Новорічний плювок в окупованих скадовчан!

Добрий день, шановна редакціє «Нового дня»!

Я, вчителька української мови та літератури з міста Скадовськ, з того самого Скадовська, який був окупований російськими військами з першого дня повномасштабної війни, і з того самого Скадовська, який цієї новорічної ночі з екранів телевізорів був так ганебно висміяний, так зухвало принижений гумористичним проектом № 1 України!

Хто бачив, а хто не бачив, то я нагадаю, що вночі 1 січня в ефірі національного телеканалу транслювалося традиційне шоу «Новорічний вечірній квартал». Перед заповненою вщерть глядацькою аудиторією ведучий зауважив зі сцени палацу «Україна» про те, як інтенсивно від початку повномасштабної війни всі українці вивчають рідну мову: «Після 24 лютого на українську мову перейшла більша частина українців. Навіть ті, хто все своє життя розмовляли російською, і ті стали говорити солов’їною. І нехай складно, нехай з помилками, але нашою рідною мовою!». А потім анонсував презентацію чергового жарту: «Отже, уявіть: дівчина, яка переїхала зі сходу України на Закарпаття, зустріла там місцевого жителя».

Шановна редакціє та дорогі жителі Херсонщини, котрі зараз читають газету «Новий день»! Так, я теж зі Скадовська, саме зі Скадовська, а не «Сіська довська», як це намагалися висміяти сценаристи Кварталу 95, перекрутивши назву нашого міста і спілкування скадовчан. Не хочу навіть говорити про те, що зараз відчувають усі жителі 20-тисячного міста, яке майже два роки залишається в окупації! їхні почуття висловлені в сотнях обурливих коментарів під уривком з цього шоу на Youtube, а наш міський голова запустив у Фейсбуці флешмоб на підтримку україномовного Скадовська, і з кожною годиною до нього долучаються все більше скадовчан.
 
Я хочу наголосити на іншому: усі ми стали не просто свідками недоречного і глибоко неетичного жарту, а також елементарного невігластва гумористів № 1, які вважають, що скадовчани живуть на сході та не знають, що Скадовськ лежить на півдні України. Суть у тому, що сьогодні саме скадовчани стали жертвами жалюгідної спроби вкотре роз’єднати Україну на тлі протистояння україно- та російськомовного населення нашої країни. Цей новорічний плювок -не лише у бік окупованого південного міста Скадовськ, а й інших міст, де можна почути багато російської мови на вулицях! Якщо цього разу для блюзнірства було обрано окупований Скадовськ, то завтра на цьому місці можуть опинитися маріупольці, які у перші дні війни пережили найбільше пекло від рук агресора, чи харків’яни, які і досі потерпають від безперестанних цілодобових ракетних обстрілів! А там, попереду, ще Крим... російськомовний, в усі часи! І кримці теж якось вчать українську! То, може, вони у вас наступні? Агов, жартівники! Чим ви відрізняєтеся від панянки Фаріон? І чи знаєте ви, скільки скадовських хлопців, які, можливо, говорять російською чи навіть суржиком, зараз сидять в окопах і дають змогу вам жартувати на всю країну і над своєю країною?! А знаєте, деяких із цих захисників уже й немає серед живих, а ви смієтесь... Над ким? Може, над батьками чи дружинами цих українських героїв зі Скадовська?!

На початку осені я виїхала на підконтрольну територію нашої охопленої війною країни. Я залишила у рідному місті все: дім, улюблений сад, школу, в якій працювала все своє життя аж до 24 лютого 2022 року, я залишила там могили батьків і пам’ять про найкращі літа своєї молодості. Зі Скадовська також виїхало багато людей, кожен у свій час. Але я знаю, що ці люди так само, як і я, бажають повернутися на рідну землю понад усе на світі! Ми - українці і горді з того! Ми платимо високу ціну за право залишатися українцями в умовах війни - ми втрачаємо все, стаємо вимушеними переселенцями, біженцями, але ми зробили свій вибір - ми з Україною, Україна - це ми! І неважливо зараз, зі Скадовська ми чи з Каховки, чи з Голої Пристані (там, до речі, теж говорять і російською, і суржиком, і українською)! Зараз неважливо взагалі, якою мовою ми говоримо! Зараз важливо бути єдиними, бути разом і шукати не те, що нас роз’єднує, а те, що нас робить однією нацією! Це любов до ближнього і любов до України! І саме цим ми і маємо відрізнятися від тих, кого ось вже два роки називаємо рашистами!

А ще, зауважу вам, на ваш сором, що у Скадовську, в окупації, і зараз живуть люди, вірні Україні. Вони не продалися за російські рублі. Вони чекають на прихід ЗСУ не менше, ніж на друге пришестя Христа! І це не перебільшення! Змучені і залякані окупаційним режимом, морально виснажені у майже дворічному очікуванні свободи, ці люди і досі плекають у своїх серцях українську мову, культуру, українську ідентичність! Уночі під ковдрою вмикають у своїх мобільних телефонах VPN, щоб налаштувати українське мовлення, українське телебачення, щоб почути рідну мову... Слухають, втираючи сльози! А тут ви... зі своїми «Сіська довська»!

Чи знаєте ви, що наш Скадовськ - дуже патріотичне місто, а ще в ньому живуть високоосвічені люди, є власна культурна еліта. До війни Скадовськ мав 20-тисячне населення, у нас працювали три загальноосвітні заклади, і всі вони вже багато років є україномовний! Наш Скадовський районний будинок культури без перебільшення можна назвати місцевою колискою українознавства! Безліч святкових заходів, безліч культурних подій з нагоди пам’ятних дат українського календаря, виступи на творчих майданчиках Херсона і навіть у столиці, на головній сцені нашої країни - Національного палацу «Україна» - усе це дарував скадовчанам, гостям і друзям міста колектив Скадовського РБК! Про Скадовськ знають у багатьох мистецьких колах України як про столицю відомих фестивалів «Чорноморські Ігри» та «Джаз над морем». Зрештою, місто, яке носить статус дитячого курорту державного значення, влітку перетворювалося ще й на столицю спорту, і чимало спортивних федерацій були раді проводити всеукраїнські та міжнародні змагання саме в Скадовську! А ще, саме влітку закарпатці і галичани, буковинці і кияни незмінно їхали на море до нашого міста! І знаєте, вони чудово розумілись із місцевими жителями! І таких ганебних слів, які ви, панове гумористи, у своїй цинічній «виставі» вклали зі специфічним контекстом у вуста скадовчанки, ніколи не почути в розмовах ані скадовчан, ані в їх спілкуванні з гостями з інших регіонів України.

Ми, скадовчани, багато чого бачили за час окупації, і здавалось, вже готові до всього. Знаємо, на що здатні окупанти, як вони намагаються викорінити з нашої свідомості приналежність до української нації, як паплюжать усе українське, що живе в нашій пам’яті... Та як назвати те, що ми побачили від своїх співвітчизників цієї новорічної ночі? Дозвольте відповісти на вашу rope-виставу словами відомого українського поета-шістдесятника Василя Симоненка:

Народ мій є!
Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

З повагою Галина ПИЛИПЕНКО
(прізвище та ім’я дописувачки змінено з міркувань безпеки).

newdayua.net