Пам’ятаємо трагедію Бабиного Яру

Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних людей і військовополонених, розстріляних нацистами 1941–1943 років.

Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.

Розстріли в урочищі розпочалися одразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.
Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – жителів Києва. У німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.

Нацистська операція у Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Багато населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.
Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року у Бабиному Яру була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших українських містах.

Голокост – важка незагоєна рана в історії України Другої світової війни. Жертвами злочину стали близько півтора мільйони українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
Головними жертвами нацистів у Бабиному Яру стали євреї. Їх було більше половини страчених. Упродовж двох років німецької окупації тут розстрілювали і групи людей, і окремих осіб, які з тих чи інших причин вважалися ворогами нацистів.
Серед перших жертв були військовополонені. Їх розстрілювали вже наступного дня після вступу німців до Києва. У січні 1942 року нацисти стратили кілька десятків полонених моряків Дніпровської флотилії.

У Бабиному Яру загинули щонайменше 150 ромів. Крім того, ромські табори були знищені на тодішніх околицях – у Святошині та на Березняках.

Із середини жовтня 1941 року неподалік Кирилівської церкви почали страчувати пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова.
Репресій зазнали і українські націоналісти, у першу чергу представники похідних груп. У вересні 1942 року почалися арешти серед учасників націоналістичного підпілля і тривали до останніх днів німецької окупації. З усіх українських земель найбільших жертв ОУН зазнала в Києві – не менше 600 людей.

Також були страчені члени підпільних райкомів КП(б)У. Всього ж до кінця німецької окупації Києва загинули близько 617 людей.
Радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Пам’ять про трагедію Бабиного Яру, попри всі обставини, завжди залишалася живою. 
Бабин Яр став застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. 

Після відкриття і осмислення жахів Голокосту світова спільнота стала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер.

Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.

Ми побачили жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування. Навіть іноді мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека і рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у цій війні, а всіх злочинців буде належно покарано.

Херсонська МВА