Умер ученый, который в Аскания-Нова скрещивал коров с бизонами

Биосферный заповедник «Аскания-Нова» сообщил о смерти на 88-м году жизни доктора биологических наук, старшего научного сотрудника, профессора Евгения Петровича Стекленева и опубликовал его биографию:

«Народився 07.11.1930 р. у м. Полтава, помер 24.05.2019 р. в смт Асканія-Нова Херсонської області.

Сфера діяльності – фізіологія відтворення, віддалена гібридизація, генетика та селекція тварин.

Стекленьов Є.П. – видатний вчений, знаний не лише в Україні, але й за кордоном. У 1953 р. закінчив зоотехнічний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту. Ще з студентських років він виявив неабиякий інтерес до вивчення проблем трансплантації ембріонів овець і особливостей розмноження тварин. Його вчителями були академік Квасницький А.В. та доцент Манковська М.М., спілкування з якими вплинуло на вибір місця роботи в Асканії-Нова.

Євген Петрович розпочав трудову діяльність у Всесоюзному науково-дослідному інституті  гібридизації та акліматизації тварин «Асканія-Нова» імені М.Ф. Іванова, де пройшов шлях від лаборанта до наукового співробітника. Досвід, набутий під час навчання в аспірантурі цього інституту, цілеспрямованість, наполегливість та невтомність забезпечили успішний  захист кандидатської дисертації «Некоторые вопросы физиологии размножения асканийских тонкорунных овец» у 1960 р. У 1965 р. йому було присуджено вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «фізіологія тварин».

У 1972 р. ним було захищено докторську дисертацію «Морфологическая характеристика гамет и физиологические особенности размножения животных в связи с их гибридизацией». Висока оцінка дослідницької роботи та організаторські здібності Євгена Петровича стали вирішальними для обрання його завідувачем відділу акліматизації та гібридизації диких тварин (1978–1979 рр.).

В подальшому (1990–1994 рр.) він обіймав посаду завідувача лабораторії фізіології розмноження диких тварин Українського науково-дослідного інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова», у 1994 р. – переходить на посаду в.о. провідного наукового співробітника.

У 1995–2002 рр. працював провідним науковим співробітником Біосферного заповідника «Асканія-Нова», а з 2002 до 2011 р. – головним науковим співробітником лабораторії збереження різноманіття диких тварин заповідника. Наукову діяльність Євген Петрович поєднував із науково-педагогічною, читаючи лекції студентам вищих навчальних закладів. У 2001 році йому було присуджено вчене звання професора за спеціальністю «генетика».

Понад п’ятдесят років наукової діяльності Євген Петрович присвятив виконанню наукових досліджень з фізіології відтворення, віддаленої гібридизації, морфології, біології тварин. Він значно розвинув наукові дослідження в галузі віддаленої гібридизації тварин.

В результаті багатолітніх експериментів зі схрещування диких та свійських тварин було з’ясовано анатомо-фізіологічні особливості розвитку, відтворювальну здатність віддалених гібридів, проаналізовано особливості гаметогенtзу тварин родин Bovidae, Caprinae, Cervidae, Equidae, Camelidae, Suidae, Leporidae, Carnivora, Phasianidae, Anatidae, які узагальнені у монографіях «Отдаленная гибридизация животных» (2001 р.), «Морфогенетическая характеристика гамет млекопитающих в связи с их гибридизацией» (2005 г.).

Завдяки науковому пошуку були створені  нові форми гібридів бантенгової та бізонячої комбінацій зі свійською коровою, передані для впровадження у виробництво в Інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова» у 2004 р. Також гібриди бантенгової комбінації зі свійською коровою були надані для подальших випробувань в Зону ЧАЕС.

За безпосередньої участі Є.П. Стекленьова досягнуті успіхи у збереженні генофонду та розведенні окремих рідкісних та цінних видів тварин у зоопарку «Асканія-Нова», здійснено широке впровадження наукових розробок. Результати досліджень увійшли у підготовлену у співавторстві з М.В Бевольською і видану у 2017 р. монографію «Размножение бескилевых птиц: Птенцы. Их рост. Выживаемость. Выращивание» та 346 наукових праць, представлених на численних міжнародних симпозіумах та конференціях. Ним створена наукова школа, підготовлено 7 кандидатів сільськогосподарських та біологічних наук – Шинкаренко І.С., Зубко В.М., Єлістратова Т.М., Ясинецька Н.І., Лобанова А.Д., Смаголь В.М., Смаголь В.О.

Євген Петрович брав активну участь у науково-організаційній діяльності заповідника як член Вченої ради, методичної комісії та редколегії наукового журналу «Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова».

За значні досягнення в науковій діяльності Є.П. Стекленьова нагороджено Грамотою Міністерства сільського господарства УРСР (1965 р.), Грамотою Міністерства сільського господарства УРСР та Республіканського комітету профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель (1967 р.), Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1969 р.); пам’ятною медаллю, випущеною з нагоди 100-річчя від дня народження Вавілова М.І. (1987 р.), ювілейною медаллю Президії Верховної Ради СРСР (1970 р.), Почесними грамотами УААН (1998 р., 2000 р.), Почесною Грамотою Міністерства охорони навколишнього природного середовища (2006 р.), Почесною відзнакою НААН (2010 р.).

Стекленьов Є.П. характеризувався наполегливістю, невтомністю, працелюбністю та вірністю обраній справі. Його наукову компетентність доповнювали такі риси, як відповідальність та коректність, вимогливість насамперед до себе.

З приводу тяжкої втрати висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким покійного».