"Одні любили, інші – ні, але всі поважали". Друзі згадують про Катю Гандзюк у річницю нападу на неї

 У Херсоні згадували Катерину Гандзюк, помічницю колишнього херсонського міського голови, яка померла 4-го листопада 2018 року в опіковому центрі в Києві. 31 липня три роки тому її біля будинку облили сірчаною кислотою. Своїми спогадами друзі, колеги та близькі загиблої поділилися із Суспільним.

Віктор Кравченко особисто не знав Катерину Гандзюк, та говорить, що завдяки її допомозі досі дихає. Чоловік не може ходити. Згадує, як взимку опинився на вулиці. Останньою краплею було те, що у нього вкрали сумку з речами та книгами. Думав, що вже не виживе, розказує Віктор.

"Про Катю я геть нічого не знав, бо я такий собі безхатько. І в такій ситуації був – без хати, без даху над головою і поламаний. Та знайшлися добрі люди, звернулися до Каті за поміччю. І вона скільки змогла, зробила для цього. Мене одразу поклали до лікарні. Там пройшов обстеження, підлікували. Можу сказати, що зобов'язаний їй життям. Вона до людей поверталася обличчям, скажімо так, і коли людині треба, вона допомагала", – розповів Віктор Кравченко.
Знайомство з Катериною розпочалося у 2000-х під час навчання в університеті, згадує Олексій Тільненко, координатор Південноукраїнського офісу ГО "КримSOS".

"Це були перші молодіжні парламенти, перші спроби у молодіжній політиці. Потім ми перетиналися за іншими напрямами громадської роботи. Катя завжди готова була допомогти людям. Люди поділялися на тих, хто її любить, і тих, хто її не любить. Але всі її поважали. Розумієте, до неї як до міфічної Харібди стікалася вся інформація щодо недобросовісних чиновників, які в Херсоні є, і вона фактично у публічній площині могла заткнути за пояс будь-кого з політичного місцевого істеблішменту. Вона мала достатньо інформації, щоб кожну людину, яка там щось прихопила не своє – вона все це знала, і могла публічно це артикулювати й сказати – ось ти такий. І ще у неї була добра пам'ять, вона все досконально пам’ятала", – згадує Олексій Тільненко. 
Андрій Шекета, перший заступник голови Закарпатської облради, говорить, що дружив з Катериною з молодих років, тому спогадів про неї дуже багато.

"Ми взяли квитки, полетіли в Рим, і коли стояли на одному з якихось там балконів, дивилися на місто, вона сказала фразу, яку я дуже часто люблю повторювати. Вона сказала так: "Я розумію, чому серед італійців так багато гарних митців, дизайнерів, всі речі, які вони роблять, такі гарні. Тому, що не можна напевне вирости жлобом у місті, каналізаційні люки в якому робив Мікеланджело". Це не є там абсолютно історичним фактом, але це дуже добре показує те, як вона думала, наприклад. І от оцей гострий розум і гострий язик, в тому числі – це завжди було її фішкою. Вона не боялася сказати, інколи навіть з гострим слівцем, вона думала нестандартно, не так, як інші, тому частина її за це любили, поважали і ставили в приклад, а частина тихо ненавиділи. Й в результаті. Я думаю, що це призвело до її смерті, тому що саме через її політичну, громадську діяльність на неї був скоєний напад", – каже Андрій Шекета. 
Ім’я Катерини Гандзюк залишається на стінах херсонських будівель та на стіні її сторінки у соцмережі.  Три роки після смерті доньки Віктор Гандзюк залишає повідомлення для своєї Каті. З часом біль притупився, говорить чоловік, та життя ніколи не буде таким, як раніше.

"Це було першим, що Катя виросла в сім'ї, небайдужій до політики, хоч в нас політиків в сім'ї не було, і не байдужій до ідеї українського державотворення, українського націоналізму. А друга частина – це мій батько, Катін дідусь. У шкільні роки і, можливо, пізніше, вона їздила туди, все літо проводила на Західній Україні. А мій батько був великий патріот України і дуже націоналістично настроєний", – розповів батько Каті.
Катерина з дитинства багато вчилася, була розумною, вимогливою до себе, однокласників, вчителів. Не прощала помилок ні собі, ні іншим. У студентські роки подорожувала світом, щоб перейняти досвід, знала кілька мов, згадує колишня вчителька Катерини у ліцеї при ХДУ Ольга Левченко.

