мало хто говорить - дістатись населених пунктів не так просто. Ми побували у Дар’ївській громаді, більшість сіл якої знаходяться на берегах річок Дніпро та Інгулець. 

Після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС рівень води піднявся і в Інгульці, хвилі якого затопили прибережні села. У самій Дар’ївці було повністю підтоплено кілька вулиць. До них вже поступово повертаються жителі, які намагаються відремонтувати свої будинки до настання перших холодів.

«У мене перший поверх повністю було затоплено. Нічого не вціліло. До другого також вода підбиралась. Сантиметрів 15 не дійшла, – розповідає нашим кореспондентам житель Дар’ївки Юрій Васильйович.

Ремонт у його помешканні  триває вже кілька днів. До відновлення житла залучено всю сім’ю, зокрема і тещу пана Юрія 87-річну Ніну Федорівну, яка під час нашого візиту вимивала від мулу килими.Майже всі меблі у підтоплених оселях перетворились на брухт або дрова. Пан Юрій показує нам свій сарай, який за останній місяць поповнився рештками того, що колись було меблями його родини. 

«Тут і комод, і ліжка, і шафа. Все тут – все пішло на дрова… Ну хоч пічку цього року топити буде чим», – жартує Юрій Васильович. Найбільше люди сумують за електронікою. Гроші на холодильники чи посудомийні машини часом доводилось збирати роками. Ці речі пережили окупацію та мародерство росіян, а ось Каховське море не дало побутовій техніці жодного шансу на порятунок. Найгірша ситуація у найстаріших будинках, де стіни із традиційної для півдня глиняної цегли – саману, а стеля обмазана глиною та перекладена сухим очеретом. Саме такий дім у подружжя Надії та Віталія. Мешкають ці дар’ївці у двохстах метрах від річки, тож будинок затопило вище стелі. 

Вода стояла навіть на горищі, а у нас хата очеретом перекладена, тож все це і попливло, – розповідає нам Віталій. Повінь знищила також город, що мав допомогти родині пережити зиму, і якщо б не допомога людей з усіх куточків України – сім’я пана Віталія опинилась би у глибокій скруті. Місцеві кажуть, що гроші їм жертвують як родичі та друзі з інших областей, так і абсолютно незнайомі люди. Почались виплати і за державними програмами. Деякі жителі Дар’ївки вже частково отримали належні їм кошти. Великий дефіцит тут саме на робітників, адже мало хто погоджується працювати у районах, що постійно обстрілюються, тому досить часто всі роботи виконують самі власники зруйнованих повінню будинків.

Головним завданням місцевих зараз є закінчити відновлювальні роботи до перших холодів. Виїжджати кудись більшість з них відмовились, хоча влада і пропонувала тимчасовий переїзд до Коблева або Західної України. Старше покоління херсонців настільки прив’язане до своїх домівок, що радше залишаться в оселях без меблів та електрики, аніж погодяться навіть тимчасово переїхати на чужину.  «Ні, виїжджати ми нікуди не будемо. До холодів перемажемо пічку та якось перезимуємо», – розповідає нашим журналістам Микола Насвєт.

У багатьох дар’ївців прогнози більш песимістичні, і до зими вони бояться не встигнути закінчити ремонтні роботи. Рятує те, що більшість населення села виїхала ще під час окупації. Зараз, із дозволу господарів, у їхніх будинках тимчасовий прихисток для себе знайшли постраждалі від повені. Та й ремонт житла у теперішній ситуації – досить ризикована справа, адже буквально за кілька кілометрів від Дар’ївки окопались росіяни, що постійно луплять по селу з усіх видів озброєння. Під час зйомок цього репортажу окупанти завдали удару по сусідньому з Дар’ївкою селу Микільське, після чого почалась пожежа. І чи не постраждають від російського вогню відновлені після води домівки дар’ївців – не передбачити. Але жити якось треба…
ПЕТРО КОБЕРНИК, Центр Журналістських Розслідувань