На місці катастрофи відновлюється життя: що побачили екологи там, де було Каховське водосховище

У середині 50-х років XX століття радянська влада стерла водою історичну територію, яка берегла пам’ять про козацьку добу. Майже 70 років тут існувало Каховське водосховище, коли 6 червня 2023 року російські війська підірвали дамбу гідроелектростанції. Вода затопила сотні квадратних кілометрів, понесла за собою людські будинки та життя, знищила сотні тисяч живих істот. 

Скоро минає рік після трагічних подій. Довкола водосховища досі ідуть бої. По Дніпру проходить лінія фронту. Територія недоступна для дослідження та оцінки збитків.

11 квітня науковці організували таємну експедицію до колишнього водосховища. Це вже третій виїзд українських екологів після підриву греблі. Дістатись до побережжя змогли з території нацпарку «Кам’янська січ», який українські військові звільнили від окупації у листопаді 2022 року

Майже через рік після трагедії науковці побачили, як на місці, де була суцільна вода, відновлюється природа, історично притаманна цій території. 

Як на спустошеній землі з’явилось нове життя – у матеріалі видань Район.Каховка та Еко.Район.

Каховська катастрофа спричинила загибель тисяч живих істот

У липні 2023 року природоохоронці вперше виїхали в експедицію, щоб оцінити наслідки підриву Каховської греблі. Науковці Інституту ботаніки НАН України та Херсонського державного університету, Української природоохоронної групи та організації «Екологія. Право. Людина» дістались до берегів колишнього Каховського водосховища і його заток на території Національного природного парку «Кам’янська Січ». 

Тоді змогли обстежити Милівську затоку та Кам’янську балку. 

Милівська затока була частиною Каховського водосховища і на момент експедиції повністю опустіла від води. На дні водосховища через більш як місяць після прориву проглядалась структура річища Дніпра та численні озерця на місці западин. В шарі мулу лежали рештки загиблих прісноводних. 

«Крокуючи по дну колишнього водосховища ми бачили тисячі мушель від загиблих молюсків. Вони були усюди розкидані, серед них лежали висохлі скелети раків, інколи траплялися рештки риби», – описала побачене тоді екологиня Катерина Полянська. 

Природоохоронці спокійно ходили по дну та змогли відібрати проби ґрунту з вирв від снарядів. 

Інша локація, куди дістались екологи, – Кам’янська балка. Річка Кам’янка, що є притокою Дніпра, не бачила своїх берегів доки там існувало водосховище, розповідає Катерина Полянська. 

У самій балці вода збереглась, правда її рівень впав більше ніж на 10 метрів. 

«Тут навіть лишилися поховані заплавні ґрунти, а з дна стирчать гілки дерев, обліплені мушлями молюсків й численними рибальськими сітками, поряд лежить старий дерев’яний човен, а за рогом пришвартувався цілий катер», – розповіла екологиня. 

Тоді, у липні, в залишках води ще рятувалась жива риба. 

І в Милівській затоці, й в Кам’янській балці береги та дно були вкриті мушлями, серед розтрісканого висохлого мулу лежали скелети раків. Вже за місяць після трагедії на дні колишньої водойми почала проростати трава. 

Науковці тоді ще не знали, чого чекати від природи, як там усе буде відновлюватись та які рослини проростуть: місцеві чи чужорідні. На місці заклали моніторингові ділянки, щоб стежити, що буде відбуватись далі. 

Прогнози про пустелю не справдились

У жовтні 2023 року під час чергового моніторингового виїзду науковці побачили неочікувану картину – дно колишнього Каховського водосховища на 90% вкрилось вербовим лісом, поодиноко проросли тополі та клени. На більш зволожених ділянках з’явився очерет та рогіз. Чужорідні рослини також проросли, але їх була меншість. 

У звіті за підсумками поїздки ГО «Екологія.Право.Людина» зазначили, що насправді на території водосховища відбувається не відновлення, а формування повністю нових екосистем. Науковці припустили, що територія почала повертатись до свого історичного природного стану.

За п’ять місяців після трагедії на верхів’ях Милівської затоки висохла остання вода. Науковці знайшли понад сто особин загиблої риби, яка шукала останній прихисток в маленьких калюжах і загинула там. Також разом зі скелетами риб були рештки амфібій, раків та молюсків.

Після підриву Каховської ГЕС лунали прогнози негативних сценаріїв, буцімто висохле водосховище спровокує появу пилових бур. Таку думку висловив зокрема директор Національного антарктичного наукового центру та біолог Євген Дикий. 

Також експерти побоювались засолення ґрунтів та масового поширення інвазійних видів рослин. 

Проте вже за п’ять місяців стало зрозуміло, що нічого з переліченого не відбулось, а на території водосховища ростуть дерева – верби. Їх площа вкривала половину дна колишньої водойми. 

Член правління Української природоохоронної групи, завідувач кафедри ботаніки Херсонського держуніверситету Іван Мойсієнко припустив, чому водосховище заросло саме цими деревами.

