Очільника херсонського СІЗО, якого катували росіяни, судять за держзраду

У березні 2022 року росіяни окупували Херсон і почали захоплювати українські державні установи. Одинадцятого травня вони увірвалися до херсонського слідчого ізолятора і затримали його начальника Ігоря Гурякова. Згодом російські пропагандисти опублікували відео, де начальник СІЗО заявляє про співпрацю з окупантами. Проте знайомі Гурякова повідомили, що він говорив під тортурами. 

Нині Гуряков є потерпілим від дій двох росіян, яких заочно судять у Херсоні за катування. Водночас Херсонська прокуратура, яка звинувачує росіян у катуванні Гурякова, обвинувачує і його самого у співпраці з окупантами. Відео, яке Гуряков записав для росіян, одночасно є доказом і захисту, й обвинувачення. 

МІПЛ побувала на судовому засіданні, де слухали свідка у справі Гурякова, дослідила аналітичні звіти правозахисників про умови, в яких опинилися працівники та в’язні виправних закладів у перші дні російського вторгнення, та розповідає про справу і контекст подій, що їх нині досліджують у суді.

В очікуванні засідання

Четвертого жовтня суд мав заслухати свідка зі сторони обвинувачення — засудженого, який був у СІЗО під час окупації Херсона. 
Засідання мало би початися о 10, але коли цей час настав, Ігоря Гурякова все ще не доставили зі слідчого ізолятора. 

— Ми забезпечили свідків. Але ж не відомо, чи вони дочекаються, — спокійно говорить одна з двох прокуророк. 
— А куди вони дінуться, вони ж сидільці, — кидає одна з адвокаток Гурякова.

Чоловік, що мав свідчити цього дня, наразі відбуває покарання у колонії, тож допит планували провести онлайн. Та затримка все ускладнює, адже для дзвінка з колонії приміщення бронювали на конкретний час. 

Аби засідання взагалі провели, секретарка телефонує в колонію:

— Ви можете почекати на зв’язку? Хоча б до 11:00. Ну, почекайте, будь ласка, — просить вона. Зрештою отримує компромісну відповідь: — Дякую! Так, до 11:00. У нас тоді теж наступне засідання.

Конвой заводить до прозорої камери Ігоря Гурякова, короткостриженого і в темній куртці. Поки не зайшли судді, я запитую, що він думає про справу.

— Ця справа сфабрикована, — каже Гуряков. — Немає жодних підстав для мого затримання. Спочатку нас кинули у Херсоні. Ніхто нас не вивіз. Потім мене та мого заступника Євгена Усачова затримали росіяни. Нас били, застосовували струм. Погрожували завдати шкоди доньці й дружині. 
Він переконує, що не міг покинути підлеглих і 400 ув’язнених, тож лишився в окупації з ними. Без нього СІЗО не працювало би. Гуряков каже, що в перші дні повномасштабної війни писав звернення до Офісу президента з проханням евакуювати засуджених.

— Лише у травні, коли місто вже було у глибокій окупації, надійшла відповідь, що моє звернення скерували до Міністерства юстиції, — пригадує Гуряков.

Звинувачення і захист 

За версією Державного бюро розслідувань, Ігор Гуряков, який на момент повномасштабного вторгнення очолював херсонське СІЗО, у червні 2022 року перейшов на бік росіян — став помічником начальника по роботі з громадськістю в окупаційному управлінні служби виконання покарань у Херсонській області. Таке формулювання звучить в ухвалах справи. Також ДБР заявило, що Гуряков брав участь в інформаційній кампанії росіян для дискредитації українських правоохоронців і закликав співпрацювати з ворогом.

Ігорю Гурякову інкримінують державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану. За це йому загрожує 15 років ув’язнення або довічне.
Юлія Орел-Мельник, прокурорка Херсонської обласної прокуратури, пояснює позицію обвинувачення: Гуряков добровільно працював на окупантів і отримував зарплату в рублях.  

