Прикордонник із Херсонщини вперше за 9 місяців потрапив додому і побачив новонароджену донечку: щемлива історія

Його відпустили зі служби лише на 5 днів.

Воїн із Херсонщини повернувся додому вперше за 9 місяців. На початку повномасштабного вторгнення він одразу опинився на вогневих рубежах і в окопах, і не зміг вивезти свою вагітну дружину з Херсона. Всю російську окупацію вона провела в місті, і попри все змогла народити йому донечку, йдеться в ТСН. 

Від початку повномасштабного вторгнення прикордонник Дмитро вперше повернувся додому, в деокупований Херсон. “Це дуже сильно довгоочікуваний момент. В мене аж руки трусяться”, - каже боєць по дорозі додому.  

Дорогою Дмитро розповідає свою історію і помітно нервується. Там, в Херсоні нього чекає його Женя, цивільна дружина. Вони планували весілля на березень, але війна розділила їх у лютому. Дмитра застала на службі, а Женя - тоді вагітна - виїхати з окупованого міста просто не змогла. “Десь майже тиждень не виходила на зв’язок. Зараз за півтора тижні зідзвонювались так, чисто на 5 хвилин, якщо проривався зв’язок. А так - ні слуху, ні духу”, - розповідає Діма.  

З собою прикордонник мав жетон із фото коханої, замовив умисне такий, хотів, щоб хоча б так була поряд. 

Пара не бачились майже 9 місяців. Поки він воював, вона в окупації народила донечку. “Пологи пропустив, перше слово пропустив. Я все пропустив, виходить. Ай.. Той, хто каже, що мужики не плачуть, ай… Хай приїде до мене, я йому особисто в лице плюну”, - каже Дмитро. 

В рідному дворі на воїна вже чекають, емоції і сльози переповнюють всіх присутніх. “Дайте донечку потримати. Я 5 днів її з рук не випущу. Хай так й лишається до дємбєля”, - молодий тато не стримує сліз.

Додають радості чоловіку і перші кроки дитини на руки тата. “Мені вже все, мені більш нічого не треба”, - каже він.

Народжену в окупації її назвали Мирослава. Вона вирішила з'явитися на світ не лише в непростий час, а й через кесарів розтин. Що її батько військовий - в лікарні, а згодом і для сусідів Женя до останнього тримала в суворій таємниці. В окупації мати воїна ЗСУ у родині - небезпечно. “Казала немає, що в Польщі, поїхав десь... На моєму прізвищі зараз - Сохатська Мирослава Дмитрівна”, - розповідає мама дівчинки. 

Планів у Діми і Жені багато: нарешті розписатися, похрестити малу, і вивезти родину з Херсона в безпечне місце. А часу - обмаль, зі служби захисника відпустили додому лише на 5 днів.

В квартирі без світла і без води нарешті лунає сміх. Попри війну життя не зупиняється.