«Трагедія трапилася тоді, коли дозріло насіння на деревах верби. А верба такою вузькою канвою оперізує практично все водосховище. І мокрі ґрунти – це якраз добре для неї місце.І ось вона стала засівати це водосховище. Скажу, що насіння цього дерева поширюється і вітром, і водою», – зазначив Мойсієнко. 

Водопілля

У березні 2024 року на території знищеного Каховського водосховища вперше за півстоліття відбулось весняне водопілля.

Завдяки супутниковим знімкам вчені помітили, що значна частина раніше осушеної території колишнього водосховища почала вкривати вода. 

Експерт Української природоохоронної групи, молодший науковий співробітник Інституту зоології імені Івана Шмальгаузена НАН України Григорій Коломицев зазначив, що це пов'язано з весняним таненням снігів, що принесло додаткову вологу у пониззя Дніпра. 

«Тепер за невтручання людини надалі в процеси на цій території може відновитися така сама заплава, яка колись була: притоки до основного русла, система озер, певні ліси, луки», – зазначив Коломицев.

60 гектарів молодого лісу 

11 квітня 2024 року відбулась чергова експедиція – перша у 2024 році. У ній брали участь науковці Херсонського державного університету Іван Мойсієнко та Надія Скобель  у супроводі співробітників Національного природного парку «Кам’янська Січ»: Юрія Теребило, Микити Овсієнко та Андрій Кармазіна.

За підсумками виїзду, професор Іван Мойсієнко розповів, що 30% площі колишнього Каховського водосховища вкриті вербовим лісом. Дерева добре перезимували. 

Він спрогнозував, що в цьому році площа вербових лісів на дні водосховища ще розшириться. 

«Були такі версії, що верба може всохнути, але з нею все гаразд. Дерева вже повністю сформували листки й насадження гарно перезимували: не замерзнули, не висохли. Оскільки було досить потужне водопілля на території колишнього Каховського водосховища, то, я думаю, що верба отримала нові можливості до поширення.Тому ймовірно у квітні й травні чергова порція насіння верби займе ті ділянки, що ще не зайняті лісами», – каже біолог. 

Дерева досить швидко ростуть та досягають висоти 2-3 метри. При цьому поглинаючи значну кількість вуглекислого газу – головного парникового газу, відомого як основний фактор глобального потепління. Крім того, вербовий ліс насичує атмосферу киснем.

«Це важливий фактор компенсації збитків, завданих навколишньому середовищу внаслідок війни. Враховуючи такий швидкий ріст, який ми спостерігаємо, що за чотири з половиною місяці ці верби досягають висоти до трьох метрів, на сьогодні ці вербові ліси на дні колишнього Каховського водосховища поглинули мільйони тонн вуглекислого газу», – зазначив Мойсієнко. 

За словами біолога, вербові прибережні ліси є оселями рідкісних видів тварин. Тобто зараз понад 60 тисяч гектарів території, де колись була суцільна вода, перетворюються на новий осередок природи. 

 

Науковці під час поїздки також обстежили вапнякові схили. На відміну від замуленої площі, де поросли дерева та болотні рослини, вапнякові схили майже голі. 

«Схили досить круті, тому вони сухі. І в перспективі там повинна сформуватись степова рослинність. Я думаю, що до 1958 року, тобто до затоплення, ця територія була степовою.І в перспективи там повинна відродитись оця петрофітно-степова рослинність, тобто рослинність кам'янистих степів», – каже Мойсієнко. 

Відновити греблю чи природу?

18 липня 2023 року Кабмін ухвалив постанову про експериментальний проєкт з початку відбудови Каховської ГЕС. Відбудову планують у два етапи – проєктування та власне будівництво, але вже після деокупації. 

За прогнозами гендиректора «Укргідроенерго» Ігоря Сироти, для повного відновлення потенціалу ГЕС потрібно 7,5-8 років. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль назвав попередню необхідну суму – мільярд євро. Станцію мають зробити вдвічі потужнішою, ніж вона була. 

Однак, природоохоронна спільнота не підтримує такого рішення та закликає Уряд його переглянути. Коаліція «Каховська платформа», до якої входить близько 20 організацій та ініціатив, опублікувала заяву, де наголосила, що відбудова має базуватись на принципах сталого розвитку і враховувати соціальну, екологічну та економічну складову.

Екологи наголошують, що найкращою перспективою сьогодні є відновлення екосистеми Великого Лугу у найбільш наближеному до історичного вигляду.

Питання водопостачання пропонують вирішити через перенесення водозаборів до річища Дніпра, скорочення водоспоживання, перехід на ресурсозберігаючі технології у аграрному секторі й металургії. А потужності самої ГЕС  замінити альтернативними варіантами генерації.

То ж поки в питанні відбудови тривають дискусії, природоохоронці продовжують спостерігати за природою та сподіватись, що Великий Луг не знищать знову.