— Він — атестований працівник установи виконання покарання, — говорить прокурорка. — Це правоохоронний орган, працівники якого складали присягу на вірність державі та українському народу.

— Захист переконує, що на посаді в окупаційному органі він не виконував жодних функцій. Проте самого факту, що він працевлаштувався, достатньо, аби кваліфікувати його дії як державну зраду, — каже Юлія Орел-Мельник. 

Гурякова в суді представляють четверо адвокатів. Лілія Охримович і Сергій Гриша — двоє з них. Вони переконують, що росіяни тортурами примусили Гурякова працювати на них. Гриша каже, що в березні та квітні Гуряков виконував обов’язки начальника СІЗО за українським законодавством. Але 11 травня російські військові захопили установу, а Гурякова забрали у підвал апеляційного суду, що був окупантам за катівню. Тринадцятого травня Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомив, що СІЗО захопили, а керівника вивезли в невідомому напрямку. Заклад контролював Євген Соболєв, керівник херсонської колонії № 90, який очолив окупаційне управління служби виконання покарань. 

Гурякова відпустили 14 травня. Гриша каже, що до цього часу його клієнта катували, аби змусити співпрацювати. Тож із червня до листопада він приходив на роботу в колонію № 90, де базувалося “управління”.

— Гурякова призначили без його згоди, — говорить адвокат Гриша. — У матеріалах провадження немає будь-яких його заяв про прийняття на роботу. Я так розумію, окупанти видали наказ про його призначення для створення пропагандистської картинки. Йому лише сказали: “Ідеш і працюєш”. Щодня його забирали й привозили на роботу.

Захисник переконує, що Гуряков працював номінально:

— Є свідок, який розповідав, що за весь час, коли Гуряков фізично перебував у колонії, він просто сидів разом із ним у кабінеті. Жодних функцій не виконував.

Єдине, що зробив Гуряков, переконує адвокат — під тиском і тортурами сказав на камеру, що співпрацює з росіянами та закликає до цього колег:

— Йому казали: “Підеш працювати?” Він відповідав: “Не буду”. Тортури продовжували ще пʼять годин. Знову питали: “Ідеш працювати туди?” Фактично його примусили і саме це ми намагаємося довести. Натомість сторона обвинувачення залучила це відео як доказ своєї версії.

Через катування Ігор Гуряков є потерпілим в іншій справі. Нині у Херсонському міському суді заочно судять двох російських військових за катування людей. У тексті підозри йдеться, що Гурякова “утримували в одному положенні понад годину, що супроводжувалося постійним побиттям руками й ногами по всьому тілу із застосуванням електроструму. Погрожуючи позбавленням життям і повторним катуванням, змушували давати неправдиві відомості щодо себе”.

На сайті пропагандистського “РИА Новости” відео з Гуряковим опублікували 15 травня, тобто наступного дня після виходу з катівні. На відео він закликав колег виходити на роботу. Стверджував, що був агентом СБУ і мав завдання спровокував бунт в’язнів.
Прокурорка Юлія Орел-Мельник вважає, що катування не пов’язане з примусом до співпраці. Вона знає, що Гуряков є потерпілим через катування, тому говорить:

— Можливо, так воно і було, ми це не заперечуємо. Будемо дивитися далі докази захисту. Тоді багатьох викрадали й катували з різних причин. Когось примушували до чогось, хтось активно підтримував українську позицію, а у когось були розбірки з інших питань, зокрема через гроші.

— На досудовому розслідуванні ми встановили, що Гурякова викрадали не для того, щоб примусити співпрацювати. Там були зовсім інші мотиви. До цих свідчень ми перейдемо трохи пізніше. 

Прокуратура точно не знає, чи спричинили дії Гурякова суттєву шкоду і чи катував він в’язнів. Зі слів прокурорки, один зі свідків розповів, що Гуряков погрозами примушував його отримати російський паспорт.

