Підприємці Херсона про роботу, втрати та нові випробування

Роками вкладати всі сили, кошти й час у власну справу і в один момент лишитися майже ні з чим. Така доля чекала на багатьох херсонських підприємців, чий заробіток не був пов’язаний з найнеобхіднішим у сьогоденні містян — реалізацією продовольчих товарів. Про те, яких змін зазнала підприємницька діяльність в Херсоні і як починати все спочатку розповіли власниця кав’ярень  і кафе та власник весільного салону, котрі виїхали з окупованої території.

Перший заклад «Verde» херсонка Аліса відкрила у 2017 році. Ще через два — наступний, а в 2019 — ще одне кафе в новому форматі. Жінка розповідає, що з початку війни в житті підприємців змінилося абсолютно все.

—  Я закрила повністю перший заклад, так як вартість оренди для нас була вже непід‘ємною. ТРЦ «Фабрика», де була одна з кав’ярень,  частково згоріла. В нас лишився один працюючий заклад, діяльністю якого зараз займається мій тесть Олександр. Він підтримує економіку, платить податки, комунальні платежі та зарплати співробітникам. Я допомагаю чим можу на відстані, адже ми прийняли рішення виїхати. В нас з чоловіком маленький син на руках, я як мама знала, що дитині тут не місце, тож як тільки відкрився «шлях» через Станіслав, ми виїхали, — ділиться Аліса.

Після вимушеного переїзду з окупованого Херсона в Київ власниця кав’ярень вирішила не кидати власну справу, тому відкрила новий заклад. За словами жінки, на це її надихнув чоловік.

—  Він вірив в мене та мою справу, казав постійно, що треба щось із цим робити. Коли я закривала перший заклад,  зрозуміла, що полишити весь цей досвід просто так не маю права! Моя справа має жити та показати всім, що ні в кого не вийде зламати нас! Приміщення під кафе ми шукали готове з ремонтом та обладнанням і нам пощастило знайти ідеальне місце. Найскладнішим моментом було знайти та навчити команду, знайти постачальників продуктів та паралельно доглядати за дитиною. Через війну певні інгредієнти пропали з ринку, а знайти нові дуже важко, особливо коли ти нікого не знаєш, — каже власниця кафе.

Інакша доля склалася у 37-річного підприємця Владислава з Херсона. Власник весільного салону війну зустрів у Польщі, куди їздив у відпустку з родиною. Чоловіку довелося повністю припинити підприємницьку діяльність через складні умови для бізнесу в окупації.

—  24 лютого, коли вже дізнався про початок війни, вирішив деякий час перечекати тут. На щастя, найрідніші були поруч. Працював віддалено, на весну були великі плани. Якраз починався сезон. Так минув тиждень, два, три… Бачу, що в найближчий час це все не закінчиться, тому дружину з донькою залишив в Польщі, а сам поїхав в Херсон вирішувати питання з салоном. До липня якось ще було можливо працювати, але половина міста виїхала, покупців не було, та і сегмент товару в нас не той. Прибутку ніякого поки. Розумію, що зараз людям не до пишних весіль, тому вивіз залишки товару в Одесу в надії на скоріше поновлення роботи вдома, — говорить Владислав.

Підприємець також розповів, що представники нової псевдовлади йому пропонували стати на «податковий облік», проте він заявив, що нічого реєструвати туди не буде.

—  Я не уявляв, як можу брати оплату в рублях, нести ті рублі в їх податкову та і взагалі платити їм за щось. Не за моїми правилами засуджувати ворога, а потім спонсорувати його, — каже чоловік.

За даними Центру журналістських розслідувань, на тимчасово окупованих південних територіях лише 2% підприємців стали на облік у податкових, створених росіянами в Херсонській й Запорізькій областях. 

45-річна власниця магазину на одному з ринків Марина, котра залишається в Херсоні, повідомляє, що керівництво ринку м’яко натякнуло: краще переоформити документи для уникнення проблем в майбутньому.

—  Знайомій колезі на її відкриту відмову оформитися на «податковий облік» взагалі сказали, що вона дуже смілива. Мовляв, не боїться раптом вночі якоїсь пожежі в магазині. Ще нас змушують міняти цінники повністю або писати дві ціни — в гривні та в рублях. Якщо кілька місяців тому на це люди обурювалися, то зараз покупці вже звикли. Так само і з оплатою — рублі стала зустрічати набагато частіше. Пенсіонери отримують рублями пенсію, молодші люди ще якісь виплати беруть. А здачу нічим давати, пропоную гривнею, ніхто не сперечається, — додає Марина.

Тим не менш, співрозмовники будують плани на майбутнє та хочуть якомога скоріше повернутися до роботи в рідному місті.

—  Особисто для мене ми вже перемогли, тому нам лишається жити, працювати далі!, — каже Аліса.