Ситуація у Комишанському старостаті після підриву Каховської ГЕС

Через тиждень після підриву Каховської ГЕС Комишанський округ Херсонської громади (а це територія селища міського типу Комишани, селищ Зимівник (колишнє Куйбишеве), Благовіщенське та села Приозерного) перестав бути островом. І хоча під'їзд ще ускладнений, але наразі туди вже можна дістатися по вул. Нафтовиків.

Через теракт росіян на Каховській ГЕС увесь Комишанський старостинський округ Херсонської громади опинився на острові. Адже всі навколишні шляхи затопило. Ситуацію ускладнили дощі, які пролилися 11 червня. 

В окрузі затопило близько 400 будинків. Найбільше постраждали низинні частини Зимівника та Приозерного, опинилися у воді прибережні вулиці Комишан. Загалом уже повністю зруйновано понад десяток домівок.

За словами керівництва старостату, люди не вірили, що затоплення буде таким масштабним. Їх попереджали про небезпеку одразу, як вночі 6 червня стало відомо про підрив Каховської греблі. Уже о 8-й  ранку на трьох пунктах збору стояли автобуси для евакуації. Проте ніхто тоді не виїхав. Сподівалися, повінь їх не дістане.

Але вночі з 6 на 7 червня вода стала підійматися так швидко, що люди ледь встигали вискочити з домівок у тому, у чому лягли спати. Квартальні роздягалися повністю, пробиралися до будинків, витягували бабусь, дідусів, песиків, кицьок – усіх, кого змогли. Аже все ж є потонулі курі, кролі, папуги, є загиблі собаки й коти, інші птахи та тварини. Людських жертв немає.
Мешканці селища Комишани.
Також навіть у будинках, що розташовані поблизу зони підтоплення, є газопостачання. Хоча, за схемою перекриття постачання газу, його мали б перекрити повністю аж до центральної вулиці. Проте енергетики змогли облаштувати відсічки, щоби максимально  мінімізувати площу району відключення.

Потрібні гумові чоботи, рукавички, лопати, дезінфектори та волонтери

Вода, хоч і поступово, вже відступає, але залишає після себе бруд, трупи, плісняву й небезпеку.

І в Приозерному, і в Зимівнику, і в Благовіщенському, в центрі старостату – усюди на березі плями від нафти чи щось схожого, – кажуть місцеві.   Там, де вода вже відійшла, усе навколо, включаючи стіни домівок,  теж забруднене. Дерева, кущі, що потрапили у воду, усі почорніли, “згоріли”. Повсюди мертві тварини, птахи, риба, навіть трупи людей, які прибило до берега. Ця вода  – дуже небезпечна. Хто намагався голіруч когось чи щось врятувати, вкрилися дрібними прищами, гнійничками.

Крім того, що висока вода принесла бруд до берегової смуги з верхів'я, вона ще й затопила місцеві вигрібні ями, адже в населених пунктах старостату немає центральної каналізації.
Затоплені будинки у Комишанах.
Волонтери вже привозять до селян помпи викачувати воду. Але після того вцілілі будівлі ще треба вимити, продезінфікувати, просушити й при цьому не наразитися на особисту небезпеку. Тому також потрібні засоби, якими можна максимально швидко висушити приміщення від вологи,  знезаразити та обробити від грибків.

Історія пані Галини з Комишан

Через теракт росіян уже повністю зруйновано понад десяток домівок. Серед них - будинок родини пані Галини.
Пані Галина.

- Ми прокинулись о пів на шосту ранку, - розповідає про події 6 червня пані Галина. - Знайома подзвонила, сказала, що ГЕС підірвали. А наша машина (мікробус) до того ж була розібрана. Чоловік побіг  поратися з машиною, а я речі почала готувати. Спочатку вода наче повільно підходила. Десь о п'ятій вечора чоловік нарешті відремонтував бус, але тільки ми почали його завантажувати, вода стала підійматися аж дуже стрімко. Встигли вивезти курей, качок, кіз. Забрали холодильник, пральну машинку і телевізор. Все. Піднялися на горішні вулиці, а самі думаємо: “Виїжджаємо, а куди ж?” Нам не було куди їхати. Дякувати Богу, люди знайшлися такі добрі, що допомогли, прихистили.

Будинок родини пані Галини стояв над берегом річки Верьовчиної. Трохи нижче будівлі та господарських споруд - город, а за ним - пірс.

- У нас тут дуже красиво було, гарно, - обережно пробираючись подвір’ям через мул та сміття, залишені повінню, каже із сумом господиня. - Квітів багато, сад шикарний. Будинок затишний був, теплий, на чотири кімнати. Добрий будинок був. Того дня, 6 червня, коли поселились у людей, знову додому повернулися, десь о восьмій вечора. Вода вже була біля хати, подвір'я затопило. На другий день вона була вже під вікнами. Ми до останнього надіялися, що будинок встоїть. Хіба що деякі перестінки розповзуться. Але це таке, виправити можна. На третій день дивимося, а  вода вже над виноградною аркою, а хата - всередину “склалася”. Вода пішла, а дому - нема. Зовсім  розвалився. Дуже боляче на все це дивитися.

Зруйнований будинок пані Галини.

Все, що принесла повінь, й там, де вона побувала - у маслянистих плямах, як від мазуту. Уся підтоплена рослинність почорніла, “згоріла”. З городини, яку засадили дбайливі господарі, залишилося лише вісім рядків помідорів, часнику, цибулі та перцю - те, що росло на горі. Все інше пропало.

Чоловік пані Галини, який залазив у воду  витягати газовий балон (щоб той ненароком не вибухнув), вкрився дрібними прищами, гнійничками.

- Знаєте, ми думали, що нас можуть розбомбити, - ділиться пані Галина. - Біля нас снаряди літали  і прильоти були. У сусідки двері  завалило. Машину нам побило. Нас із донькою приголомшило, легка контузія була. Багато чого було, все перетерпіли. Но щоб так, щоб нас затопили…

Ірина Ухваріна, sheriffua.org
Фото Олександра Корнякова