— Це складно перевірити, — говорить Орел-Мельник. — Але свідки кажуть, що продовжувати працювати в окупаційному органі можна було лише за умови оформлення російського паспорта. Гуряков, звичайно, при затриманні його не мав. 
Вона наполягає, що Гуряков міг не працювати в окупації, бо інші працівники кажуть, що ті, хто хотів, виїхали ще на початку вторгнення. Прокурорка переконує, що при цьому немає значення, що Гуряков був начальником СІЗО:

— Це не впливає на склад злочину. Був наказ Міністерства юстиції про оголошення простою, за яким працівники могли не виходити на роботу. Я розумію, що він був керівником. Проте він мав узгоджувати [всі сценарії] до захоплення закладу — було достатньо часу в лютому й березні, щоб з’ясувати ці питання з Києвом.

Адвокат Сергій Гриша має інші дані:

— Коли почалося повномасштабне вторгнення, керівництво СІЗО зібрало особовий склад і запропонувало поїхати всім, окрім офіцерів. Гуряков попрохав залишитися офіцерів, щоб контролювати ув’язнених.

Виїхати вже після захоплення росіянами СІЗО Гуряков, за словами адвоката, не міг:

— Росіяни, відпускаючи Гурякова, попередили, що розстріляють, якщо побачать його хоча б на одному з блокпостів. Він розумів, що не зможе виїхати замінованими полями та через низку блокпостів разом із дружиною і дитиною.

Правозахисники вважають, що належної координації профільних міністерств для евакуації пенітенціарних закладів не було. У дослідженні “Невидимі жертви війни: люди в місцях несвободи” від Fight For Right йдеться, що більшість опитаних працівників виправних закладів не мали чітких інструкцій на випадок окупації. Інструкція від Державної кримінально-виконавчої служби теж не давала відповідей, але передбачала кримінальну відповідальність чи не за будь-яку дію. ДКВС розіслала роз’яснення лише 23 квітня 2022 року, коли повномасштабна війна тривала вже понад два місяці.

Департамент з питань виконання кримінальних покарань 18 травня 2022 року повідомив, що евакуювати в’язнів із деяких регіонів неможливо, а працівники в’язниць в окупації попри небезпеку підтримували український правопорядок й були на зв’язку з українською владою.

Сергій Гриша каже, що Гуряков в окупації намагався зв’язатися з керівництвом — доповідав про те, що відбувається, про тортури та вимогу співпрацювати. Боячись прослуховування, він телефонував від сусідів чи далеких родичів. 

Захисник також переконує, що перед звільненням правобережжя Херсонщини Євген Соболєв, який очолив окупаційну пенітенціарну систему, наказав підлеглим виїхати на лівий берег. Але Гуряков зі своїм колишнім заступником Євгеном Усачовим сховалися у місті в очікуванні української армії, що звільнила Херсон 11 листопада 2022 року.

— Щойно окупанти вийшли, вони піднялися на висотку, щоб зловити зв’язок. Вони повідомили ДКВС та СБУ, що перебувають у місті, — розповідає Гриша.

За словами адвокатки Лілії Охримович, після того як Гуряков додзвонився до українських правоохоронців, його затримала СБУ. Це сталося 16 листопада. Проте протокол про затримання датований 27 листопада. Впродовж цього часу він перебував у правоохоронців. Його дружина навіть зверталася до поліції, адже зв’язку з чоловіком не було.

Справу Гурякова передали до Малиновського райсуду Одеси у лютому 2023 року. З моменту затримання він перебуває під вартою. Суд неодноразово продовжував йому термін запобіжного заходу. До листопада 2024 року у справі допитали свідків з-поміж колишніх колег Гурякова та в’язнів СІЗО.

Свідок

Нарешті колегія у складі суддів Дмитра Передерка, Олега Крижановського та Наталії Кузьменко розпочала засідання з питання про те, чому сталася затримка.

