Олег Марчук: “Я мрію зняти свій останній кадр війни”

Гортаю світлини Олега Марчука. Відзняті до великої війни, яскраво-об’ємні пейзажі рідної Херсонщини вражають. Сонячні скелі, разючі хвилі Дніпровсько-Бузького лиману, затишні плавні… Тепер ця територія під постійним ворожим вогнем. Тут дістають поранення і гинуть люди, руйнуються будівлі, знищується унікальна природа.

Фото Олега Марчука. “Маяки Херсонщини. Хаблівський Задній, розташований на межі Херсонської і Миколаївської областей, поряд з селом Олександрівка”

Олег і сам втратив усе. Орки розграбували його дім, знищили улюблену справу.

Але затятий турист, засновник агенції Skelka Tour, оператор в Ukrainer, директор Angels Studio Ukraine, військовий журналіст і фотохудожник Олег Марчук не втомлюється показувати світу мирну Херсонщину до війни, та її рани сьогодні, фіксуючи злочини, яких наробив в Україні оскаженілий сусід.

Фото Олега Марчука. Коні на Кінбурні.

Стежачи за творчістю Олега, завжди дивувалася його умінню точно бачити кадр, коли в одному фото наче пульсує ціле життя. А днями мені врешті випала нагода поспілкуватися з фотохудожником. Говорили про війну, туризм, волонтерство і прогулянки на каяках.

Фото Олега Марчука. “Млин, вітряк з рідної Олександрівки.”

 

“Я надихався людьми, які починали з нуля і робили неймовірні речі!”

Родом Олег з Олександрівки – села, де на березі лиману розкинулись величні скелі. Він стверджує, що він – це сьоме покоління його роду, яке живе тут. Але себе жартівливо називає кочівником.

Фото Олега Марчука. “Просто нагадую вам, що життя продовжується!”

“Мені завжди кортіло подорожувати. Та я у 14 років вже був в Карпатах! А на Херсонщині дослідив кожен маршрут, – і піший, і Лиманом… Після закінчення коледжу за спеціальністю менеджмент в торгівлі та ресторанному бізнесі я повернувся в Олександрівку з наміром розпочати тут свою справу. Єдине, заробляти хотів на тому, що люблю”, 

Фото Олега Марчука , зроблене 3 червня 2017 року. Олешківські піски

На початках Олег займався відеозйомкою і фотографуванням. Це були сімейні свята, весілля, а згодом – і спортивні заходи, вело-, мототурніри, фестивалі, події, де збиралися круті творчі люди. А від 2018 року став оператором Ukrainian.

Фото Олега Марчука. “Станіслав, Аджигольський маяк.”

Цікаві локації, нерозвідана історія, фактично National geography expedition, де знімкувалися фільми й запускалися проєкти. З українською волонтерською службою він об’їхав усю Україну, познайомився з людьми, які з нуля творили неймовірні історії успіху. Це був великий шлях документаліста, який продовжується донині.

“Надихнувшись мандрівками, я зрозумів – хочу зробити щось своє, тут і зараз! Так почалась туристична агенція Skelka Tour. Я їздив по Херсонщині, знімав фото і відео, розвідував прохідні місця  і маршрути. Мене цікавила дельта Дніпра, Дніпро-Бузький лиман,  плавні. Я зрозумів, що тут можна організувати походи. А на чому?  Звісно, на каяках – маневрових легких човниках, катання на яких доступне кожному. Але питання стояло, де їх придбати. На той час в Україні було лише два виробники каяків. У вересні 2018 року нарешті знайшли і купили перші три якісні каяки, які виробляли у Світловодську”, – ділиться Олег.

Фото Олега Марчука. Поле пшениці перед грозою, неподалік села Олександрівка і Хаблівського Хаднього маяка.

 

“У нас був кращий кемпінг у радіусі 100 кілометрів!”

“Увесь 18-й рік пройшов у чистому експерименті! Ми катали друзів, друзів наших друзів, дітей, вивчали прохідність і краєвиди. Але то було не про гроші. Фактично, я займався зйомкою, а зароблене вкладав у  розпочату з нуля справу. Та милуючись заходами сонця в Олександрівці, я знав, що до нас поїдуть люди!” – розповідає засновник агенції.

Олег каже, що завжди дивився на бізнес з погляду туриста. Розумів – якщо зацікавиться сам, то зможе надихнути й інших.

Фото Олега Марчука. Вежа Вітовта, біля села Веселе.

Перший маршрут, який він фактично розробив і намалював на картах, виглядав так: Олександрівка – Станіслав – Кізомис – Велетень. А у 2019-му Олег із партнерами сформували уже три туристичні локації. Звичайно, маршрути змінювалися залежно від погоди й кількості людей, могли тривати від трьох годин і до трьох днів.

Але катання на каяках, яке засновник Skelka Tour називає номером один у списку найбезпечніших з усіх активних видів спортивного туризму, людям сподобалося.

Фото Олега Марчука. “Я взимку на каяку, Дніпро-Бузький лиман, уздовж скель біля Станіслава.”

До трьох каяк невдовзі додалося ще десять, а у Станіславі Олег відкрив кемпінгове містечко. Щоправда, у 2021 році кемпінг переїхав до Олександрівки, де була перспектива облаштувати ще й гостьовий будинок на п’ять номерів зі зручностями.

Словом, у 2021 році на Херсонщину, яка, попри “ковідні” карантинні обмеження по всій Україні, залишалася у зеленій зоні, хлинули туристи з різних куточків країни.

