Професії воєнного Херсона. Барбер

Якось зустрів у місті своїх давніх знайомих - подружню пару пристойних літ. На мій комплімент, що не зважаючи на ситуацію у Херсоні, вони обоє мають гарний вигляд, жінка з хитрою посмішкою сказала: “Війна війною, а чоловік повинен виглядати красиво”, - і пригорнулася до свого кремезного бороданя-чоловіка. Чесно кажучи, я особливо не вникав, де зараз херсонки наводять красу, знаючи, що більшість майстрів відповідного фаху змушені були покинути місто ще на початку військових дій, або змінили рід діяльності на більш “стратегічний” напрямок. А стосовно чоловіків - та й зовсім не замислювався, пам’ятаючи старий вислів “Чоловік повинен мати вигляд трохи кращий за мавпу”. Особисто я вже давно свою голову підстригаю сам, не кажучи вже про бороду, а тут раптом - така краса! Питаю: “Що, невже барбершоп?” “Еге ж”, - відповідає знайома, “еге ж”, - сміється знайомий. Чесно кажучи, мене трохи “придушила жаба”, і я теж вирішив відвідати знайомого барбера. Результатом залишився задоволений.

З Вікіпедії: Барбер (англ. barber) — термін, поширений в англомовних країнах на позначення людини, що виконує перукарські процедури для клієнтів-чоловіків, такі, як стрижка та гоління волосся, вусів та бороди, моделювання, фарбування, укладання та фіксація зачіски. Місце роботи барбера називається «барбершопом» (англ. barbershop).

“Чотири роки тому це була порожня кімната з голими стінами, - каже барбер Олександр, - всі деталі, як оформити інтер’єр, придумав сам. Всі меблі - столи, полиці, етажерки, стільці, які ви тут бачите - свого часу зробив мій прадід, ось цю морду від “Волги” для мене відрізали хлопці на авторозбірці”, - додає Олександр.

З Олександром ми познайомились ще під час пандемії COVID-19. Коли під час окупації випадково зустрів їх з дружиною в місті - здивувався, що вони не виїхали, а вони здивувалися, що не виїхав я. У той час кожна знайома людина, яку зустрічав у Херсоні, сприймалася, як рідна (я зараз говорю про нормальних знайомих, колаборанти не рахуються). Зі слів Олександра, барбершоп довелося закрити і відсиджуватися вдома.

З окупантами не хотілося мати ніякої справи. А потім було 11 листопада. Знову випадково (?) зустрілися на площі Свободи. Обіймалися, віталися, плакали… Херсон став вільним, але через інтенсивні ворожі обстріли, відсутність електрики і води довелося покинути місто, знайшовши прихисток для сім’ї у більш безпечній Одесі…

“Мене вистачило лише на пів року не вдома. Постійно тягнуло в Херсон і ми, нарешті, повернулися”. Незважаючи на постійні ворожі обстріли з лівобережжя Олександр знову приступив до своєї улюбленої роботи. На питання, “які є проблеми”, майстер відповів: “Є проблеми з видатковим матеріалом. Зараз всі магазини з перукарської справи зачинені, я не можу купити комірці, леза, дезінфікуючі засоби, якими звик користуватись, тому я змушений, наприклад, з підручних засобів робити самотужки, за своїм рецептом, піну для гоління, олію для бороди…” Перебиваю: “ А не вийде так, що коли війна закінчиться і всі ці речі, нарешті, з’являться, у вас не буде потреби все це купувати?” “Я ще один бізнес відкрию, - сміється, а потім серйозно додає - А поки працюємо і віримо в Перемогу. Дружина сказала, що навесні все буде ок, бо вона так хоче. А коли чогось хоче жінка - воно обов’язково станеться”.