Розвідка за кермом тролейбуса, брудний підвал і катування: херсонка розповіла про життя в окупації і перебування в полоні

Олена Тарасенко займається волонтерською діяльністю не перший рік, а під час окупації Херсона жінці довелося ще й перекваліфікуватися на розвідника.

В звичайному життя Олена – водій тролейбуса. Волонтерською діяльністю і допомогою українським військовим займалася за покликом серця.

Коли росіяни окупували Херсон, Олена залишилася в місті.

«З Херсона не хотіла виїжджати моя мати, а мій син відмовлявся залишати бабусю. І наша родина вирішила залишитися в місті», – розповідає Олена журналістам.

Під час окупації Херсона вона, як і до цього, працювала водієм тролейбуса, поєднуючи це з, можна сказати, розвідницькою діяльністю.

Їздячи містом, відправляла проукраїнськи налаштованим знайомим повідомлення про скупчення російських військових та про окупантські блок-пости. Таким чином людям вдавалося уникнути небажаних зустрічей з окупантами.

«Спочатку було дуже страшно, бо ми не знали, що думають і що планують окупанти. До того ж серед окупантів біли люди, які раніше не бачили тролейбусів», – розповідає Олена.

Попри величезний ризик, Олена і під час окупації тримала в кабіні тролейбуса невеличкий синьо-жовтий прапор.

У вільних від роботи час Олена, яка також має навички керування автобусом, допомагала херсонцям виїхати з окупованого міста, вивозила людей.

У вересні 2022 року після повернення з одного з таких евакуаційних рейсів жінку викрали окупанти. Тримали її в одній з кімнат підвалу будівлі Головного управління Нацполіції в Херсонській області.

«Там росіяни зазвичай утримували людей, яких хотіли схилити до співпраці», – каже Олена.

Розповідає, що її та інших жінок з «камери» водили на допити, попередньо натягнувши на очі шапку, щоб бранці не бачили російських катів:

«Вони приводили мене в кімнату для катувань, саджали на стілець, зв’язували стрічкою-скотчем руки і ноги, чіпляли на пальці рук канцелярські затискачі, до яких були прикріплені дроти. Казали: «Ось що з тобою буде, якщо казатимеш нам направду». І я відчувала удар струмом».

Розповідає також, що в «камері» був страшний бруд і антисанітарні умови.

На відміну від деяких викрадених, Олені Тарасенко пощастило: її відпустили, і невдовзі після цього вона змогла виїхати на неокуповану частину України.

Зараз Олена та її син живуть в Тернополі, але чимало часу проводить в Херсоні. В місті живе її мати. А сама Олена тимчасово пересіла за кермо вантажного мікроавтобуса і возить в Херсон та на деокуповану частину області гуманітарні вантажі. І хоче після війни повернутися до роботи за кермом тролейбуса.