— Шановний суд, це не ми винні, — почав виправдовуватися головний конвоїр. — Дайте якесь клопотання до СІЗО.
— Я з’ясую, чому нам зірвали засідання. Так, у нас чотири адвокати, — каже головуючий Дмитро Передерко, оглянувши залу засідань, і жартує про максимально дозволену кількість адвокатів: — Для повного комплекту ще одного не вистачає.

З’ясувавши підготовчі моменти, суд нарешті звертається до свідка, який приєднався онлайн.

— Анатолій К. Уродженець Миколаєва, відбуваю покарання в колонії за частиною 1 статті 115 ККУ [умисне вбивство], — відповідає на питання судді свідок.
— Ого, — чутно від групи адвокатів.

Склавши присягу давати лише правдиві свідчення, Анатолій почав відповідати на питання обвинувачення. 

— Я перебував у херсонському СІЗО впродовж усього періоду окупації, — каже він. — Російські військові зайшли до СІЗО на початку травня. Гуряков заходив до камер разом із солдатами. В’язнів поклали обличчям в землю, наставляючи автомати. Усе це було, звісно, нецивільно.

— Чи представлявся пан Гуряков і чи вам щось пояснювали? — запитала прокурорка Юлія Орел-Мельник.

— Ні, він не представлявся. Нам нічого не пояснювали. Питали, хто за що сидить, шукали насильників, вбивць, атовців. Сам Гуряков до цього не довго був, десь тижні два. Потім він зник разом із двома засудженими. Сказати, що при Гурякову був якийсь безпредєл і що він себе показав із поганого боку, я не можу. Після захоплення Росією він був якийсь час. І ті ж обходи, уже з Росією, при ньому проводили.
— Як виглядав Гуряков, коли заходив до камер із російськими військовими? Чи був він у кайданках або з тілесними ушкодженнями? Вільно пересувався? — продовжує прокурорка.

— Він був у звичайному цивільному одязі, без наручників. Поводився впевнено і сміливо. Роздавав вказівки інспектору відчиняти двері камери. Розказував, хто де у нас сидить.

— Тобто поводив себе, як керівник установи. Це був єдиний випадок, чи так поводилися з підсудними системно?

— Ні, це був один випадок, коли Ігор Гуряков ходив із російськими військовими. Більше я його не бачив. Його і смотрящого за СІЗО вивезли. Потім було його інтерв’ю у російських пабліках.

Анатолій із чуток дізнався, що Гуряков надалі співпрацював з окупаційною владою.

Допит продовжила адвокатка Лілія Охримович. Аби чоловік її краще чув через відеозв’язок, вона стала до трибуни з мікрофоном.

— Ви говорили, що одного разу Гуряков заходив до камери з російськими військовими, — почала вона. — Вам пояснювали причину? Що від вас хотів саме Гуряков?

— Я хочу, щоб ви мене зрозуміли з пів слова, — каже Анатолій. — Як заходили російські війська: спочатку кидали шумові гранати, потім “маски-шоу” забігли з автоматами. Поклали всіх лицем у підлогу.

— Це робив Гуряков чи російські військові? — уточнила Охримович.

— Військові. Були жахливі умови. Всі боялися за своє життя.— Уточніть: боялися в’язні чи й працівники СІЗО?

— Дивлячись, які працівники. Інспектори, звісно, боялися. Але до того періоду, поки деякі інспектори не перейшли на повноцінну роботу під російську владу. Звісно, спочатку боялися всі. Ніхто не знав, як військові поводитимуться.

Анатолій підтвердив, що в СІЗО під керівництвом Гурякова під час окупації його не примушували працювати на окупантів. Також він сказав, що під час російського обходу 11 травня підсудний не мав зброї чи окупаційної символіки. 

— На питання прокурора ви відповіли, що Гуряков виконував обов’язки керівника СІЗО. Скажіть, він виконував свої функціональні обов’язки чи вказівки окупантів? — уточнила захисниця.

— Ну, якщо людина вже ходить із російськими властями… — почав Анатолій.

— Почекайте, я по-іншому поставлю питання, — перебила вона. — Вам відомо, чи Гуряков виконував незаконні вказівки окупантів? Говоріть не те, що ви думаєте, а те, що знаєте.

