Незрячий чоловік зумів піднятись на дах, дружина – ні: на Херсонщині продовжують шукати зниклих людей після підриву Каховської ГЕС

Страшні наслідки підриву росіянами Каховської ГЕС починають проявлятись після того, як вода відступила. Також велика кількість загиблих на лівому березі Херсонщини, окупованому російською армією.

Люди не знали про те, що величезна вода йде на Олешки, Голу Пристань, села та дачні селища. В результаті жителі гинули прямо у власних будинках, не встигнувши навіть піднятися на дах. До того ж російське МНС перші два дні не надавало жодної допомоги людям. А окупанти не пропускали волонтерів у затоплені села й міста, відбирали човни та стріляли у тих, хто намагався врятувати людей.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Батьки прощалися один з одним

Людмила з Херсонської області розшукує маму, 70-річну Любов Марківну Дем'яненко, яка разом із 82-річним чоловіком, батьком Людмили, жила в окупованій Голій Пристані.

"Востаннє ми розмовляли з мамою 6 червня о 16:12 (у день вибуху Каховської ГЕС). Я була спокійна, ми тоді ще не знали, що вода може піднятися не на 70 см, а на 3-4 метри. Ніхто про це не попереджав. Тому я маму заспокоювала, говорила, що все не так страшно", – згадує Людмила.Проте вода почала з великою швидкістю затоплювати Голу Пристань. Літній батько Людмили, який нічого не бачить, до того ж астматик, зумів вийти на другий поверх. А Любов Марківна – ні, бо має хворі ноги.

"Зараз батько в стресі після пережитого, нам вдалося встановити з ним зв'язок. Він говорив, що мама прощалася з ним. Він не міг їй допомогти, тому що нічого не бачить. Батька врятували. Він вміє плавати, тому він зміг утриматися на плаву, коли його несло течією. Він розповідав, що чув крик півня і орієнтувався на нього. По дорозі йому вдалося вхопитися за якусь гілку.Батьки все життя прожили у Голій Пристані, там у них свій будинок. Який зараз, після потопу, швидше за все зруйнований, оскільки знаходився неподалік озера, в улоговині, куди й прямувала вода.

До виходу на пенсію Любов Марківна 40 років пропрацювала вихователем у дитячому садку, її там пам'ятають, має багато вихованців. Її чоловік поки міг працював на підприємстві, яке займалося будівництвом Північно-Кримського каналу.

Пенсіонерку знайшли у дворі поряд із вівчаркою

Загинула 90-річна Катерина Тихоновна Кручина із Голої Пристані. Мешканці кажуть, що йшла хвиля заввишки від двох метрів, за півгодини усі будинки та двори опинилися у воді. Далеко не всі встигли врятуватися, люди похилого віку, хворі люди були не в змозі піднятися на дах будинку без сторонньої допомоги.

Син Катерини Тихонівни хотів її евакуювати, але окупанти не пустили його. Тіло пенсіонерки знайшли у її дворі 12 червня, поряд була її улюблена вівчарка."Тьотя Катя залишилася назавжди у моїй пам'яті доброю, усміхненою. Душа рветься на шматки", – написала Ірина Чернусь.

Катерина Тихонівна працювала у місцевій дитячій поліклініці у реєстратурі. Багато пацієнтів пам'ятають її. "Добра, чуйна, завжди намагалася допомогти. Від неї ніхто і ніколи грубого слова не чув. Завжди підкаже, виручить. Якщо треба комусь із співробітників відлучитися, то підмінить", – згадує про неї її колишня колега.

Також загинули Вікторія Портьє та Валерій Чепишко із села Кардашинка. Їх розшукували син із невісткою.

Сотні зниклих, яких шукають рідні

У Telegram десятки каналів, у яких рідні, знайомі шукають зниклих людей із лівого берега Херсонської області. З ними немає зв'язку від початку повені. Частина людей, кого змогли врятувати, опинилися у Залізному порту, у Скадовську.

Так, рідні розшукують Тамару Бондаренко, 1959 року народження. Жінка жила на Корсунських дачах, між селами Корсунька та Кринка. Розташовані дачі прямо вздовж берега Дніпра.
Востаннє з близькими Тамара виходила на зв'язок напередодні вибуху Каховської ГЕС. А вже 6 червня зв'язок із нею зник.

"Ми так і не знаємо, що з нею. Дуже сподіваємося, що їй вдалося евакуюватися. Хтось із місцевих написав, що її могли евакуювати місцеві жителі, на човні. Але час іде, а на зв'язок вона не виходить", – переживає Наталія Гуріна. Тамара є дружиною її брата. Телефон для зв'язку 050-224-92-75.

Також шукають Кротка Валерія Івановича 1946 року народження з Олешок. Його будинок зруйнувала вода, а зв'язок із ним також втрачено.

"Я останній раз розмовляла з ним 6 червня, після вибуху. Попередила його, що таке трапилося і може прийти вода. Він навіть нічого про це не знав, їх ніхто не попередив. Сусіди говорили, що він пішов з дому ще до того, як прийшла вода, думали, що він пішов у нашу хату, там живе моя бабуся, або до брата, але ні там, ні там його немає, можливо, по дорозі стало погано, адже він літня людина, недавно поховав дружину, потім у його будинок потрапила ракета, а тепер ще й повінь", – розповідає його невістка Надія.

Вона додає, що ситуація на затоплених територіях на лівому березі дуже погана. Люди страждають від жахливого запаху, у них болить голова, нудить, багато хто звертається до лікарень. Жодної організованої евакуації з боку російської сторони немає.

Частину людей, хто вибрався, розселили, а інших покинули. Люди селяться у вільні квартири у Олешках. Але туди заселилися і російські солдати.

Внучка шукає бабусю Тамару Гаврилівну Міщенко, 1948 року народження, мешкала в Олешках. Також не виходить на зв'язок із 6 червня.Таких оголошень – криків про допомогу сотні та сотні.

Загиблих дуже багато

Офіційно окупаційна влада заявляє, що на території лівого берега Херсонської області до 35 загиблих. Проте люди, яким вдалося вижити, не вірять цим цифрам. Загиблих набагато більше.

Загинули усі – люди, тварини, навіть миші. Наразі на окупованій території евакуюють трупи. Через спеку стоїть жахливий запах, що доходить навіть до Херсона.



"Трупів дуже багато. Вони в будинках, підвалах, на вулицях. Багато загиблих тварин – собак, кішок, корів, свиней. Зараз пускають до Олешок, до Голої Пристані. Якби раніше так робили, то ще б частину людей і тварин можна було б врятувати. Через спеку епідеміологічна ситуація в зоні повені буде жахлива. Я просто не уявляю, як усе це можна очистити", – каже один із волонтерів Олексій (ім'я змінено).

Жителі Олешок згадують, що у перші два дні ніхто з окупантів їх не рятував. Вивозили людей місцеві мешканці на власних човнах. Деякі провели на дахах своїх будинків по кілька днів, чекаючи допомоги.
Те саме і в Голій Пристані, і в сусідніх селах та дачних селищах. Нині ситуація у Голій Пристані, Олешках нагадує ситуацію у Маріуполі, коли його обстрілювали росіяни. Продуктів немає, води немає, газу та електрики теж немає, люди готують їжу на багаттях у дворах своїх будинків. Сусіди у складчину збирають продукти, щоб приготувати обід і вижити. Допомагають волонтери.