В одну з сільських церков на лівобережжі Херсонщини на Різдво неочікувано зазирнула кучка окупантів. Той, що явно неправославної віри, залишився біля воріт стерегти зброю, бо з нею до храму батюшка таких “парафіян” не пустив. Кодло з чотирьох окупантів кинулося гребти свічки. Понатикували їх всюди, як попало, але все “за здравіє” і жодної – “за упокій”… Так хочеться самим вижити, що про загиблих товаришів і не згадується. Навіщо за їхні грішні душі молитися? Селяни обурюються: приперлися на чужу землю вбивати, тонни горя і сліз принесли, а просять у Бога чогось доброго. Якись сюр просто.