"Вона відрізнялась від інших дітей, дуже гарно була вихована і націлена на успіх, на здобуття місця в цьому житті. Багато читала. Так вийшло, що потім вона вступила до ліцею. В академічному ліцеї вона у мені рік займалась у проліцейському класі, а потім потрапила в один клас з моїм сином. От я недавно говорила з ним, просила згадати Катю. Він каже, що вона була людиною справедливою, не любила ледарів, двієчників, прогульників, тому що сама вчилася дуже добре і з задоволенням", – згадує жінка.
Батько говорить, спочатку хотів, щоб донька пішла його слідами – стала лікаркою. Та вона не могла лишатися осторонь подій, які відбувалися в Україні – брала участь у першому майдані. Саме там почали формуватися її погляди.  Сергій Нікітенко – друг Катерини Гандзюк, у тандемі з яким вона працювала близько семи років. Весь час після її смерті він сам, як і багато інших людей, займався збором матеріалів, вивченням юридичних питань по справі Каті. Це дозволило не збожеволіти, говорить чоловік. Розповідати про Катю погодився, місце інтерв’ю обрав сам – це залишки лісу поблизу Раденська.

"Чотири роки тому саме на цій ділянці і на багатьох інших ділянках поряд був ліс. Ріс ліс штучний, сосновий, який фактично спалили. Ну, і ми вважаємо, і слідство, я так розумію, вважає, що це був один із каталізаторів нападу на Катю – саме те, що вона розповідала у соцмережах, у ЗМІ про те, хто кінцеві бенефіціари цих підпалів. Цей ліс штучно висаджували, так само штучно і спалили. Підпалювали, згорали верхівки лісу – хвої, а стовбур залишався, його випилюють і продають", – розповів Сергій Нікітенко. 
"Я чітко пам'ятаю, зранку, десь можливо о 10-тій, мені написала наша з нею добра спільна знайома: "Чи тобі не телефонувала Катя?". Кажу: "Ні, не телефонувала". Я взагалі збирався на море. Кажу: "А що таке? Чому мала телефонувати?". Ніяких справ, ми бачилися з нею три чи чотири тижні тому у Києві. Починався новий політичний сезон – вибори президента. Ми з нею проговорили низку моментів. І каже: "На неї напали і її облили кислотою", – згадує Андрій Шекета.

Її батько каже, що Катя була безстрашна.

"Вона розуміла, вона знала, підозрювала. Коли напали на Стерненка, на Нікітенка вона сказала: "Тату, я наступна". 

Що відомо

• У липні 2018 року херсонську активістку Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою. За чотири місяці після шпиталізації вона померла.
• Замовником вбивства, за офіційними даними, нині вважається лише ексголова Херсонської облради Владислав Мангер. При цьому друзі та родичі Гандзюк вважають, що до злочину причетні також ексочільник Херсонської ОДА Андрій Гордєєв, його заступник Євген Рищук і правоохоронці, які допомагали тікати Олексію Левіну, якого вважають організатором злочину.
• Адвокатка потерпілої сторони Євгенія Закревська вважає, що суд може оголосити вирок у справі про вбивство херсонської активістки і заступниці міського голови Катерини Гандзюк до кінця 2021 року.
• 3 грудня стало відомо, що фігуранта справи щодо вбивства херсонської активістки та заступниці міського голови Катерини Гандзюк Ігоря Павловського відпустили з-під варти.
• Печерський суд зобов'язав Міністерство юстиції провести перевірку в київському СІЗО. Обвинувачений у справі Олексій Левін поскаржився, що не отримує належну медичну допомогу.
• 11 травня Дніпровський районний суд Києва відхилив подання адвокатів та залишив Владислава Мангера та Олексія Левіна під вартою.
• 15 червня Дніпровський райсуд Києва відхилив клопотання захисту підозрюваних у вбивстві активістки Катерини Гандзюк Владислава Мангера та Олексія Левіна щодо зміни їм запобіжного заходу та залишив фігурантів справи під вартою.