«Ми працюємо там, куди ХОКАРС не їздить». Колишні цивільні полонені долучаються до відбудови Херсона

Від виготовлення меблів – до будівельних робіт

До війни Роман Баклажов мав бізнес із виготовлення меблів, і саме це стало причиною залучення його підприємства у відновлення пошкоджених російськими обстрілами херсонських будинків. Роман вважає, таке перепрофілювання було несподіваним, але логічним кроком. «Роби те, що можеш», – каже він, зауважуючи, що досвід роботи з деревиною та фанерою, здобутий під час виготовлення меблів, виявився незамінним для тимчасового закриття пошкоджених вікон.

Все розпочалось у середині 2023 року з дзвінка клієнтів, яким підприємство Романа незадовго до початку повномасштабної війни робило меблі для дитячих кімнат. Після влучання ракети в їхній будинок в Антонівці виникла потреба зашити вікна – і мебельники це зробили. Одне звернення, інше – і виявилося, що попит є, а вони можуть його задовольнити.

Оскільки зараз найбільша увага Романа сконцентрована на допомозі цивільним полоненим, то він охоче надає роботу тим, кому допомагає. У Херсоні через російські катівні пройшли сотні людей. Чудово розуміючи їхні проблеми та потреби, Роман заснував Міжнародний благодійний фонд «11 листопада», який опікується справами цивільних полонених. Навколо фонду створили братську спільноту взаємодопомоги «Бранці Херсона Рівний рівному», яка об'єднує більш ніж півтори сотні людей. Їм допомагають владнати проблеми зі здоров’ям, відновити документи, довести факт перебування у полоні, а також працевлаштувати.

Згодом виявилося, що до числа спільноти колишніх цивільних полонених приєднався підприємець із досвідом промислового альпінізму. І команда долучила його до справ, розширила свої пропозиції до відновлення дахів, стін, складних конструкцій, опанувала повний спектр будівельних робіт. Чоловіки гордо кажуть, що сформували 5 бригад, половину працівників яких складають колишні цивільні полонені.

Будинок в Херсоні після влучання та на фінальній стадії відновлення

Соціальна адаптація колишніх цивільних полонених

«Вони працюють і розуміють, що роблять щось корисне, що вони комусь потрібні, – розповідає Роман Баклажов. – Хлопці спілкуються, находять інших колишніх полонених, приводять до нас. Ми працюємо, платимо податки».

Така ініціатива не лише забезпечує роботою людей, а й сприяє їхній реінтеграції у суспільство.

Роман активно допомагає своїм підопічним у складних питаннях із ТЦК, добиваючись для них відстрочок. Деякі досі чекають документального підтвердження свого статусу, адже через реорганізацію Мінреінтеграції комісії, які розглядають справи та дають статус цивільних полонених, не збираються. Деякі заявки не розглядалися з грудня 2024 року. І не факт, що їх одразу ухвалять. Баклажов розповідає про випадки, коли люди статус цивільних полонених отримували з шостої спроби.

Попри безліч проблем, колишні полонені знаходять опору та підтримку одне в одному, адже їх об'єднує спільний травматичний досвід. Поруч із ними – херсонці, що пережили окупацію. Вони чудово розуміють стан своїх колег, адже і самі могли потрапити «на підвал». Щобільше, ті, хто пройшов російські катівні, не обмежуються спілкуванням лише у своєму колі: вони відкрито діляться своїми історіями з іншими, що сприяє глибокому взаєморозумінню у спільноті.

Як зазначає Роман Баклажов, вони вміють розпізнавати емоційний стан людини:

«Якщо у людини нестабільний емоційний стан, то ми його навіть до роботи не долучаємо. Полонені один за одним дивляться. У нас це працювало і в камері, ми бачимо, якщо людина «пливе», то всі починають підтримувати. І  ми практикуємо психологічну підтримку, яка називається «рівний рівному».

Цей підхід дозволяє забезпечувати важливу психологічну допомогу, що ґрунтується на особистому досвіді.

Один з об’єктів в Херсоні у процесі відновлення

Навіть у «червоній зоні»

Роман розповідає, що зробили дуже багато, фактично після кожного прильоту отримують дзвінки:

«Люди спочатку телефонують у ХОКАРС. Але з різних причин не завжди ця служба може допомогти одразу, часом кажуть чекати 2 тижні. І тоді починають шукати нас, телефонують: допоможіть, ХОКАРС не їде, дощ іде, до нас тече, що нам робити?»

А часом є потреба зробити те, що ХОКАРС не робить. Наприклад, балконну частину та лоджії фахівці ХОКАРС не закривають. Або не виїжджають у «червону зону». Команда Романа береться за такі замовлення, часто працює в небезпечних районах, куди інші не їдуть.

«Тепер ситуація кардинально змінилася, – уточнює  Роман Баклажов. – Вся територія від Дніпровського ринку до «Салюту» дуже небезпечна, там практично неможливо працювати, ніхто туди не їздить. Так само центр – починаючи від ЦУМу і до набережної. Більш-менш безпечні райони – це Таврійський, Шуменський і Житлоселище».

Але саме у небезпечних місцях, за словами Романа, і зосереджена значна частина роботи. Кажуть, могли б рятувати будинки і в Антонівці, куди взагалі мало хто наважується їхати, але доставка матеріалів туди неможлива, немає безпечних шляхів.

«Вони вже не бояться після полону, нічого не бояться», – говорить Роман. Хіба що повторно потрапити туди. Мабуть, тому і беруться за найскладніші виклики.

За його словами, хлопці навчилися рятуватися від дронів, знають, коли треба не рухатися – а коли швидко стрибати, коли ховатися – а коли дрон можна і палицею збити.

Команда використовує досвід промислових альпіністів для відновлення у важкодоступних місцях, наприклад, на високих поверхах без прямого доступу або за відсутності ключів від квартири (коли, наприклад, власник перебуває за кордоном).

«У нас є вишки, є важка техніка», – підкреслюють вони свою готовність до будь-яких умов.

Закриття вікон херсонських багатоповерхівок

«Нещодавно благодійний фонд подарував одній з херсонських лікарень вікна. В тому районі літають дрони по 5 разів на день, у них там траса. Ніхто не хотів туди йти. Ми силами організації швидко зробили цей об'єкт і встановили 150 вікон», – розповідає Роман.

Але в їхній роботі є місце і для благодійності: для літніх людей чи осіб з інвалідністю роботи виконують безплатно.

«Коли  бачимо, що у людини геть скрутне становище, то гроші не беремо. – У «червону зону» ніхто не їде. І що робити тим людям? Виходить, вони покинуті напризволяще. А тій бабусі, у якої нема грошей, хто її крім нас допоможе?».

І ще значущий момент. Оскільки хлопці працюють офіційно, то надають повний комплект документів: договір з печаткою, акт виконаних робіт, чеки на всі використані матеріали. Це важливо, адже люди, пошкоджене житло яких потребує негайного втручання, спершу намагаються убезпечити його та зберегти вціліле майно від мародерів і дощів. Лише після цього вони згадують про можливість отримати компенсацію від держави. «Коли мені дадуть компенсацію, з цього будинку вже нічого не буде», – переповідають слова однієї клієнтки, підкреслюючи цим важливість швидкого реагування.

Будинок в Херсоні пошкоджений та відновлений 

Хоча на сьогодні ситуація з компенсацією за самостійно відремонтоване майно залишається невизначеною, юристи радять збирати та зберігати всі документи. Про проблеми з отриманням компенсації ми розповімо окремо.