«Росіяни облюбували наше село і знищили його вщент». Фоторепортаж з П’ятихаток на Херсонщині

Невелике село П’ятихатки Бериславського району Херсонщини з перших днів повномасштабного вторгнення облюбували російські загарбники. В ньому вони розмістили свій штаб і військову комендатуру. В селі і навколо нього було безліч російської військової техніки. Через запеклі бої П’ятихатки зараз є одним із найбільш зруйнованих сіл у степовій Борозенській громаді, разом із повністю знищеним селом Дмитренка.

Кореспондент Центру журналістських розслідувань Олег Батурін днями побував у П’ятихатках і розповідає його історію.
Перші росіяни заїхали до П’ятихаток 28 лютого 2022 року. Цей день дуже добре пам’ятає Галина Красницька, або баба Галя, як вона себе називає. Тоді жінка працювала охоронницею на місцевій фермі. 

«Керівник сказав нам забрати всі речі з нашого робочого приміщення, бо окупанти вже заїжджали подивитися територію і збиралися туди заселитися. 2 березня 2022 року в село заїхало дуже багато військової техніки і протягом тижня вони зайняли тут усе. Я бачила, звідки вони ракети свої запускали, бо щодня проходила через їхні блокпости: я охороняла тракторну бригаду. Весь час я залишалася в селі і пережила всю окупацію», – каже баба Галя.
За словами Галини Кузьміної, яка в 2022 році очолювала Борозенську сільську громаду, а зараз є заступницею начальника місцевої сільської військової адміністрації, П’ятихатки, як і розташовані в протилежному боці громади села Чарівне і Дмитренка, російські окупанти захопили першими. Саме Борозенське вони використовували як транзитну територію між річками Дніпро і Інгулець. А ось у П’ятихатках вони з березня 2022 року розмістили свою військову комендатуру і штаб. 

«У П’ятихатках збереглися силосні ями на тваринницькій фермі. Росіяни ховали в них свою техніку. Облюбували вони й будинок для тваринників, в якому облаштували свій штаб. Після звільнення села ми знайшли там залишки краденої оргтехніки та інших цінних речей. За їхніми інвентарними номерами ми зрозуміли, що все це вони звозили туди з Великої Олександрівки та інших громад», – згадує Галина Кузьміна.
Перші місяці росіяни особливо не чіпали місцевих, ніби намагаючись проявити себе з кращої сторони. Ставлення до людей змінилось як тільки до П’ятихаток заїхали «ДНРівці». Вони стали погрожувати місцевим, розповідати, що прийшли «спасать свою русскую нацию от бандеровцев» і залякувати «американцами, которые придут вас убивать». 

Попервах люди намагались терпіти. Попри те, що в місцевих магазинах уже нічого не було, місцева пекарня продовжувала випікати хліб, представники сільради підвозили продукти. Оскільки в громаді тримали багато дійних корів, під час окупації збивали масло і роздавали їх людям. Багато молока доводилось просто виливати.
Поступово люди почали виїжджати з П’ятихаток. Місцевий мешканець В’ячеслав Білоцерковець згадує, що він і його родина виїхали разом із великою колоною машин 24 квітня 2022 року.

«Все наше і мамине життя ми взяли з собою. Худобу всю залишили в селі, як і пасіку. Тоді люди випускали корів, свиней і виїжджали. Хоч наше село і невелике, але 60 дійних корів тут тримали. Після звільнення від росіян одна корова вціліла», – каже чоловік.
У травні 2022 року під час артобстрілу росіянами в П’ятихатках загинуло літнє подружжя і їхня сусідка. За словами Галини Кузьміної, це були перші жертви російських окупантів у їхній громаді. 

Загалом у П’ятихатках загинуло шестеро людей і був поранений один хлопчина. Одна з жінок померла через відсутність ліків. Інший загиблий помер від втрати крові: осколок перебив йому ногу. Поховали чоловіка спочатку у дворі його будинку, бо зробити це на кладовищі через сильні обстріли було неможливо. Пізніше його перепоховали.
Збройні Сили України теж почали бити окупантів у П’ятихатках. Після удару по російській військовій базі на місцевій фермі наприкінці липня 2022 року росіяни прийшли з обшуками до будинку баби Галі, зав’язали їй очі і руки та сильно побили.
«Один вдарив так сильно, що я оглухла. Сказали, що я нібито телефонувала нашим. Потім хтось наказав мене відпустити, бо мої «діти ніде не служили і цінного у мене нічого немає». Але все одно вони розграбували мою хату, забрали все, що їм приглянулось. Хтось мене здав. Але після цього я продовжувала передавати інформацію нашим військовим», – каже Галина Красницька.
Баба Галя пам’ятає, що 8 листопада 2022 року росіяни дуже довго завантажували свої машини. Забирали пральні машини, телевізори – все, що вдалось награбувати. Ввечері того ж дня забрали на фермі причепи. «Тоді вечір був місячний, добре було видно, що вони вантажать», – каже жінка. За два дні П’ятихатки остаточно звільнили від ворога.
Проте одразу повернутися до рідного села місцеві не змогли. В’ячеслав Білоцерковець згадує, що заїхати до своєї домівки він зміг лише за кілька тижнів після цього, але повністю повернутися – лише в березні 2023 року. Будинок чоловіка дивом вцілів: «лише» побило покрівлю, вибило вікна. Батьківській хаті, як і переважній більшості інших будинків у селі пощастило значно менше. Крім того, П’ятихатки після відходу ворога були сильно заміновані.
Зараз у селі є і світло, і вода. З приблизно 130 мешканців до розбитих війною П’ятихаток повернулось 18 людей – всі пенсіонери.
Чи відновиться це село – поки під питанням. Розуміє це й В’ячеслав Білоцерковець. «Майбутнє будь-якого населеного пункту, – каже він, – залежить від того, чи буде тут робота, чи буде з чого жити молоді. А про яку роботу тут зараз можна говорити, коли все знищене і війна ще триває?».