Війна: злість - одна з найкращих емоцій

Війна триває. Триває марафон, що потребує фізичних і психічних сил, витривалості і єдності.

Тривають наші емоційні гойдалки: тривога, злість, ейфорія, апатія змінюють одна одну, змішуються і ведуть нас до адаптації... Або ні.

Однією з найкращих, як це не дивно, емоцій в часі війни є злість. Злість надає сил, злість надає енергії діяти, заряджає і мотивує. Це абсолютно нормальна реакція в ситуації, коли на нас нападають.

Але злість - як вогонь. Нею можна зігріти, нею можна захистити, нею можна спалити ворожі танки, але нею можна і обпектися самому чи завдати шкоди своїм близьким.

Наша злість - це реакція на порушені кордони того, що я відчуваю як "своє", реакція "захищай себе, бий агресора".

Найважливіше - пам'ятати, хто ворог, хто агресор, на кого має бути спрямована наша здорова реакція злості. І діяти. Маленькими, доступними кроками протидіяти агресору.

Злість, гнів, лють - це поклик до дії: бий ворога!

Тоді злість може "перегоріти" і призвести до апатії або обпекти наших близьких.

Як не перегоріти?

Коли є поклик до дії, яка наразі неможлива, формується безпорадність і апатія. "Це неможливо, я не можу нічого вдіяти, нема сенсу щось намагатись робити", - такі думки з'являються, коли "перегораємо".

Як не обпекти близьких?

Коли всередині палає злість, якщо її не спрямувати у потрібне річище, в бік того, хто справді винний, того, хто дійсно порушив кордони - не лише психологічні, про які ми говорили в мирний час, але і державні, і фізичні, якщо не дати корисну задачу, ми почнемо зливати злість на тих, хто поруч.

Злість - дуже сильна тілесна реакція. Що робити?

Діяти там, де це можливо. Поки є запал і сили, знайти їм корисний напрям.

Злість - це дуже сильна тілесна реакція, тож оптимально буде задіяти саме тіло.

Добра ідея - займатися активними фізичними вправами: відтискання від стіни або підлоги, присідання добре дають вихід енергії, з користю для себе.

Бо нам потрібна сильна психіка і сильне тіло, щоб вижити і жити далі, щоб перемагати і відбудовувати.

Якщо відчуваєте хвилю люті - починайте робити фізичні вправи. Якщо це наразі неможливо, або неадекватно ситуації - міцно стисніть кулаки і відпустіть їх, дослухаючись до відчуттів під час розслаблення. Кількох таких стискань зазвичай досить, щоб прийти до більш врівноваженого стану.

Не ставити завеликі цілі. Не знецінювати замалі досягнення. Використовувати силу енергії злості там, де це буде корисно, в тому обсязі, який є посильним і можливим.

Направляти злість за адресою, тож діяти так, щоб "відбити" нападника. В тому числі турбуватися про себе, щоб бути психічно і фізично сильнішим, хай і "на зло" ворогам, не здаватися.

Тримати контроль у своєму житті. Хай це будуть прості рутини, як почистити зуби або навести порядок навколо себе, якщо немає змоги чи сил на щось інше. Прості дії, де є ефект "натисни на кнопку - отримай результат", допомагають відчувати свій контроль і не впадати у відчай чи безпорадність.

Часто ми починаємо дратуватися через те, що ми постійно поруч зі своїми рідними, або й малознайомими людьми, і відчуваємо нестачу особистого простору.

Можливість мати "свою територію" допоможе в тому числі і виходити в "зовнішній світ" для контакту.

Щоб не "прилітало" на близьких, проговорюйте словами важливі для вас потреби, домовляйтеся про дії і простір так, щоб максимально наблизити умови до комфортних.

Не накопичуйте роздратування ввічливими "та нічого, мені нормально, аби тобі було зручно" - це швидше призведе до вибуху, якщо не домовитись одразу спокійно про важливі речі.

Домовляйтесь про особисті кордони і власний простір, навіть якщо це може бути лише "моя чашка", а не "моя кімната" - це додаватиме вам відчуття контролю над своїм життям і простором.

Якщо це можливо і ви відчуваєте в тому потребу, час від часу бувайте наодинці.

Якщо це не можливо - робіть собі халабуди, занурюйтесь у віртуальні світи, книги, музику, домовившись з близькими, що в цей час вас можна турбувати лише у випадку небезпеки.

Не включайтеся в зайві суперечки, інтернет-бої та порожні розмахування кулаками.

Не витрачайте корисну силу даремно.

І головне, пам'ятайте: ворог - це не ваші близькі. Ворог зовні. А наша сила у єдності з тими, хто заодно з нами.

Тож будьмо сильними, і направляймо наші сили нам на користь.

А якщо ви помічаєте, що не можете впоратися зі своїми емоціями, не зволікайте, звертайтеся до спеціалістів за допомогою.