“Без перебільшення, у нас був найкращий кемпінг у радіусі ста кілометрів! Супер сприятливі природні умови дозволяли починати сезон у кінці квітня і працювати до кінця жовтня. І, вірите, у цей проміжок часу не було жодного вільного місця. Все було розписане і заброньоване”, – згадує олександрівець.

Олег Марчук. “Дорога через Олешківський ліс, на лівому березі, поряд з Кринками.”

На той час у складі команди Олега Марчука уже були гіди, зовсім юні та досвідченіші інструктори.

“У 2021 році я нарешті вийшов у нуль! А туристичний попит зростав, що додавало снаги заглиблюватися у справу. Спілкуючись із краєзнавцями, ми навіть стартанули із, так би мовити, брендінгом Станіславської громади – знайшли унікальне місце на скелях, де трапляється диво: сонце встає з боку Дніпра, а сідає на Південному Бузі. Я сам влаштовував піші екскурсії, був гідом, показував туристам краєвиди і красоти своєї Херсонщини. Співпрацюючи із заводом Білозерських вин, ми навіть влаштовували своїм гостям Food Time з тематичними обідами. Популяризували гастрономічну ідентичність краю, пригощаючи туристів рибною юшкою та винами”, – говорить активіст. 

“Я побачив, що мого дому і моєї справи більше немає!”

У Олега були амбітні плани разом з партнерами розширити туристичний проєкт: удвічі збільшити флот, відремонтувати орендоване приміщення, облаштувати кемпінг європейського рівня, які бачив подорожуючи Ісландією та Ізраїлем. За кілька місяців до повномасштабної війни він закупив будматеріали, панорамні вікна, двері, сантехніку, обрав лофт меблі, якими мріяв обставити гостьовий дім…

Фото Олега Марчука

А далі на Херсонщину прийшли терористи. Увірвалися у життя і почали руйнувати все – бізнес, природу, мрії.

Олександрівка стала полем бою, а у будинку Олега поселилися орки. Вони винесли з його оселі усе – речі, посуд, знімальну та комп’ютерну техніку, навіть улюблену гітару.

Фото Олега Марчука. “Частина фотоархіву з Олександрівського музею.”

Та ще до березня 2022-го Олег Марчук залишався на Херсонщині, допомагав ЗСУ та цивільним, долучився до волонтерського руху Rebel Volunteers. Згодом він організовував збори і навіть продавав через соцмережі власні фотороботи, надруковані  на полотні, а за  вилучені кошти купляв корм для понад двох сотень покинутих в Олександрівці тварин.

Фото Олега Марчука

Після визволення Херсонщини Олег повернувся в Олександрівку і побачив, що його дому більше немає. Як і школи, де колись чимчикував із букетом до першого класу, як і будинків сусідів – усе розгромили терористи. Вціліла лише куртка, покинута на вішалці, та десять з тринадцяти каяків у розбитому вщент кемпінгу, що не підлягає відновленню. Йому не давали спокою заміновані береги під Скелями і очі мами, яка пережила окупацію.

Фото Олега Марчука. Олександрівка після деокупації

Все це зафіксоване на фото. Дивишся, а слів бракує…


“У кінці 2022 я працював не лише оператором, а й фіксером – привозив до Олександрівки, Станіслава, Широкої Балки десятки іноземних делегацій і показував їм реалії – звірства, які вчинила на моїй рідній землі Росія. Німці, британці, нідерландці – усі вони тут відчували шок, не вірили своїм очам, а потім везли гуманітарні вантажі й допомагали людям”.

Фото Олега Марчука. “Річниця теракту в Оленівці”.

Зі своїми роботами, серед 8 кращих фотооператорів України, Олег Марчук взяв участь у міжнародній фотовиставці в Нідерландах. Його фотороботи “Зруйнована школа”, “Блакитний капелюх” вже вразили світ. Тепер митець мріє про власну пересувну фотовиставку.

Фото Олега Марчука. “Це дитяче взуття посеред зруйнованої школи в Олександрівці”

Із перших днів війни Олег Марчук був акредитований ЗСУ як військовий журналіст, він фіксує наслідки терористичних дій Росії у Миколаївській, Херсонській та Харківській областях.

Фото Олега Марчука. “Знімав один з кращих спецпідрозділів ЗСУ. Працюють на східному напрямку.”

 

Фото Олега Марчука

Разом з тим продовжує займатися документалістикою, створює проєкти у соцмережах, показуючи людям Херсонщину довоєнного часу – спекотну, гостинну, красиву.

Фото Олега Марчука. “Одне з облич цієї мерзенної війни

Олег каже, що сьогодні журналістам дуже складно працювати в “червоній зоні”. Це проблематично через небезпеку і відсутність страхування. Сам він має дві контузії, але продовжує займатися справою.

Фото Олега Марчука

Фото Олега Марчука. “Більше як півтора роки його шукали і не мали спокою сім’я, друзі, побратими… Сьогодні його тіло знайшли.”

А каяки Олег завіз до друзів на Вінниччину. У Ладижин – містечко на правому березі Південного Бугу. Навіть пробував там вийти на воду і покатати людей, але ні, швидко зрозумів: не може бути в тилу і розважати туристів, коли йде війна.

Олег Марчук. “Механічне розмінування”

Тому Олег Марчук тут, у зоні бойових дій. Шукає кадр війни, який колись обов’язково стане останнім…

Ірина Квітка, bilozerka.info