Південь у вогні. На окупованих територіях Херсонщини та Запоріжжі – степові пожежі

Серпень зазвичай традиційна пора, коли в степовій частині України горять відкриті території. Іноді причини пожеж мають природний характер, але здебільшого вони виникають через недобросовісних аграріїв, які випалюють стерню на своїх полях. Тепер же додався ще один чинник: причиною степових, а подекуди і лісових пожеж також стають обстріли.

Центр журналістських розслідувань зібрав супутникові знімки, на яких видно наймасштабніші займання на окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей. 

Минулого тижня українські ЗМІ повідомляли, на острові Джарилгач у Чорному морі вогонь знищив  заповідну зону на площі понад 1 500 гектарів. Найцінніша степова ділянка національного природного парку палала майже тиждень. 

На цій ділянці є рослини, що знаходяться на межі зникнення, і рідкісні тварини, зокрема, копитні. Завдані збитки вже сягають мільярдів гривень. На Запоріжжі деякі аграрії випалювали стерню і задовго до повномасштабного вторгнення. Будемо відвертими, українська влада здебільшого імітувала боротьбу з такими порушниками, проте хоча б формально увага до проблеми приділялась. Інколи фермери отримували навіть чималі  штрафи за шкоду, завдану екології. Є небезпідставні сумніви, що окупаційні адміністрації хоч якось ведуть боротьбу з випалюванням стерні. Загарбників та колаборантів більше цікавить вже зібраний врожай і його вивезення з ТОТ, аніж те, що відбувається на полях після того, як жнива завершено.

З початку серпня на захопленій частині Запорізької області горять або вже вигоріли вщент  сотні сільськогосподарських гектарів, а подекуди –  і заповідні території. 
Загальновідомі висновки вчених, що спалювання стерні є в першу чергу антиекологічним та нераціональним заходом, користі ґрунту та майбутньому урожаю це не принесе, а збитки внаслідок проведення таких заходів колосальні.

Більшість господарств, які вдаються до спалювання соломи, виправдовуються тим, що заорювання стерні та соломи є трудомістким і, до того ж, дорогим агрозаходом. Насправді ж спалювання — це акт безгосподарності і свідомого розтрачання корисної енергії, наданої природою.
Вчені дослідили, що спалювання соломи та стерні не може вважатися ефективним заходом боротьби з грибковими хворобами. А от шкода, яку наносить спалювання навколишньому середовищу, очевидна.

По-перше, перетворюючись на попіл, згорають напіврозкладені органічні рештки. 

По-друге, за температури вище 100°С спалюється гумус, особливо коли солома лежить у валках або копицях. При цьому відбувається безповоротна втрата органічного вуглецю і азоту. Відбувається зниження потенційної родючості ґрунту і, відповідно, майбутньої врожайності сільськогосподарських культур. По-третє, разом із стернею вогонь знищує безцінну біосферу ланів, яка могла б суттєво підвищити врожайність у наступні роки, а на їх місце приходять патогенні мікроорганізми та бур’яни.

Окрім цього, під час пожеж на полях вогонь перекидається на лісосмуги та знищує рукотворний захист від ерозії. Палає не тільки Запорізька область, а й окупована частина Херсонщини. У Каховському районі від пожеж страждають не тільки степові екосистеми, а й лісові. Принаймні одну таку пожежу помічено неподалік від НПП “Олешківські піски”.
На деокупованому правому березі Херсонської області також можна побачити згарища на полях. Проте, ці пожежі виникають здебільшого через постійні обстріли російської артилерії, а не через діяльність місцевих аграріїв. Це підтверджує і аналітик Микола Бєлєсков, наводячи дані  останніх 30 днів про пожежі, які пов’язані з бойовими діями. Як повідомляв ЦЖР, російські окупанти захопили адміністрації майже всіх заповідників і національних парків на сході і півдні України. Загарбники підпалюють ліси, бо вважають, що там ховаються партизан, і полюють на співробітників нацпарків, оскільки вважають їх «нацистами», а завдані природі збитки внаслідок російської агресії вже сягають більше трильйона гривень.