Свої "не свої"

Рятуючись з-під російської окупації, в’їжджаючи на підконтрольну Україні територію, майже кожна людина стикається з підозрілим ставленням до себе: чи ти, часом, не колаборант?

Окупація росією частини території України ще в 2014 році призвела до того, що більшість місцевого населення, опинившись під абсолютною владою окупантів, змушене було співпрацювати з нею. І дехто робив це не з примусу, а з власної волі. Проте до широкомасштабної агресії, яку росія здійснила проти України у 2022 році, в українському законодавстві не існувало поняття "колабораціонізм". А після – ярлик "колаборант" може отримати фактично будь-хто з внутрішньо переміщених осіб.

Розділення суспільства, недовіра одних громадян до інших – це одна з проблем, з якими нині зіткнулась Україна. Страх прийняти в своїх громадах "чужинців" породжує абсолютно дикі ситуації, на кшталт історії семирічного Святослава (переселенця з Харкова), якого в обласній тернопільській бібліотеці готові були "заочно" звинуватити в симпатіях до росії та особисто до володимира путіна.

Волонтери, які займаються евакуацією з прифронтових регіонів, часто розповідають, що люди не бажають виїжджати навіть з-під обстрілів, в тому числі, через страх, що за якісь свої дії можуть бути названі "колаборантами" і отримати тюремний строк.

Сумнівна шкода держбезпеці

Одна з таких історій – історія вчительки математики пані Валентини, яка перебуває в одному з нині окупованих росіянами міст (жінка воліє не називати себе і місто проживання задля збереження безпеки). Як розповіла УНІАН адвокат адвокатського об’єднання "Актум" Тетяна Лєбєдєва, знайома з ситуацією, попри те, що викладання школярам математики, яка є універсальною наукою що в Україні, що в Британії, що в Росії, окупаційна влада всіляко намагається "заплямувати" педагога.

"Приміром, в окупації цілком нормальним є те, коли вчителю математики "додають" ще години викладання… історії. Розумієте? Щоб ця людина читала не тільки універсальний нейтральний матеріал, а ще й матеріал, в якому доведеться розповідати щось з точки зору країни-агресора", - розповідає юристка.

В окупації цілком нормальним є те, коли вчителю математики «додають» ще години викладанн історії, каже юристка  / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Пані Валентина, звісно, усіляко цього уникає. Каже, що в таких випадках намагається давати учням лише світову історію, а на іспитах, які, з великою ймовірністю, сама ж і прийматиме, обіцяє дітям поставити вищі оцінки, щоб до них теж претензій не було.

"Вона каже: "Я розумію, що потім мене буде притягнуто до кримінальної відповідальності", - зазначає Тетяна Лєбєдєва. - Або ще одна ситуація. На перших уроках учням шкіл, які перебувають в окупації, обов’язково вмикають російський гімн. Робить це вчитель, уроки якого припадають на ці перші пари… І та сама пані Валентина, наприклад, просить директора закладу не ставити її заняття першими, каже, що їй треба в лікарню, шукає будь-які способи, щоб не проводити оці "патріотичні" п’ятихвилинки".

На жаль, наразі справді існує проблема: як розмежовувати дії людей, які щось зробили для виживання в окупації, та справжню співпрацю з ворогом.

"Умовно кажучи, на окупованих територіях традиційна історія, коли, скажімо, пенсіонери отримували російську пенсію, адже інакше у них не було, за що жити, або змушені були "голосувати" на "виборах", бо вони відбувались під дулами автоматів. Інша справа, коли ми бачимо цих пенсіонерів на мітингах, де вони роблять якісь заклики, або чиновника, який "вступив" у російську партію і "балотується", тобто, підтримує політику країни-агресора", - зазначає вона.

Простими словами, пані Валентина, для якої зарплатня вчительки – єдиний дохід, який дозволяє виживати в окупації, не має підпадати під кримінальну статтю про колабораціонізм. Але наразі її страхи щодо цього мають під собою підґрунтя.

В аналітичному звіті "Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його удосконалення", підготовленому центром прав людини ZMINA, наприклад, йдеться, що частина друга статті 111-1 КК України "стала універсальною статтею для покарання тих, хто не займав в окупаційних адміністраціях керівних посад, але погодився на продовження роботи на окупованій території".

"При цьому, шкода від такої діяльності для місцевого населення та національної безпеки України сумнівна. Наприклад, це особи, які продовжили або погодилися працювати охоронцем школи, соціальним працівником, а також "вуличною" (особою, що представляє мешканців певної вулиці у відносинах з органами місцевого самоврядування)", - зазначають правозахисники.

Особам, які підозрювались у колабораціонізмі, зазвичай інкримінували  ст. 111 – «Державна зрада», пояснив юрист / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Не вся робота в окупації – співпраця з окупантом

Як пояснює юрист адвокатського об’єднання ADER HABER Богдан Врублевський, до моменту доповнення Кримінального кодексу України новою статтею 111-1 "Колабораційна діяльність", особам, які підозрювались у колабораціонізмі, зазвичай інкримінували  ст. 111 – "Державна зрада". А тепер частіше інкримінують 111-1. Проте тут є проблема.

