"Нет сдачи. Поищите мелкие деньги! "

"Пошукайте, будь ласка, гроші дрібніше. Я не зможу дати вам решти". Цю фразу херсонці чують усе частіше, коли вирушають за покупками в магазини або супермаркети.

Люди відзначають, що останнім часом, отримуючи зарплату, одержують на руки великі купюри - по п'ятсот або по тисячі гривень. Тим часом ці банкноти розміняти стає все складніше. Зробити це можуть у відділенні будь-якого банку - і то далеко не факт. Та й незручно це: відстояти чергу до банку заради того, щоб вам, наприклад, обміняли одну-єдину купюру із зображенням Григорія Сковороди. При цьому для середньостатистичної сім'ї сума в п'ятсот гривень сьогодні вже стала еквівалентною лише тільки одному походу до АТБ або до "Сільпо".

Але навіть із більш дрібними купюрами в наших магазинах почали відбуватися дивні історії.

Одну з них нам повідав 43-річний херсонець Валентин:


Вийшов з дому, щоб купити пару курячих стегон для бульйону. У кишені була п’ятдесятигривнева купюра, а на картці грошей не було. Мені зважили два стегна, вони коштували щось близько двадцяти семи гривень (вже не пам'ятаю точно). Але у відповідь від продавщиці я отримав інформацію, що у неї немає здачі з 50 гривень і я повинен пошукати гроші дрібніші. Тож змушений був розвертатися і шукати іншу м'ясну лавку.

"Проблема решти" вже встигла стати популярною темою для жвавого обговорення в соціальних мережах. Причому, як нерідко буває в таких випадках, суспільство розділилося на два протилежні табори. Одні стають на бік продавців та касирів, виправдовуючи їх дії тим, що, мовляв, відвідувачів за день багато, а дрібні гроші закінчуються вже на першому десятку клієнтів. Покинути ж своє робоче місце, щоб обміняти гроші, касир або продавець не має права. Прихильники цієї точки зору засуджують "крупнокупюрних" покупців, пропонуючи їм заздалегідь запасатися "дрібничкою" або ж попередньо поповнювати рахунок на банківській картці, щоб розраховуватися нею, а не "живими" грошима. Благо, у наші дні банківська карта - незмінний атрибут для будь-якого громадянина, а майже всі магазини забезпечені відповідними терміналами.

Адепти протилежного погляду на речі підкреслюють, що необхідність заздалегідь запастися достатнім банком розмінних коштів - обов'язок магазину чи супермаркету. Перш за все, про це повинен потурбуватися навіть не касир або продавець, а менеджер або власник торгового об'єкта. Зрештою, клієнт не зобов'язаний тягати з собою цілий мішок з дрібними купюрами і монетами: він з повним правом може розраховувати, що в магазині проблем з цим не буде. Та й скористатися карткою не завжди видається можливим: вона буває "порожньою", або ж поповнювати її ніде чи немає на це часу.

Крім того, підпунктом 2.13 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України" № 637 визначено, що підприємства і підприємці повинні забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі. Відсутність такої розмінної монети є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.164-2 КУпАП ( "Порушення законодавства з фінансових питань", що загрожує посадовим особам підприємства штрафом у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Що ж стосується великої кількості у громадян на руках великих купюр, то, на думку окремих експертів, це свідчить про так звану "повзучу інфляцію". Адже, попри те, що зазвичай українська національна валюта прив'язана до американського долара, а курс останнім часом досить стабільний, ціни практично на всі товари і послуги зростають буквально не по тижнях, а по днях.

vgoru.org