— Ні, мене ж ніхто в курс не ставив, — зрештою відповів Анатолій.

Адвокатка завершила допит і подякувала свідку.

— Я вам ще треба? Бо по часу вже їсти пора, — відізвався Анатолій.

Втім його не відпустили — допит продовжив адвокат Сергій Гриша. Свідок розповів йому, що лише раз за період окупації бачив Гурякова.

— Із яких підстав ви зробили висновок, що Гуряков продовжив працювати, якщо ви більше його не бачили? — запитав Гриша.

— Коли зайшла російська влада, СІЗО взяли під свій контроль військові. Багато інспекторів повтікали, інші продовжили працювати. Тоді був оцей переломний момент, коли кожен для себе вирішив, чи переходити на бік Росії. І у цей проміжок часу, коли люди визначалися, був обхід. Тоді Гуряков ходив із російськими військовими. Не знаю чому: чи змусили, чи він сам. Я не можу обмовити людину. Не хочу здатися брехливим, я людина справедлива.

Адвокат уточнив, чи Анатолій особисто бачив, що після обходу Гуряков продовжував виконувати обов’язки. Той сказав, що ні. Пояснив, що був у камері і знає лише чутки. 

Після завершення допиту суддя подякував свідку та розпорядився завершити відеоконференцію. Через затримку з початком засідання допит ще одного свідка онлайн перенесли.
Надалі у справі мають заслухати близько десятка свідків обвинувачення та захисту. Після засідання, перш ніж підсудного вивів конвой, я запитала в нього, чи він отримував російський паспорт.

— Я за Україну. Яка Росія? Нащо вона мені треба! Паспорт отримувати змушували, але я не взяв, — сказав Ігор Гуряков.

Постраждалі в’язниці

Херсонський слідчий ізолятор — один із десятків виправних закладів, що постраждали під час окупації.

Росіяни незаконно вивезли сотні людей із виправних закладів, стверджують в аналітичній записці “Депортація місць несвободи з окупованих територій України” від Центру прав людини “Зміна”.

Лише з жовтня по листопад 2022 року окупанти незаконно перемістили в’язнів із Голопристанської виправної колонії № 7, Дар’ївської виправної колонії № 10, Херсонської виправної колонії № 61 та Північної виправної колонії № 90. Також перевезли людей зі Снігурівської виправної колонії № 5 Миколаївської області до Голопристанської виправної колонії, що на окупованій території Херсонської області.

Громадська організація “Захист в’язнів України” цитувала засудженого, який відбував покарання у Снігурівській колонії: “Насправді був період, коли ув’язнених можливо було евакуювати. Самі співробітники колонії казали про це. Але керівництво пенітенціарної системи України з невідомих причин це не зробило. Начальник колонії, однак, встиг вивезти усіх 200 свиней із підсобного господарства”.

Ймовірно Росія депортували близько 2000 людей, кажуть у Міністерстві юстиції України. Громадська організація “Захист в’язнів України” вважає, що їх більше — понад 3500. Ув’язнених вивезли до щонайменше чотирьох регіонів РФ — це Волгоградська і Володимирська області, Ставропольський та Краснодарський край.

Наразі українські суди розглядають десятки справ за звинуваченнями проти українських пенітенціаріїв, які залишилися працювати в окупації. Їм інкримінують державну зраду та колабораціонізм. Департамент з питання виконання кримінальних покарань у травні 2022 року повідомляв, що для убезпечення співробітників від колабораціонізму міністр юстиції видав наказ про простій закладів, які опинились в окупації, з 14 травня 2022 року до завершення воєнного стану. Наказ мав гарантувати, що співробітника не звільнять, якщо він не вийде на роботу. У ДКВС тоді визнали, що окупанти залякуванням змушували персонал працювати. Втім підкреслили, що не коментуватимуть дії окремих співробітників до рішення суду.


Анастасія Зубова, МІПЛ