"Якщо проаналізувати ст. 111-1 ККУ, для настання кримінальної відповідальності за співпрацю громадянина з державою-агресором необхідною умовою є добровільний характер таких дій. Тобто, фактично, така особа має прагнути співпрацювати з окупантами для досягнення спільної мети. Однак, у ч. 4 ст. 111-1 ККУ термін "добровільно" відсутній, що надає можливість правоохоронним органам кваліфікувати будь-яку господарську діяльність під тиском з боку окупаційної влади на окупованих територіях, як колабораційну діяльність", - зазначає він.

Але, якщо особа, перебуваючи на окупованій території, здійснює господарську діяльність, приміром, у сфері перевезень пасажирів, і, таким чином, забезпечує транспортом виключно цивільне населення? Чи може ця людина бути в майбутньому притягнена до кримінальної відповідальності?

На жаль, може. За словами адвоката адвокатського об’єднання "Актум" Тетяни Лєбєдєвої, саме така ситуація сталася з підприємцем з Мелітополя, який до повномасштабного вторгнення росіян займався в місті доставкою води.

"Йому інкримінують, що його підприємство працювало на окупантів, надавало послуги окупаційній владі. А він каже: постачав цю воду спершу в лікарні, тому що там взагалі її не було (у місті перебої з водопостачанням з перших днів окупації, - УНІАН), розвозив пенсіонерам, але і в міськраду… Тобто, формально, окупантам теж воду надавав. Проте, якби не погодився, то без води були би усі. А вода – це базова потреба, річ першої необхідності. Це ж не ресторан на окупованій території тримати. У цього чоловіка іншого виходу не було", - розповідає Тетяна Лєбєдєва.

Під цю статтю ККУ 111-1, за словами Тетяни Лєбєдєвої, підпадають будь-які підприємці, які продовжують працювати на окупованих територіях. Адже вони можуть працювати лише за умови "переоформлення" їх бізнесів за законами країни-окупанта. Якщо не "переоформились" - просто не працюєте, бізнес віджимають.

Але одна справа, коли така робота – єдина можливість виживати і допомогти вижити іншим, хто так само вимушено опинився в окупації. Інша – коли мова йде про цілком добровільну співпрацю з метою заробітку. Саме такою є історія колаборанта з Бердянська, який постачав росіянам будматеріали для зведення фортифікацій на тимчасово окупованих територіях на півдні України.  Річ не у тім, що його підприємство надавало окупантам все необхідне для створення тих самих "зубів дракона". А у тім, що навіть виїхавши з окупації до Києва (співробітники Служби безпеки України затримали його в столиці), чоловік продовжив вести бізнес і керувати "справою" віддалено. Тобто, за даними слідства, надалі вів "господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора".

Потрібна деталізація

Як розповідає Тетяна Лєбєдєва, на жаль, сьогодні ніхто не вдається до вивчення аж таких деталей – співпрацював підприємець з окупантами за власним бажанням, чи змушений був робити це, надавав якісь послуги, як кажуть, від щирого серця, чи робив щось, аби паралельно рятувати земляків у важкій ситуації.

Не можна усіх людей в окупації, які «здійснюють господарську діяльність», «стригти» під одну гребінку, кажуть юристи  / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

"Я працюю з темою колаборантів з 2017 року. І можу сказати, що раніше більшість колаборантів у нас отримували дуже м’яке покарання, всі були на свободі, максимум, мали домашній арешт. Зараз суд взагалі не заглиблюється в доводи фігурантів таких справ, не розбирається в деталях справи, не дослухається до історій. Просто дає максимальний строк покарання", - зазначає вона.

Про це говорить і Богдан Врублевський, який нагадує, що слідство ведеться на підконтрольній території України, проте вагома частина доказів перебуває на окупованій території. Тобто, слідство обмежене у можливості збору достатньої їх кількості.

"Звертаючись до судової практики у кримінальних провадженнях за статтею 111-1 ККУ, можна визначити, що основним джерелом доказів у таких провадженнях є покази свідків та електронні докази (інформація з відкритих джерел у мережі Інтернет, сторінки у соціальних мережах (у тому числі публікації у Телеграм-каналах). Однак, ризик показів свідків, як основного доказу у таких провадженнях, полягає у тому, що особи, які перебували під окупацією, можуть стати жертвами неправдивих свідчень, які нікому буде спростувати. Адже й такі свідки можуть під час надання неправдивих показань керуватись різними мотивами, або просто не володіти всією інформацією. Наприклад, свідок може бачити лише момент передачі майна (транспортних засобів, харчів тощо) військовослужбовцям збройних сил російської федерації, але не бути очевидцем того, як фігуранту справи погрожували, або вчиняли щодо нього фізичне насильство", - пояснює юрист адвокатського об’єднання ADER HABER.

З огляду на усе це, правозахисники, юристи, адвокати сходяться на думці, що не можна усіх людей в окупації, які "здійснюють господарську діяльність", "стригти" під одну гребінку.  Тому варто деталізувати статтю 111-1 ККУ. Один зі способів – прийняття законопроекту № 7646 "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо особливостей діяльності на тимчасово окупованій території України". Ним, зокрема, пропонується визначити перелік видів діяльності та заходів, які можна здійснювати на тимчасово окупованих територіях, якщо при цьому не вчиняється пособництво державі-агресору.

Тетяна Урбанська, УНІАН
Матеріал підготовлено в рамках кампанії "Мости єдності та стійкості: тимчасово окуповані, звільнені та прифронтові міста" на замовлення Smart Angel.